ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" березня 2025 р. справа № 300/1655/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
до подання позовної заяви адвокат Либовка А.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - заявник) 12.03.2025 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу (в тому числі: видачу мобілізаційного розпорядження, відправлення до військових частин) ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №09 комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 лютого 2025 року, в частині, що стосується відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставу п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача вказала на те, що ОСОБА_1 на його звернення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу та повідомлено його про те, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Також ним одержано повістку на проходження медичного огляду. Вважає, що такі дії відповідача спрямовані на подальшу мобілізацію ОСОБА_1 . Вказує на те, що набуття заявником статусу військовослужбовця позбавить ОСОБА_1 можливості оформити у встановленому законодавством порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а в разі визнання рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні заявнику відстрочки протиправним, заявник буде позбавлений можливості відновити своє порушене право, оскільки на той час перебуватиме на військовій службі, звільнення з якої можливе виключно за наявності підстав, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Пунктом 1 частини 1 статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
У відповідності до вимог частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Рогатин).
ОСОБА_1 подав до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Рогатин) заяву, в якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
28.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено повідомлення № 4/1005, в якому зазначено про те, що за результатами розгляду заяви, протоколом комісії від 28.02.2025 №09, комісія ухвалила рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила його про те, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Також зазначено про те, що в ході розгляду питання щодо надання відстрочки від мобілізації було встановлено, що у матері заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , можуть бути наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та, які відповідно до закону зобов'язані її доглядати. Документів, що підтверджують, наявність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та, які відповідно до закону зобов'язані її доглядати ОСОБА_1 надано не було.
Цього ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_2 складено повістку від 28.02.2025 № 1702/1 про необхідність ОСОБА_1 05.03.2025 о 10:00 год. з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 , з метою уточнення облікових даних, проходження медичної комісії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, судом зазначається наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом позову, що буде поданий заявником є правомірність дій відповідача щодо відмови надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам, відновлення яких буде неможливими у випадку мобілізації та отримання статусу військовослужбовця.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За змістом пункту 56 Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів за № 352 від 21.03.2002, у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу за формою згідно з додатком 16.
Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
При цьому, повістка є засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та не має обов'язкового наслідку призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наведене свідчить про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов'язковою умовою надання правового захисту судом, оскільки матеріали заяви не містять доказів щодо вчинення відповідачем дій стосовно позивача щодо призову його на військову службу під час мобілізації, згідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно долученої до заяви повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 викликався на 10.00 год., 05.03.2025 з метою уточнення облікових даних, проходження медичної комісії, однак станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову (12.03.2025) вказана у повістці дата минула. При цьому заявником не надано іншої (інших) повістки (повісток) про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Твердження позивача про те, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
А сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті, та не може вирішуватись судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, заявником не надано суду належних та достатніх доказів того, що існує реальна загроза його охоронюваним законом правам та інтересам, адже призов на військову службу за мобілізацію є виконанням конституційного обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України), а відстрочка від призову є відтермінуванням виконання особою цього обов'язку (за наявності визначених законом підстав), а не її правом.
Відмова у наданні відстрочки не означає автоматичного призову заявника на військову службу та набуття ним статусу військовослужбовця. Набуття заявником цього статусу передує ціла низка юридично значимих дій/рішень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Так, заявник не надав суду доказів вжиття ІНФОРМАЦІЯ_1 заходів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, проходження заявником ВЛК з висновком про придатність до проходження військової служби, направлення (вручення) бойового розпорядження тощо.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені заявником в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені заявником обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстав для забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 241-243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
відмовити в задоволенні заяви адвоката Либовки А.В. про забезпечення позову поданої 12.03.2025 в інтересах ОСОБА_1 .
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Скільський І.І.