12 березня 2025 року справа №320/48432/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06 червня 2023 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 06 червня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 06 червня 2023 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Звертає увагу, що статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що для обчислення розміру пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Всупереч цьому їй було призначено пенсію за віком не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. У зв'язку із чим вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, проте отримала відмову, обґрунтовану тим, що оскільки вона ще з 20 січня 2014 року отримує пенсію відповідно до означеного Закону, підстави для застосування іншого показника середньої заробітної плати відсутні.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, наголошуючи, що у спірному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший. В даному випадку має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Також зазначає, що відповідач відмовив їй у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі, що прямо суперечить нормам чинного законодавства. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, та такими, що порушують його права.
29 січня 2024 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що з 20 січня 2014 року по 05 червня 2023 року позивач отримувала пенсію по інвалідності, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, тобто пенсія була призначена в межах одного Закону, тому відсутні підстави для застосування іншого показника середньої заробітної плати. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження протоколів за пенсійною справою ОСОБА_1 з 15 травня 2003 року по 05 вересня 2006 року вона отримувала пенсію по інвалідності, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (протокол від 13 серпня 2003 року, шифр пенсії 431 «по інвалідності»).
З 06 вересня 2006 року по 19 січня 2014 року позивач отримувала пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
З 20 січня 2014 року по 05 червня 2023 року позивач отримувала пенсію по інвалідності, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (розпорядження 131417 від 29 січня 2014 року, шифр пенсії 431 «по інвалідності»).
06 червня 2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу за пенсійною справою з 06 червня 2023 року (рішення 932500131417 від 09 червня 2023 року) позивачу змінено шифр та вид пенсії з 431 (пенсія по інвалідності) на 101 (пенсія за віком). При цьому, не відбулося зміни правових підстав для призначення пенсії позивачу. А саме, як і з 20 січня 2014 року підставою для отримання пенсійних виплат позивачем є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
11 жовтня 2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18 жовтня 2023 року №1000-0202-8/157515 за результатом розгляду заяви представника позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Відповідь обґрунтована тим, що оскільки заявниця вже отримувала пенсію за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (шифр виплати пенсії 431), а на момент звернення досягла пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, то проведення перерахунку пенсії стосувалось лише зміни виду та шифру виплати пенсії з 431 на 101, при цьому, підстави для призначення пенсії є незмінними, а саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Також в листі зазначено, що період роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року буде зараховано у подвійному розмірі у разі надання підтверджуючих довідок з інформацією про перебування/неперебування у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3 річного (6 річного) віку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.
Відповідно частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Тобто, за загальним правилом при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі №317/4184/16-а, в яких Суд дійшов висновку, що якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до №1058-ІV), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - №1058-ІV, то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню із заявою про призначення, а при переведенні - застосовується середня заробітна плата, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд враховує, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший, тобто мова йде про пенсії за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Водночас законодавець передбачив можливість застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, для обчислення розміру пенсії за віком особам, які раніше отримували пенсію по інвалідності.
Умовами застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною другою статті 40 цього Закону, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком є 1) переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; 2) після призначення пенсії (попереднього перерахунку) по інвалідності особа повинна продовжувати працювати та набути не менш як 24 місяці страхового стажу незалежно від перерв в роботі.
З 20 січня 2014 року по 05 червня 2023 року позивач отримувала пенсію по інвалідності, яка була призначена відповідно до Закону № 1058-IV (розпорядження 131417 від 29 січня 2014 року, шифр пенсії 431 «по інвалідності»).
Страховий стаж позивача на час призначення пенсії по інвалідності (відповідно до вищеозначеного протоколу) становить 31 рік 4 місяці 21 день (по 31 грудня 2013 року).
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу за пенсійною справою з 06 червня 2023 року (рішення 932500131417 від 09 червня 2023 року) позивачу змінено шифр та вид пенсії з 431 (пенсія по інвалідності) на 101 (пенсія за віком).
Страховий стаж позивача на час призначення пенсії за віком (відповідно до листа відповідача від 18 жовтня 2023 року) становить 34 роки 09 місяців 14 днів, стаж враховано по 31 березня 2023 року.
Також відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім'я позивача (форма ОК-5) остання працювала протягом 2014-2023 років та набула страховий стаж більш ніж 24 місяці протягом цього періоду.
З пенсії по інвалідності на пенсію за віком позивач переходить вперше.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії у відповідності до вимог абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV (в редакції Закону 2040-ІХ від 15 лютого 2022 року).
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законами №1788-ХІІ та №1058-IV. Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні правовідносини були врегульовані Законом №1788-ХІІ.
Абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частини другої статті 24 Закону № 1058-IV).
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачем, що позивачка в період з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року працювала на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні.
За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 11 лютого 2025 року у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи позивачів за посадами, які визначені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, у тому числі і після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні до стажу роботи у подвійному розмірі.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. […].
Тому посилання відповідача, що період роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року буде зараховано у подвійному розмірі у разі надання підтверджуючих довідок з інформацією про перебування/неперебування у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3 річного (6 річного) віку, є неприйнятним. А відповідачу ніщо не заважало вжити всі належні дії для виконання положень частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та здійснити перевірку документів, наданих позивачем.
Відтак позовна заява підлягає задоволенню у спосіб, визначений позивачем.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06 червня 2023 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 05 липня 1982 року по 11 травня 1988 року на посаді медичної сестри в реанімаційному відділенні у подвійному розмірі та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 06 червня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 березня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.