13 березня 2025 року № 320/46732/23
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Діски А. Б.,
за участі секретаря судового засідання - Колодуба О. С.,
представника позивача - Григоренка О.С.,
представника відповідача - Федоренко А. О.,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 11.09.2023 №0057289/0706 та від 29.11.2023 №0075212/0706.
Свої вимоги мотивує тим, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем було складено акт від 05.09.2023 № 57399/Ж5/26-15-07-06-01-19/37245255, яким встановлено порушення податкового законодавства. Не погоджуючись з вищевказаними висновками, зробленими в Акті перевірки, позивачем було подано заперечення від 13.09.2023, вих. №13/09/1. Проте ГУ ДПС у м. Києві відмовлено у врахуванні заперечень та винесено податкові повідомлення-рішення. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням від 24.11.2023 № 35009/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача частково задоволено, скасовано рішення в частині реалізації ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛ» товарів ТОВ «АГРО СТРОЙ», ТОВ «БК БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУДДЕКОРСЕРВІС», ТОВ «ВІНД ПРАЙМ», ТОВ «ШИВЕЦЬ» ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-БУД» та у відповідній частині штрафної санкції, в іншій частині податкові повідомлення-рішення в цілому залишені без змін. У зв'язку з чим винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем збільшено позивачу грошові зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за результатами господарських операцій останнього з ТОВ «АГРО СТРОЙ» та ТОВ «АСТБУД», оскільки на думку ГУ ДПС у м. Києві такі господарські операції мають нереальний характер. Такі висновки відповідача, на думку позивача, є протиправними, оскільки реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами.
Крім того вказує, що з 01.02.2019 ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» орендує нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: проспект Степана Бандери, буд. 17 м. Київ на підставі договору оренди № 189 від 01.02.2019, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Дім-Інвест». Дане нежитлове приміщення використовується позивачем у своїй господарській діяльності як магазин - салон, в якому презентується та продається товар ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ».
З метою проведення поточного ремонту у нежитловому приміщенні, позивачем було отримано дозвіл від орендодавця. 26.01.2021 між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» було укладено договір № 12 про виконання робіт з ремонту. Згідно п. 3.2. Договору Nє 12 всі матеріали, які були використані в процесі ремонту купувалися підрядником та увійшли у договірну вартість. У зв?язку з тим, що купівлею матеріалів займався підрядник, тому первинна документація, включаючи сертифікати якості на матеріали, які використовувалися в процесі ремонту, належать підряднику і ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» як замовнику робіт не передавалися. Позивач здійснює в основному продаж плитки та сантехнічного обладнання. Будівельні матеріали для ремонту покрівлі та внутрішніх стін у Позивача відсутні. Умовами Договору Nє12 та чинним законодавством України не передбачено передання підрядником замовнику первинних документів щодо будівельних матеріалів, які були використані під час проведення будівельних робіт. Вищевказані документи ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» Позивачу не передавались, а тому останнє не змогло надати їх Відповідачу під час проведення перевірки. В актах приймання-передачі виконаних робіт Nє 12/1, Nє 12/2, Nє 12/3 від 25.02.2021 зазначено вид робіт, які були виконані підрядником, а саме: ремонт підлоги, покрівлі, внутрішніх стін нежитлового приміщення за адресою: проспект Степана Бандери, буд 17, м. Київ. Зазначення площі у первинних документах, які підтверджують виконання ремонтних робіт між юридичними особами приватного права, чинне законодавство України не вимагає. Тому висновки відповідача про необхідність надання документів, які містять інформацію про площі виконаних робіт за Договором Nє 12 є незаконними та безпідставними. Позивач вважає, що мав право віднести вартість ремонтних робіт до складу витрат у зв?язку із збільшенням своїх зобов?язань та до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 493333,00 грн.
Позивач також вважає протиправними висновки податкового органу про те, що він не мав права відносити до складу витрат податкові зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 360731,00 грн та грошове зобов?язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22441,00 грн, всього податкових зобов?язань на загальну суму 383 172,00 грн з огляду на вимоги абз. 9 п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», та ст. 14 ПК України.
Також позивач вказує, що відповідач передчасно, з порушенням положень абз. 10 пп. 86.7.4. пп. 86.7.5. п. 86.7 ст. 86 ПК України направив податкове повідомлення-рішення ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У поданому відзиві на позовну заяву Головне управління ДІС у м. Києві проти позову заперечує, вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що висновками акту перевірки у повному обсязі підтверджуються встановлені порушення податкового законодавства.
Позивачем подавалась відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити, а відповідачем - заперечення на відповідь на відзив, в яких проти задоволення позову заперечував.
Ухвалою від 27.05.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв?язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, внесеними Законом України від 30.06.2023 № 3219-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» та незгодою ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» з висновками акта перевірки від 14.02.2022 №9041/X5/26-15-07-06-01/37045255 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення разом додатковими документами, та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.08.2023 № 391-1 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.
За наслідками перевірки було складено акт від 05.09.2023 № 57399/Ж5/26-15-07-06-01-19/37245255. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ»:
1. п.44.1 ст.44, пл. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, п.5, п.7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 822 176 гривень в тому числі:
за 3 квартали 2018 року - 1 594 290 гривень,
за 2018рік - 4 159 076 гривень,
за 1 квартал 2019 року - 325 091 гривень,
за півріччя 2019 року - 325 091 гривень,
за 3 квартали 2019 року - 684 650 гривень,
за 2019 рік - 684 650 гривень,
за 2020 рік - 534 450 гривень,
за півріччя 2021 року - 134 238 гривень,
за 3 квартали 2021 року - 444 000 гривень.
2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, ст. 4, ст.9 Закону України від 16.07.1999 Nє 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено тому числі: податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 875 680 гривень, у тому числі:
за жовтень 2018 року - 499 690 гривень,
за листопад 2018 року - 28 581 гривень,
за січень 2019 року - 260 242 гривень,
за травень 2020 року - 593 834 гривень,
за лютий 2021 року - 476 233 гривень,
за серпень 2021 року - 17 100 гривень.
3. п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення податкових зобов?язань по непідтверджених операціях з реалізації товарів контрагентам-покупцям ТОВ «АГРО СТРОЙ», ТОВ «БК БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», ТОВ «Будівельна група «Буддекорсервіс», ТОВ «ВІНД ПРАЙМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-БУД», ТОВ «ЩИВЕЦЬ» на загальну суму 3 763 975,74 грн., в тому числі:
липень 2018 року на суму 542 922,97 грн;
серпень 2018 року на суму 804 529,82 грн;
вересень 2018 року на суму 441 913,53 грн;
жовтень 2018 року на суму 923 727,63 грн;
листопад 2018 року на суму 511 336,34 грн;
грудень 2018 року на суму 122 478,49 грн;
лютий 2019 року на суму 57 717,21 грн;
березень 2019 року на суму 26 424,38 грн;
за серпень 2019 року на суму 332 925,37 грн;
та заниження по взаємовідносинах з іншими особами на загальну суму 3763975,74 грн., в тому числі:
липень 2018 року на суму 542 922,97 грн;
серпень 2018 року на суму 804 529,82 грн;
вересень 2018 року на суму 441 913,53 грн;
жовтень 2018 року на суму 923 727,63 грн;
листопад 2018 року на суму 511 336,34 грн;
грудень 2018 року на суму 122 478,49 грн;
лютий 2019 року на суму 57 717,21 грн;
березень 2019 року на суму 26 424,38 грн;
за серпень 2019 року на суму 332 925,37 грн.
4. пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України в частині порушення терміну подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2021 року.
5. п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов?язання, визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок у загальній сумі 249,05 гривень.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» було надано заперечення.
11.09.2023 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0057288/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7033108 грн, з яких 5822176 грн за основним зобов'язанням та 1210932 грн за штрафними санкціями та № 0057289/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2344600 грн, з яких 1875680 грн за основним зобов'язанням та 468920 грн за штрафними санкціями.
Позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України. За наслідками розгляду скарги ДПС України було прийнято рішення № 35009/6/99-00-06-01-02-06 від 24.11.2023, яким скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 11.09.2023 № 0057288/0706 у частині реалізації скаржником ТМЦ на адресу контрагентів - покупців ТОВ «АГРО СТРОЙ», ТОВ «БК БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», ТОВ «Будівельна група «Буддекорсервіс», ТОВ «ВІНД ПРАЙМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОФІ-БУД», ТОВ «ЩИВЕЦЬ» та у відповідній частині штрафної санкції, а в іншій частині зазначене ППР та ППР від 11.09.2023 0057289/0706 - залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
У зв'язку з чим ГУ ДПС в м. Києві 29.11.2023 винесено податкове повідомлення-рішення № 0075212/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1951741 грн, з яких 1757083 грн за основним зобов'язанням та 194658 грн за штрафними санкціями.
Позивач, вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач передчасно, з порушенням положень абз. 10 пп. 86.7.4. пп. 86.7.5. п. 86.7 ст. 86 ПК України направив податкове повідомлення-рішення ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 20, 77, 82 ПК України на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2021 № 9553 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період. За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.02.2022 № 9041/Ж5/26- 15-07-06-01/37245255.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» подано заперечення від 19.03.2022 на акт перевірки від 14.02.2022 № 9041/5/26-15-07-06-01/37245255 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ», в яких не погоджуючись з висновками акту, просило провести позапланову виїзну перевірку у встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Кодексу порядку. ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» до заперечення надано додаткові документи, які не надавалися під час проведення перевірки. Комісією з питань розгляду заперечень прийнято рішення щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Кодексу.
Відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Кодексу та на підставі наказу від 10.08.2023 № 3913-п відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» з питань, що стали предметом оскарження та складено акт від 05.09.2023 № 57399/5/26-15-07-06-01-19/37245255. Після проведення перевірки з урахуванням її результатів, комісією з питань розгляду заперечень прийнято висновок від 06.09.2023 № 1195/26-15-07-06-01-21.
Згідно з п.п. 86.7.5. п. 86.7. ст. 86 Кодексу, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п?яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Відповідно до п.п. 86.7.5. п. 86.7. ст. 86 Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві складено податкові повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 0057288/0706, 0057289/0706, які направлено на податкову адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛ» рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» подано нове заперечення від 13.09.2023 № 13/09/1 на акт перевірки від 05.09.2023 № 57399/Ж5/26-15-07-06-01-19/37245255 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ». Листом від 15.09.2023 № 31135-І-26-15-07-06-01-09 у відповідь на заперечення від 13.09.2023 №13-09-1, Головним управлінням ДПС у м. Києві повідомлено ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ», що відповідно до п.п. 86.7.4. п. 86.7. ст. 86 Кодексу, розгляд таких заперечень окремо не здійснюється.
Право на подання платником податків заперечень на акт перевірки передбачено п. 86.7 ст. 86 ПК України. Відповідно до п 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом?якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Отже, право подавати заперечення на акт перевірки не поширюється на акт, складений за результатами позапланової перевірки, проведеної на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України.
Тому з огляду на те, що Акт від 05.09.2023 Nє57399/Ж5/26-15-07-06-01-19/37245255 складений за результатами перевірки призначений саме на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України і нормами податкового законодавства не передбачено можливості подання заперечень на такий акт перевірки, вбачається, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваних рішень від 11.09.2023 Nє0057289/0706 та від 29.11.2023 № 0075212/0706 діяв у відповідності до норм податкового кодексу.
Щодо виявлених в ході перевірки порушень, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не було підтверджено реальність здійснення зафіксованих в бухгалтерському обліку позивача операцій з отримання товарів від ТОВ «АГРО СТРОЙ» та ТОВ «АСТБУД» при одночасному встановленні отримання (оприбуткування) товаро-матеріальних цінностей від інших осіб. Оприбутковані в бухгалтерському обліку ТМЦ (керамічна плитка та арматура) кваліфіковано податковим органом як безоплатно одержані активи, які слід рахувати у складі інших операційних доходів (рах. 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів») відповідних звітних періодів, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ «Компанія «Керамхол» та не враховано при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем було занижено інші операційні доходи на загальну суму 6911733 грн. та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 1875860 грн.
Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду на дефектність наданих до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій з ТОВ «Агро Строй». Зокрема, податковий орган вказав, що договір від 04.03.2018 № 45, укладений з ТОВ «АГРО СТРОЙ», видаткові та податкові накладні ТОВ «АГРО СТРОЙ» підписані з боку постачальника директором Здоровцем О.С., що надав пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Підписи, які зазначено в графі видаткових накладних «Отримав(ла)» неможливо ідентифікувати, оскільки не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильності їх оформлення. Також у видаткових накладних не зазначено реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ. До перевірки не надано документи, що підтверджують факт транспортування ТМЦ (товарно - транспортні накладні, заявки (замовлення) на перевезення, подорожні листи тощо), документи, які посвідчують якість товару, його відповідність вимогам законодавства документи щодо складського обліку ТМЦ.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2018 між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «АГРО СТРОЙ» було укладено договір поставки № 45 (т. 3 а.с. 22-26).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (ТОВ «АГРО СТРОЙ») зобов?язується поставляти і передавати на умовах даного Договору згідно із замовленнями (заявами) керамічну плитку та супутні оздоблювальні матеріали (надалі - Товар) у власність Покупця (ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ»), а Покупець зобов?язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.
Згідно із п. 2.1, 3.1, 4.1 Договору поставки № 45 найменування, асортимент та кількість Товару у кожній конкретній партії погоджується Сторонами у замовленні на Товар та зазначається в рахунках та видатковій накладній. Ціна на Товар визначається у рахунку на конкретну партію Товару. Сторони застосовують до даного Договору умови поставки DDP (склад Покупця, вул. Полярна 12, м. Київ) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції «ІНКОТЕРМС» 2010 р.
Відповідно до п. 4.3. Договору поставки № 45 замовлення на поставку Товару здійснюється телефонним та/або електронними засобами зв?язку. Про затвердження замовлення Покупця Постачальник сповіщає останнього протягом 1 робочого дня у той же спосіб, в який замовлення було отримано. Прийняттям заявки до виконання, у випадку підтвердження Постачальником, є виставлення рахунку-фактури в електронній формі.
Згідно із п. 4.6. Договору поставки № 45 зобов?язання постачальника з поставки кожної окремої партії Товару вважається виконаним з моменту підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на поставку та фактичного отримання Покупцем товару.
На підтвердження реальності господарських операцій щодо виконання умов Договору поставки № 45, позивачем було надано видаткові накладні (т. 3 а.с. 27-48) та складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні (т. 3 а.с. 49-101).
При цьому документів щодо замовлення, визначення ціни на конкретні партії, рахунків-фактури, які б підтверджували прийняття заявки до виконання, згідно умов договору, а також доказів перевезення товару позивачем ані до перевірки, ані суду не надано.
Як зазначав у судовому засіданні представник позивача, та як вбачається з листа - пояснень від 23.08.2023 б/н, наданого на запит податкового органу від 23.08.2023 № 1, місцем поставки товару був склад покупця ТОВ «Компанія «Керамхолл», м. Київ, вул. Полярна, б. 12., товар ТОВ «АГРО СТРОЙ» доставляло власними силами, у зв'язку з чим у підприємства відсутні відповідні товарно-транспортні накладні.
Крім того податковим органом зазначалось, що з видаткових накладних неможливо встановити ким отримувався товар, оскільки наявний лише підпис без зазначення прізвища та посади.
Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, від постачальника товар було передано директором ТОВ «Агро Строй», а прийнято ТОВ «Компанія «Керамхолл» за підписом особи, прізвище та посада якої не вказані.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Компанія «Керамхолл» ОСОБА_1 суду пояснив, що у ТОВ «Агро Строй» закуповували плитку, пошуком контрагентів займались менеджери товариства. З директором ТОВ «Агро Строй» ОСОБА_2 він не спілкувався, підписання договору здійснювалось можливо через пересилання поштою. Приймав товар завідуючий складом ОСОБА_3 , який перевіряв все і передавав дані до бухгалтерії, облік товару веде бухгалтерія. Як технічно відбувається прийняття товару пояснити не може, бо цим займається персонал. При цьому вказав, що видаткові накладні підписував він.
Згідно копій прибуткових ордерів до наданих видаткових накладних на склад товар здавався директором товариства Рябченком В. М., а приймався завідуючим складом ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наведеним вище нормам Закону № 996-ХIV кореспондують норми пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).
Отже, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов'язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій.
Дійсно, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14.
Однак, враховуючи, що у всіх наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, зважаючи, що директор товариства не зміг чітко пояснити, яким чином здійснювалось перевезення та передача товару позивачу, такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об'єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у видаткових накладних щодо зафіксованої в них господарської операції.
Це ж стосується і відсутності ТТН, на які вказує відповідач. Одне лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї норми обов'язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Перелік первинних документів, якими оформлюються господарські операції, може бути встановлений правовими нормами.
Відповідно до абзаців двадцять п'ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 1.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до п. 11.3, п. 11.5 ст. 11 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Суд зауважує, що документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Разом з тим, наявність первинних документів є обов'язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Відповідно до статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 КАС встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18.
Суд враховує, що як вбачається з акту перевірки, відповідно до ІС «Податковий блок» ТОВ «АГРО СТРОЙ» не декларував об?єкти оподаткування, зокрема транспортні засоби та відповідно до бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, не отримував транспортних послуг, послуг навантаження - розвантаження, послуг зберігання, не придбавав паливно - мастильних матеріалів. Відповідно до наданих до перевірки банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», карток бухгалтерського рахунках 631 та 311, розрахунок між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «АГРО СТРОЙ» за поставлені ТМЦ в періоді, що перевірявся не здійснювався. Кількість персоналу ТОВ «АГРО СТРОЙ» (станом на липень 2018 року - 1 особа, станом на березень 2019 року - 4 осіб) не дозволяє здійснювати обсяг господарської діяльності, яку підприємство декларувало у податковій звітності. Відповідно до баз даних ДПС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «АГРО СТРОЙ» до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, виробничого обладнання, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТОВ «АГРО СТРОЙ» не подавало до податкового органу повідомлення за формою № 20-ОПП «Повідомлення про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» щодо наявності офісних, складських, виробничих приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок тощо. У фінансових звітах, поданих до податкового органу за 2018-2019 роки задекларовано відсутність основних засобів.
На думку суду, вказане у своїй сукупності свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності та свідчить про невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам стосовно неможливості виконання ТОВ «АГРО СТРОЙ» оформлених господарських операцій у зв?язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів).
При цьому, сама по собі обставина - подальша реалізація товарів, аналогічних тим, які вказані у первинних документах, складених по взаємовідносинам із іншими контрагентами, не є такою, що може за наведеного вище бути визнана прийнятною в контексті тверджень, що постачальниками таких товарів було саме ТОВ «Агро Строй».
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 0075212/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток на суму 887077 грн та податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 0057289/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість на суму 985641 грн.
При цьому, щодо кримінального провадження по ТОВ «АГРО СТРОЙ» Головним управлінням ДПС у м. Києві отримано податкову інформацію від ОУ ГУ ДФС У м. Києві, а саме: протокол допиту керівника ТОВ «АГРО СТРОЙ» ОСОБА_2 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємств та документального оформлення господарських операцій, суд зазначає, що з огляду на відсутність вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, відносно керівника ТОВ «АГРО СТРОЙ» ОСОБА_2 , такі обставини не можуть бути враховані судом.
Щодо контрагента ТОВ «АСТБУД» податковим органом вказується на дефектність наданих до перевірки первинних документів щодо господарських операцій з цим контрагентом.
Так, до перевірки не було надано договір, укладений з ТОВ «АСТБУД», надані до перевірки товарно-транспортні накладні, складені з порушенням п.8.25, п.8.26 ст. 8, п.11.1, п.11.4, п.11.5, п.11.8 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.2017 № 363 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996, а саме: в усіх товарно-транспортних накладних не заповнено відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій (маса брутто, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, підпис відповідальної особи); відсутні такі відомості про вантаж, як ціна товару за одиницю, кількість місць, вид пакування вантажів; біля підписів відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача не зазначені посади та прізвища. В наданих до перевірки видаткових накладних дати складання накладних не співпадають з датами, зазначеними в товарно-транспортних накладних (в деяких випадках ТТН виписана майже на 3 місяці пізніше, ніж видаткова накладна).
Позивач зазначає, що взаємовідносини з ТОВ «АСТБУД» щодо постачання останнім ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» керамічної плитки та арматури були оформленні у спрощений спосіб на підставі ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, згідно виставлених рахунків - фактур та складених і підписаних видаткових накладних.
Кількість, асортимент та дата поставки товару узгоджувалась між уповноваженими особами учасників взаємовідносин в телефонному режимі.
На підтвердження замовлення позивачем товару у ТОВ «АСТБУД», останнім були виставлені ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» рахунки-фактури (т. 3 а.с. 102-112).
Позивач вказує, що ТОВ «АСТБУД» було поставлено позивачеві товар згідно наступних видаткових накладних: 1) № PH-0500092 від 28.05.2020 на загальну суму 397150,74 грн; 2) № PH-0500111 від 28.05.2020 на загальну суму 378 238,80 грн; 3) № PH-0500091 від 29.05.2020 на загальну суму 612 738,59 грн; 4) № PH-0500089 від 29.05.2020 на загальну суму 378 238,80 грн; 5) № PH-0500109 від 31.05.2020 на загальну суму 416062,68 грн; 6) № PH-0500110 від 31.05.2020 на загальну суму 416 062,68 грн; 7) № PH-0500142 від 31.05.2020 на загальну суму 416 062,68 грн; 8) № PH-0500143 від 31.05.2020 на загальну суму 321 502,98 грн; 9) № PH-0500144 від 31.05.2020 на загальну суму 226943,28 грн.(т. 3 а.с. 113-123).
На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні: 1) № 500092 від 27.06.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500092 від 28.05.2020; № 500111 від 28.06.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500111 від 28.05.2020; 3) № 500091 від 15.06.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500091 від 29.05.2020; 4) № 500089 від 13.07.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500089 від 29.05.2020; 5) № 5000109 від 17.08.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500109 від 31.05.2020; 6) № 500110 від 29.06.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500110 від 31.05.2020; 7) № 500142 від 01.07.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500142 від 31.05.2020; 8) № 500143 від 30.06.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500143 від 31.05.2020; 9) №500144 від 20.08.2020 щодо транспортування товару згідно видаткової накладної № PH-0500144 від 31.05.2020 (т. 3 а.с. 124-141).
На підставі вищевказаних видаткових накладних, ТОВ «АСТБУД» були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 92 від 28.05.2020 на загальну суму 397150,74 грн; № 111 від 28.05.2020 на загальну суму 378 238,80 грн; № 89 від 29.05.2020 на загальну суму 378 238,80 грн; № 91 від 29.05.2020 на загальну суму 612 738,59 грн; 5) № 109 від 31.05.2020 на загальну суму 416 062,68 грн; 6) № 110 від 31.05.2020 на загальну суму 416 062,68 грн; 7) № 143 від 31.05.2020 на загальну суму 321 502,98 грн; 8) № 144 від 31.05.2020 на загальну суму 226 943,28 грн; 9) № 142 від 31.05.2020 на загальну суму 416 062,68 грн (т. 3 а.с. 142-168).
Крім того позивачем було надано суду копії прибуткових ордерів, дати складання яких відповідають датам товарно-транспортних накладних (т. 8 а.с. 190-200).
З огляду на надання позивачем документів, які підтверджують придбання, перевезення та оприбуткування товаро-матеріальних цінностей від ТОВ «АСТБУД», суд вважає безпідставними доводи податкового органу щодо нереальності здійснення зафіксованих в бухгалтерському обліку позивача операцій з отримання товарів від ТОВ «АСТБУД».
При цьому посилання відповідача на те, що до перевірки не надано договір поставки та договорів зберігання та актів прийому-передачі товарів та не проведення розрахунків з постачальником, станом на час проведення перевірки, як на підставу для визнання господарської операції нереальною, суд вважає необгрунтованими.
Як зазначав позивач, взаємовідносини з ТОВ «АСТБУД» були оформлені у спрощений спосіб на підставі ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, згідно складених та підписаних рахунків-фактур та видаткових накладних. При цьому доказів того, що законом встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, відповідачем не надано.
Крім того матеріалами перевірки підтверджується, що станом на 30.09.2021 у ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛ» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах з ТОВ «АСТБУД» обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 3563001,23 грн. А тому не проведення розрахунків з постачальником, станом на час проведення перевірки, як на підставу для визнання господарської операції нереальною, на думку суду, не може свідчити про нереальність господарських операцій.
Водночас, податковим органом не заперечується, що плитку та арматуру було отримано позивачем. При цьому, відповідачем не підтверджено, що вказані товаро-матеріальні цінності було одержано позивачем безоплатно, жодного доказу на підтвердження таких обставин надано не було. Такі висновки податкового органу, з огляду на надані позивачем документи, що підтверджують реальність господарських операцій, є припущенням та не можуть бути враховані судом.
Більше того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «АСТБУД» товару, з яких, зокрема, але не виключно, прослідковується подальша реалізація такого товару, як арматура 12 міра А500С.
Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних, як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.
Щодо посилань податкового органу на ту обставину, що в наданих до перевірки видаткових накладних дати складання накладних не співпадають з датами, зазначеними в товарно-транспортних накладних (в деяких випадках ТТН виписана майже на 3 місяці пізніше, ніж видаткова накладна), суд зазначає наступне.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 Nє996-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов?язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі (частина друга статті 9 Закону Nє996-XIV).
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону принципом бухобліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Видаткова накладна є первинним документом, який виписується постачальником на підтвердження факту передачі товарів/послуг.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 № 88, первинний документ - це документ, створений у письмовій або електронній формі, що містить відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Видаткова накладна - це первинний документ, який виписує постачальник, аби підтвердити факт передачі товарно-матеріальних цінностей покупцеві. Видаткова накладна складається на дату відпуску ТМЦ із складу постачальника, тобто на дату відвантаження товару. Видаткову накладну складають безпосередньо в момент відвантаження (відпуску товарів зі складу продавця) товарно-матеріальних цінностей. Видаткова накладна підписується уповноваженою особою покупця, яка зазначена в довіреності, що передається постачальнику в момент поставки товару. Підписана від імені покупця видаткова накладна є підтвердженням факту поставки товару покупцю, а також засвідчує отримання товару покупцем у цілісності, без недоліків. Первинний документ не може складатися раніше за фактичне здійснення господарської операції або принаймні початку її здійснення. Товарно-транспортна накладна є тим документом, який складається в момент фактичної передачі товару до перевезення (початку здійснення операції перевезення).
Отже, з огляду на вимоги п. 198.2 ст. 198 ПК України, зважаючи, що згідно наданих товарно-транспортних накладних, фактично поставка товару відбулась в період з 27.06.2020 по 20.08.2020, що не заперечується позивачем, складені 28.05.2020, 29.05.2020 та 31.05.2020 видаткові та податкові накладні не підтверджують виникнення податкового кредиту у травні 2020 року. А тому у позивача були відсутні підстави для включення податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту саме в цьому звітному періоді - у травні 2020 року.
Водночас, встановлені судом обставини свідчать про порушення позивачем податкового обліку та, відповідно, про невірну кваліфікацію податковим органом таких порушень.
При цьому, суд не може перебирати на себе функцію контролюючого органу та визначати які норми податкового законодавства порушено та які наслідки потягло таке порушення, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, адже завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Саме на податковий орган покладено повноваження щодо виявлення порушення вимог податкового законодавства та визначення у порядку, встановленому ПК України, сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, отже такі повноваження є дискреційними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 0075212/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток на суму 534450 грн та податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 0057289/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість на суму 742292 грн.
Щодо кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ «АСТБУД», суд зазначає, що відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того податковим органом було зроблено висновок про завищення витрат на збут на загальну суму 2466667 грн у зв'язку з не підтвердженням необхідними документами за договором підряду з ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП».
Як зазначає податковий орган в акті перевірки, вказаних висновків відповідач дійшов, оскільки позивачем до перевірки не було надано:
- документи, що підтверджують необхідність проведення ремонту зазначеного приміщення (акти обстеження, дефектні акти, за якими визначені фізичні обсяги та характер робіт);
- проектно-кошторисну документацію (текстові, графічні конструкторські та технологічні документи, які окремо або разом з іншими документами визначають обсяги проведення ремонту, трудомісткість операцій, норми та нормативи витрат матеріалів тощо);
- будь-які документи, які містять обсяги та одиницю виміру виконаних робіт, а також обгрунтовання вартості ремонту на підставі використаних трудових та матеріально-технічних ресурсів;
- перелік матеріалів, що були надані підрядником та використані при проведенні ремонту із зазначенням їх кількості та вартості;
- сертифікати або посвідчення якості, паспорти, видані виробником на матеріали, що використані при ремонті.
Актом за № 4800/Ж6/26-15-07-06-01-20 від 29.08.2023 про ненадання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень та інформації за підписами перевіряючих зафіксовано факт ненадання в повному обсязі (відсутності на підприємстві) документів на запит від 23.08.2023 № 1.
Як зазначає відповідач, надані до перевірки документи не містять інформацію щодо площі відремонтованих стін, покрівлі та підлоги. Відсутній перелік матеріалів, що були надані підрядником та використані при проведенні ремонту із зазначенням їх кількості та вартості. Також не надано обґрунтування економічної доцільності того факту, що керамічна плитка для ремонту підлоги надається підрядником, враховуючи, що фактичним видом діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» є торгівля керамічною плиткою (у т.ч. імпортованою підприємством).
Позивач, обгрунтовуючи протиправність висновків податкового органу, вказує, що ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» орендує нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: проспект Степана Бандери, буд. 17 м. Київ на підставі договору оренди № 189 від 01.02.2019, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Дім-Інвест». Дане нежитлове приміщення використовується позивачем у своїй господарській діяльності як магазин-салон, в якому презентується та продається товар ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ». У зв?язку з надходженням інформації про незадовільний стан нежитлового приміщення, позивачем було створено комісію для проведення огляду нежитлового приміщення на підставі наказу № 1 від 04.01.2021. За результатами проведення обстеження нежитлового приміщення, було складено дефектний акт від 06.01.2021, зі змісту якого вбачається, що: 1. Підлога у нежитловому приміщені знаходиться у незадовільному стані. Частина плитки підлоги потріскана, затерта, деяка плитка підлоги відшарувалась від підлоги та не тримається. Загальна площа підлоги, яка підлягає ремонту становить 810 м.кв. 2. Покрівля нежитлового приміщення знаходиться у незадовільному стані, в деяких місцях покрівля протікає, проявляється волога та пліснява. Загальна площа покрівлі, яка підлягає ремонту становить 900 кв.м. 3. Внутрішні стіни нежитлового приміщення знаходяться у незадовільному стані. Оскільки тривалий час в нежитловому приміщенні не проводився поточний ремонт, стіни є затертими та втратили колір. Загальна площа внутрішніх стін, які підлягають ремонту становить 303,56 кв.м.
З метою проведення поточного ремонту у нежитловому приміщенні, позивачем було отримано дозвіл від орендодавця, що підтверджується листом ТОВ «Авто Дім - Інвест» від 18.01.2021.
У зв'язку з чим 26.01.2021 між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» було укладено договір № 12 з виконання робіт по поточному ремонту нежитлового приміщення. У зв?язку з виконанням поточного ремонту у нежитловому приміщенні, між позивачем та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» було складено та підписано відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт.
ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2021 між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» було укладено договір № 12 (т. 6 а.с. 196-199).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 12 підрядник (ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП») приймає на себе зобов?язання власними та залученими силами і засобами виконати роботи по поточному ремонту нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 17 на умовах, визначених даним договором, а замовник (ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ») зобов?язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що вартість робіт по даному договору визначається за Договірною ціною, що є невід?ємною частиною цього Договору.
Дана ціна є динамічною і корегується в зв'язку зі зміною витрат і доплат, викликаних впливом ринкових відносин, а також якщо об'єми робіт протягом їх виконання становитимуть більше проектної кількості. У ціну робіт включена вартість матеріалів витрачених при проведенні ремонту.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що початок робіт - 27 січня 2021 року, а закінчення робіт - 28 лютого 2021 року.
Згідно додатку № 1 до Договору, протоколом узгодження договірної ціни до Договору передбачено наступні роботи, які підлягають виконанню за Договором:
- роботи по ремонту підлоги нежитлового приміщення: демонтаж існуючої підлоги, вивезення будівельного сміття, підготовчі роботи, бетонна основа, укладка керамічної плитки, монтаж обладнання, вантажно-розвантажувальні роботи, робота підрядників, матеріали Підрядника і т.д.
Вартість робіт та матеріалів - 1 720 000,00 грн.;
- роботи по ремонту покрівлі нежитлового приміщення: очищення, демонтаж пошкодженої покрівлі, монтаж покрівлі з урахування матеріалів Підрядника і т.д.
Вартість робіт та матеріалів - 660 000,00 грн.;
- роботи по ремонту внутрішніх стін нежитлового приміщення: демонтаж обладнання, очищення пошкоджених ділянок, вивезення будівельного сміття, стяжка, фарбування, монтаж обладнання, матеріали Підрядника і т. д.
Вартість робіт та матеріалів - 580 000,00 грн.
Згідно із п. 3.1. та 3.2. Договору Підрядник виконує всі роботи в об?ємах і термінах, власними силами або з залученням субпідрядних організацій. Підрядник надає всі матеріали (в тому числі керамічну плитку, бетон, затирки, фарбу та інше) необхідні для проведення ремонту та обладнання, за виключенням матеріалів та обладнання, які надає Замовник, передача яких оформлена двосторонніми актами прийому-передачі матеріальних цінностей.
Позивачем на підтвердження проведення ремонту було надано:
- акт № 12/1 від 25.02.2021 приймання-передачі виконаних робіт з ремонту підлоги нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 17, загальною вартістю 1720000,00 грн;
- акт № 12/2 від 25.02.2021 приймання-передачі виконаних робіт з ремонту покрівлі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 17, загальною вартістю 660000,00 грн;
- акт № 12/3 від 25.02.2021 приймання-передачі виконаних робіт з ремонту внутрішніх стін нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 17, загальною вартістю 580000,00 грн (т. 6 а.с. 200-202).
ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» були складені та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні: № 9 від 25.02.2021 на загальну суму 1720000 грн; № 8 від 25.02.2021 на загальну суму 660000,00 грн; № 5 від 25.02.2021 на загальну суму 580000,00 грн (т. 6 а.с. 203-212).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Процедура підтвердження платником податку даних, визначених у податковій звітності, передбачена статтею 44 ПК України.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа №826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим факт надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про ненадання документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).
Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Отже, платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
В ході проведення перевірки відповідачем ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» було надано запит від 25.08.2023 № 2 щодо надання документів (копій документів) та їх документальних пояснень стосовно проведених ремонтних робіт, в якому запропоновано надати: - договори з усіма наявними додатковими угодами щодо оренди приміщення за адресою м.Київ пр.С.Бандери, буд. 17, акти прийому-передачі; документи, що підтверджують необхідність проведення ремонту зазначеного приміщення (акти обстеження, дефектні акти, за якими визначені фізичні обсяги та характер робіт); - письмову згоду орендодавця на проведення ремонту об?єкта оренди; - проектно-кошторисну документацію (текстові, графічні констриторські та текнологіні документи які окремо або разом з іншими документами визначають обсяги проведення ремонту трудомісткість операцій, норми та нормативи витрат матеріалів тощо); - всі наявні додатки до договору № 12 від 26.01.2021, укладеному між ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» та ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП», в яких наведена деталізація виконаних робіт із зазначенням їх обсягів та одиниці виміру, а також вартість ремонту, визначена на підставі обґрунтованих трудових та матеріально-технічних ресурсів; акти виконаних робіт (послуг), що містять всі обов?язкові реквізити первинних документів; відповідні технічні паспорти, сертифікати або посвідчення якості на матеріали та обладнання, що використані при ремонті; інші документи які не ввійшли до переліку, але пов?язані зі здійсненням даних фінансово-господарських операцій.
Крім того, податковий орган просив надати наступну інформацію: Чи здійснювалось призупинення експлуатації приміщення на час виконання ремонтних робіт (якщо так, то надати відповідні підтверджуючі розпорядчі документи про тимчасове виведення об?єкта з експлуатації); Які матеріали та обладнання були використані при проведенні ремонту, та кг (підрядником чи замовником) були надані такі матеріали та обладнання (надати відповідні підтверджуючі документи); У разі, якщо керамічна плитка для ремонту підлоги була надана підрядником, надати обтрунтування такого рішення, враховуючи, що фактичним видом діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» є торгівля керамічною плиткою (у т.ч. імпортованою підприємством).
У відповідь на запит від 25.08.2023 № 2 підприємством надано лист - пояснення від 28.08.2023 б/н, відповідно до якого: «Дане нежитлове приміщення ТОВ «Компанія «Керамхолл» орендує у ТОВ «АВТО-ДІМ ІНВЕСТ» з серпня 2012 року. Весь час оренди ТОВ «Компанія «Керамхолл» на підставі першочергового права оренди переукладало договори оренди даного приміщення на нові строки.
В періоді проведення ремонту Компанія орендувала дане приміщення у ТОВ «АВТО-ДІМ ІНВЕСТ» на підставі договору № 189 від 01 лютого 2019 року. Площа орендованого приміщення складає 1081,7 кв. м. Відповідно до п. 2.1.3 ТОВ «Компанія «Керамхолл» повинне підтримувати приміщення у технічно-справному стані. Поточний ремонт проводився без перебудови, добудови, перепланування та проведення комунікацій, тому письмового погодження орендодавцем не потребував. Починаючи з серпня 2012 року і до січня 2021 року в приміщенні не проводилося жодного ремонту, отже керівництвом Компанії було прийняте рішення провести поточний ремонт, для подальшого використання приміщення в господарській діяльності ТОВ «Компанія «Керамхолл».
В зв?язку з тим, що ТОВ «Компанія «Керамхолл» не має потужностей для проведення ремонтних робіт, було прийнято рішення залучити до виконання підрядну організацію ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП». Щодо поточного ремонту підлоги: на момент проведення ремонту підлога торгівельного залу на першому поверсі була пошкоджена, тому потрібно було відремонтувати підлогу. Було прийняте рішення замінити керамічну плитку на аналогічну. Але в наявності в залишках у ТОВ «Компанія «Керамхолл» саме такої плитки не було. Тому було узгоджено з підрядником, що пошук, купівлю та заміну керамічної плитки буде покладено саме на підрядника. Відремонтовано було 810 кв. м. підлоги. Щодо поточного ремонту покрівлі: покрівля приміщення збудована з металопрофілю та переходить у скляні вікна. З часом покрівля почала протікати, тому було прийняте рішення відремонтувати покрівлю. Матеріали, та роботи (включаючи висотні роботи - висота сягає 15 метрів) були покладені на підрядника.
Щодо ремонту внутрішніх стін: стіни приміщення було перефарбовано з усіма підготовчими роботами до цього (вирівнювання, стяжка, фарбування та ін.).
Щодо демонтажу та монтажу обладнання вказано, що ТОВ «Компанія «Керамхолл» займається продажем керамічної плитки та сантехніки, приміщення в якому проводився поточний ремонт використовується для презентації і виставки керамічної плитки та сантехніки, отже в приміщенні знаходиться велика кількість шоурумів та виставкових стендів на яких розміщуються зразки товару який подає ТОВ «Компанія «Керамхолл».
Отже для того щоб виконати ремонтні роботи потрібно було перемістити їх на інше місце, а потім повернути назад. При цьому стенди розбиралися та збиралися. Щоб не зупиняти процес роботи, приміщення було поділене на зони. Тож ремонтні роботи проводилися частинами і не заважали процесу господарської діяльності ТОВ «Компанія «Керамхолл».
Згідно п. 3.2. договору Nє12 від 26 січня 2021 року всі матеріали які були використані в процесі ремонту купувалися підрядником, та увійшли у договірну вартість. В зв?язку з тим, що купівлею матеріалів займався підрядник, то первинна документація включаючи сертифікати якості на матеріали (фарбу, керамічну плитку, затирки та інші будівельні матеріали) які використовувалися в процесі ремонту належать підряднику і ТОВ «Компанія «Керамхолл» як замовнику робіт не передавалися».
Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не спростовано, що документи, які підтверджують необхідність проведення ремонту нежитлового приміщення, під час проведення документальної позапланової перевірки не надавались.
При цьому ТОВ «Компанія «Керамхолл» також не вказувало на те, що ним вживались заходи із долучення таких документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України (якщо під час перевірки мали місце обставини, передбачені вказаною нормою). Також не наводив позивач причин, які б завадили йому своєчасно надати такі документи податковому органу.
Більше того, як вбачається з пояснень, наданих на запит податкового органу, документи, які б підтверджували узгодження позивачем з орендарем питання ремонту приміщення станом на час проведення перевірки взагалі не складались.
Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень документи, надані позивачем лише до суду, відповідачем не досліджувались, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для врахування таких документів під час судового розгляду немає.
Крім того, суд зазначає, що у первинних документах, що оформлюються для закриття актів виконаних робіт, мають бути зазначені фактично здійснені витрати, які замовник повинен відшкодувати підряднику.
Варто зазначити, що допитаний в якості свідка директор ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» ОСОБА_1 , пояснив, що ремонт приміщення було проведено, чи працювало підприємство у цей час не пам'ятає. Вказав, що на підприємстві скрупульозно ставились до документів, в яких відображено всі роботи, які проводились, знали, які матеріали для ремонту закуповувались. Проте, чому немає документів, в яких відображено такі дані, пояснити не зміг.
З огляду на те, що позивачем ані до перевірки, ані суду проектно-кошторисної документації (текстові, графічні конструкторські та технологічні документи, які окремо або разом з іншими документами визначають обсяги проведення ремонту, трудомісткість операцій, норми та нормативи витрат матеріалів тощо), будь-яких документів, які містять обсяги та одиницю виміру виконаних робіт, а також обґрунтування вартості ремонту на підставі використаних трудових та матеріально-технічних ресурсів, переліку матеріалів, що були надані підрядником та використані при проведенні ремонту із зазначенням їх кількості та вартості, переліку матеріалів, що були надані підрядником та використані при проведенні ремонту із зазначенням їх кількості та вартості, надані документи не містять інформацію щодо площі відремонтованих стін, покрівлі та підлоги, та не можуть у повній мірі підтверджувати понесені витрати за господарськими операціями з ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП».
Крім того суд погоджується з висновками відповідача, що на вказане порушення впливає також факт ненадання обґрунтування економічної доцільності того факту, що керамічна плитка для ремонту підлоги надається підрядником, враховуючи, що фактичним видом діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛ» є торгівля керамічною плиткою (у т.ч. імпортованою підприсмством). В листі - поясненні від 28.08.2023 б/п, наданому на запит від 25.08.2023 Nє 2 підприємством зазначено: «Було прийняте рішення замінити керамічну плитку на аналогічну. Але в наявності в залишках у ТОВ «Компанія «Керамхолл» саме такої плитки не було. Тому було узгоджено з підрядником, що пошук, купівлю та заміну керамічної плитки буде покладено саме на підрядника». При цьому, як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено, що відповідно до регістрів бухгалтерського обліку підприємства, станом на 01.01.2021 року, залишки товару по рах. 281 складали 124291907,73 грн. Крім того, аналізом інформації, що міститься в ЄРПН податковим органом було встановлено, що ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» за період з моменту реєстрації не здійснювало придбання плитки керамічної. Також відсутнє придбання під замовлення ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» покрівельних матеріалів та фарби.
При цьому акт обстеження від 04.12.2023, складений адвокатом Григоренком О.С., не може бути належним доказом на підтвердження або спростування факту виконання ТОВ «МЕГА ПРОФІТ ГРУП» поточного ремонту нежитлового приміщення за Договором № 12, оскільки адвокат Григоренко О. С. не був ані учасником спірних господарських операцій, ані безпосереднім виконавцем таких робіт.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 0075212/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток на суму 444000 грн та податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 0057289/0706 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість на суму 616667 грн.
Крім того в ході проведення перевірки в результаті аналізу регістрів бухгалтерського обліку та наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛ» віднесено до складу інших операційних витрат суми нарахованих та сплачених грошових зобов?язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях за порушення вимог податкового законодавства за результатами попередньої планової перевірки.
Так, за результатами попередньої планової перевірки складено акт від 17.10.2018 № 633/26-15-14-01-02/37245255 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018. Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, що призвели до заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 360731 гривень та заниження податку з доходу нерезидента за 2015 рік на суму 22441 гривень.
ГУ ДПС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» та форми «Д», якими визначено занижені суми податків та штрафних санкцій.
ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» віднесено до складу інших операційних витрат всю суму нарахованих та сплачених грошових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях - рішеннях (суми податків та суми штрафних санкцій). В бухгалтерському обліку зазначені операції, відображені записом: Д-т 948 К-т 6413, 6415; Д-т 6413, 6415 К-т 311, Д-т 79 К-т 948.
Податковим органом зроблено висновок, що в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137 ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» завищено суму інших операційних витрат на суму донарахованих податковим органом за минулі роки податку на прибуток та податку з доходу нерезидента на загальну суму 383172 гривень. Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту з ПДВ.
Надаючи оцінку вказаним доводам податкового органу, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» від 17.10.2018 № 633/26-15-14-01-02/37245255 ГУ ДПС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018 № 0015061401, яким було збільшено суму грошового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 450914,00 грн, з яких 360731,00 грн - сума податкового зобов?язання та 90183,00 грн за штрафними санкціями; та № 0060991406, яким збільшено суму грошового зобов?язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22441,00 грн (т. 7 а.с. 2-30).
Грошові зобов?язання за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями були сплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 03.12.2018 № 2513 про сплату 350914,00 грн; № 113 від 04.12.2018 про сплату 100000,00 грн (т. 7 а.с. 31-32).
На думку відповідача, позивач не мав права відносити до складу витрат вказані податкові зобов?язання на загальну суму 383172,00 грн., у звя'зку з чим позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 86214 грн, з яких за податковим зобов'язанням 68971 грн та 17243 грн штрафної санкції.
Суд погоджується з доводами відповідача в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України: Об?єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України: Для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно п.2 ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року Nє 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 Nє318 (далі - (С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Відповідно до п.2 П(С)БО «Витрати», норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової 30 звітності).
Згідно п. 7 П(С)БО «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до п. 20 П(С)БО 16 «Витрати», до інших операційних витрат включаються:
витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";
собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов?язаних з їх реалізацією;
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов?язаннями, що пов?язані з операційною діяльністю підприємства);
втрати від знецінення запасів;
нестачі й втрати від псування цінностей;
визнані штрафи, пеня, неустойка;
витрати на утримання об?єктів соціально-культурного призначення;
інші витрати операційної діяльності.
Суд зазначає, що штрафи та пені є іншими операційними витратами та відносяться до того періоду, в якому вони були визнані (узгоджені)
Згідно п. 17 П(С)БО 16 «Витрати» податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) відносяться до адміністративних витрат.
Суми донарахувань самих податків і зборів, які є адмінвитратими витратами, згідно п. 17 П(С)БО 16 «Витрати», повинні відноситися до витрат того періоду, в якому був отриманий дохід, заради якого вони й були понесені
Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, із змінами і доповненнями: На субрахунку 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.
Якщо в ході перевірки виявлені помилки, підприємство зобов?язане внести відповідні виправлення до бухгалтерського обліку та звітності. Необхідність внесення виправлень зумовлена тим, що метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства (п. 4 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).
Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 Nє 137.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
Тобто, якщо помилка минулорічна і виправляється вже після подання фінзвітності, то виправляють її шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок звітного року. Якщо на фінрезультат помилка не вплинула, то її виправляють шляхом коригування сальдо на початок року за тими статтями балансу, яких вона торкнулася.
А тому суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» неправомірно віднесено до складу інших операційних витрат у 2018 році суму донарахованого податковим органом за 2016 рік податку на прибуток в частині основного зобов'язання в сумі 360731 та суму донарахованого за 2015 рік основного зобов'язання податку з доходу нерезидента у розмірі 22441 гривень.
У зв'язку з чим суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 39.11.2023 № 0075212/0706 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 86214 грн.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в частині, що доведена у судовому порядку.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7971,48 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві:
- від 11.09.2023 № 0057289/0706 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 742292 грн, з яких 593834 грн за основним зобов'язанням та 148458 за штрафними санкціями;
- від 29.11.2023 № 0075212/0706 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 534450 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (вул. Полярна, 12, м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 37245255) суму судового збору в розмірі 7971,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.03.2025.
Суддя Діска А.Б.