12 березня 2025 року справа №640/1468/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадської організації «Садове товариство «Антей», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1), у якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 №10-12790/15- 20-сг від 02.09.2020 р. про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га (цільове призначення - для ведення садівництва);
- зобов'язати відповідача-1 надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача.
Ухвалою ОАСК від 25.01.2021р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/1468/21 та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч раніше винесеному Рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 р. №640/489/20, яким було встановлено факт відсутності визначених законом підстав для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га (далі також - земельна ділянка) відповідачем-1 було видано Наказ №10-12790/15- 20-сг від 02.09.2020 р. (далі - Оскаржуваний наказ), яким відмовлено позивачу у наданні такого дозволу. Крім того, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача-1 просив відмовити в його задоволенні, виходячи з необґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач діяв при прийнятті оскаржуваного рішення в порядку та у спосіб, визначені законодавством України.
Разом з тим, представником відповідача-1 подано до суду письмову заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадську організацію «Садове товариство «Антей» (код ЄДРПОУ 33144303).
Ухвалою суду від 24.03.2021р. заяву відповідача-1 про залучення третьої особи задоволено.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про утворення та ліквідацію районів» за №807-IX від 17.07.2020 утворено Феодосіївську сільську територіальну громаду (Феодосіївську сільську раду) у складі Обухівського району Київської області, до якої увійшла територія колишньої Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Відтак, бажана до відведення земельна ділянка площею 0,12 га, згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача від 12.11.2019 р., розташована на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
Крім того, позивачем заявлено письмове клопотання про заміну відповідача (Головне управління Держгеокадастру у Київській області) на його правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України №1423-IX від 28.04.2021 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» виключно сільські, селищні, міські ради з 27 травня 2021 року мають право розпоряджатися землями комунальної власності, що знаходяться в межах їх території, до складу яких, зокрема, належить бажана до відведення земельна ділянка.
Ухвалою суду від 11.10.2021р. клопотання про заміну відповідача задоволено частково - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області (далі - відповідач-2) залучено в якості співвідповідача у справі №640/1468/21.
Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022р. №245 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мамедової Ю.Т., справу передано на розгляд судді Келеберди В.І. Про прийняття до провадження судді Келеберди В.І. даної справи винесено Ухвалу від 29.04.2022р.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В. та запропоновано сторонам по справі подати до суду додаткові пояснення по справі та додаткові докази (за їх наявності) протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду. Також, приймаючи до уваги предмет позову та суб'єктний склад учасників, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
12.11.2019р. позивач звернувся до Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою-клопотанням, яким просив в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га, цільове призначення - для ведення садівництва, яка знаходиться за межами населеного пункту Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в порядку безкоштовної приватизації, передбаченої Земельним Кодексом України. В додаток до вказаного клопотання позивачем надано: копію паспорту; копію РНОКПП; графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки.
У відповідь на звернення 23.12.2019р. позивач отримав лист Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №18038/0-9976/0/17-19 від 16.12.2019р., яким повідомлено про неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують належність позивача до членів Садового товариства «Антей».
Не погоджуючись з отриманим листом, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, яким просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду заяви-клопотання відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно з графічним матеріалом в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Окружним адміністративним судом міста Києва було розглянуто вказаний позов та винесено Рішення від 18.02.2020 р. №640/489/20 (далі - Рішення суду), яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви-клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зобов'язано відповідача повторно розглянути вказану заяву-клопотання та прийняти за наслідками такого розгляду рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині Рішення суду.
На виконання Рішення суду відповідачем-1 видано оскаржуваний наказ, яким позивачу повторно відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
На думку позивача, оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача-2 необхідно зобов'язати прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в порядку безкоштовної приватизації, передбаченої Земельним Кодексом України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб.
Однак, зазначена в оскаржуваному наказі підстава для відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не входить до вичерпного переліку підстав, визначених положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Доказів, які підтверджують інше, відповідачем до суду не надано. Крім того, відповідачем не надано до суду належні докази на підтвердження перебування бажаної до відведення земельної ділянки у власності третіх осіб. Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність зазначених у Оскаржуваному наказі підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв'язку з їх невідповідністю Закону.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 р. №640/489/20, суд при розгляді справи №640/489/20 дійшов до висновку про відсутність підстав, передбачених Земельним кодексом України, для відмови в наданні позивачу за його заявою-клопотанням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність (Абзац 21 мотивувальної частини Рішення). Тобто, відсутність підстав, передбачених Земельним кодексом України, для відмови в наданні позивачу за його заявою-клопотанням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність є обставиною, встановленою рішенням суду в іншій адміністративній справі за №640/489/20. При цьому, вказане Рішення суду в адміністративній справі за №640/489/20 набрало законної сили та відповідачем не оскаржувалося.
Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач-1 неправомірно відмовив у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га, яка знаходиться в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу відповідача №10-12790/15-20-сг від 02.09.2020 р.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га, яка знаходиться в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у Постанові від 23 травня 2018 року по справі №825/602/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18 (адміністративне провадження №К/9901/63008/18).
Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відмову відповідача-1 мотивовано підставою, не передбаченою вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Обставин, які передбачені зазначеним переліком, судом не встановлено, про їх існування відповідачем не зазначено, відповідних доказів до суду не подано.
Крім того, суд приймає до уваги рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 р. №640/489/20, яким встановлено факт відсутності підстав, передбачених Земельним Кодексом України, для відмови в наданні позивачу за його заявою-клопотанням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га, яка знаходиться в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача. Отже, у відповідача відсутні підстави прийняти рішення, відмінне від рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відтак, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, за ефективним захистом яких він звернувся до суду та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, з урахуванням залучення судом співвідповідача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання співвідповідача - Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення садівництва) площею 0,12 га, згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання позивача від 12.11.2019 р. Примірник вказаної заяви-клопотання з графічним матеріалом (разом з примірником позовної заяви та інших додатків до неї) знаходиться у розпорядженні Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено та продовжує діяти правовий режим воєнного стану. Також, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27 липня 2023 року за № №392/856/22 встановлена Перехідними положеннями Земельного Кодексу України заборона на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою під час дії воєнного стану не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, незалежно від умов воєнного стану.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1816,00 грн., які мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Держгеокадастру у Київській області, адже оскаржуваним наказом саме цього відповідача порушено права позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, Ідентифікаційний код 39817550), Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (місцезнаходження: 08173, Київська обл., Обухівський р-н, с. Ходосівка, вул. Панаса Мирного, 2, Ідентифікаційний код 04362148), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадської організації «Садове товариство «Антей» (місцезнаходження: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Круглик; код ЄДРПОУ 33144303), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, Ідентифікаційний код 39817550) №10-12790/15-20-сг від 02.09.2020р. про відмову у наданні ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га (цільове призначення - для ведення садівництва), яка розташована на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
3. Зобов'язати Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області (Місцезнаходження: 08173, Київська обл., Обухівський р-н, с. Ходосівка, вул. Панаса Мирного, 2, Ідентифікаційний код 04362148) надати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га (цільове призначення - для ведення садівництва) згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання ОСОБА_1 від 12.11.2019 р., яка розташована на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, Ідентифікаційний код 39817550).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.