13 березня 2025 року Справа № 280/5306/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ко мандира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 24.05.2024 № 652.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу на посаді начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 . 25.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 було винесено наказ № 652 «Про завершення службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу логістики», яким за недбале ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків було застосовано заходи дисциплінарного впливу та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 22469,05 грн. Позивач із прийнятим наказом в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності не згодний, оскільки вважає, що в цій частині наказ є упередженим, необгрунтованим, непропорційним та таким, що суперечить чинному законодавству. Окрім того, позивач посилається на порушення зі сторони відповідача процедури проведення службового розслідування та на відсутність належного розрахунку розміру матеріальної шкоди, що виключає обгрунтованість розміру матеріальної відповідальності. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 12.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Поновлено строк звернення до суду із даним позовом.
Відповідачем 16.07.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, де вказано, що позивача було притягнуто до дисциплінарної та відповідальності за наслідками службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 року №268. Так у ході службового розслідування було встановлено, що внаслідок подання позивачем недостовірних даних у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу управління логістики, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 на суму 19 755,29 гривень (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн 29 коп.). Також внаслідок відсутності дієвого контролю з боку позивача за поданням рапортів на убуття підлеглого йому особового складу з місця дислокації призвело до видачі зайвих добовидач у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 на суму 2 713,76 гривень (дві тисячі сімсот тринадцять грн 76 коп.). Окрім того, вважає необгрунтованим посилання позивача на те, що він не зобов'язаний здійснювати контроль за переміщенням підпорядкованого йому особового складу, так як будь-які переміщення особового складу, підпорядкованих позивачу підрозділів має здійснювати з обов'язковим погодженням такого переміщенням з ним. Відповідно позивач зобов'язаний здійснювати контроль за відповідним оформленням таких переміщень. І відповідно рапорти підлеглого особового складу на переміщення мають візуватись позивачем з подальшим спрямування таких рапортів до строєвої частини для подальшого відображення руху особового складу у добовому наказі по частині. За таких обставин вважає, що наказ прийнято правомірно та просить у задоволенні позову відмовити.
Позивачем 19.07.2024 подано до суду відповідь на відзив та вказано, що в оскаржуваному наказі не зазначені будь-які норми матеріального права, за порушення яких його притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Весь підпорядкований особовий склад, про який йдеться в оскаржуваному наказі, убував з району виконання завдань до місця постійної дислокації за наказами (бойовими розпорядженнями) відповідача, які проходили обов'язкову реєстрацію у внутрішньому документообігу військової частини. Документальне оформлення переміщень особового складу чинним законодавством покладено на інших посадових осіб військової частини. Наголошує на тому, що рапорт на виплату особовому складу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань, містить посилання саме на ті події та обставини, які дійсно відбувались. Особливістю логістичного забезпечення ведення бойових дій чи виконання спеціальних завдань є те, що довольчі, фінансові та ремонтні органи знаходяться, як правило, поза межами району ведення бойових дій, а отже переміщення військового майна, оформлення документів обліку військового майна, проведення звірок з довольчими органами, фінансово-економічною службою неможливе без тимчасового вибуття особового складу служб та підрозділів забезпечення. Позивач вважає, що такі переміщення й становлять суть та зміст забезпечення бойових дій. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.08.2024 залучено до участі в справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 07.10.2024 постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи №280/5306/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.11.2024.
Ухвалою від 04.11.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.12.2024.
Ухвалою від 04.11.2024 клопотання представника відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, ухвалено підготовче судове засідання по справі провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Військової частини НОМЕР_1 за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
В підготовчому засіданні 04.12.2024 суд постанови продовжити строк підготовчого провадження на відкласти підготовче засідання на 06.01.2025.
Ухвалою від 06.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 03.02.2025.
30.01.2025 на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, де вказано, що завдання, визначені особовому складу логістики у бойових розпорядженнях №551/36дск від 03.01.2024, №551/47дск від 16.01.2024 та №551/56дск від 26.01.2024, не відповідають «Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30000 гривень на місяць» та за час виконання зазначених в даних бойових розпорядженнях завдань додаткова щомісячна винагорода у розмірі 30000,00 грн не передбачена, а саме: молодший сержант ОСОБА_3 , згідно бойового розпорядження №551/36дск від 03.01.2024 знаходився в ППД м. Кривий Ріг з метою переміщення майна з 08.01.2024 по 10.01.2024 та бойового розпорядження №551/47дск від 16.01.2024 знаходився у відряджені з метою проведення звірки в м. Харків з 17.01.2024 по 19.01.2024; старший солдат ОСОБА_4 згідно бойового розпорядження №551/47дск від 16.01.2024 знаходилась у відряджені з метою проведення звірки в м. Харків з 17.01.2024 по 19.01.2024; старший солдат ОСОБА_5 згідно бойового розпорядження №551/56дск від 26.01.2024 знаходився в ППД м. Кривий Ріг з метою оформлення належним чином документів на отримання і ремонт автомобільної техніки з 27.01.2024 по 03.02.2024. При цьому позивач у порушення вищеописаних норм подав та погодив рапорти на виплату додаткової винагороди вищезгаданим військовослужбовцям вищезазначені періоди. На підставі таких рапортів вищезазначені військовослужбовці були включені до наказу про виплату додаткової винагороди, та отримали відповідні виплати. Також зазначає, що внаслідок нехтування позивачем своїх обов'язків рапорти на вибуття з місця виконання завдань військовою частиною ( АДРЕСА_4 ) до місць виконанням вищезгаданими військовослужбовцями поставлених завдань на ім'я командира не подавались. Вважає, що така бездіяльність призвела до завдання шкоди інтересам військової частини у формі зайвих добовидач. Окрім того, вважає необгрунтованими твердження позивача про порушення його прав на ознайомлення з наказом про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності та з матеріалами службового розслідування, оскільки згідно з аркушем ознайомлення ОСОБА_1 був ознайомлений з оскаржуваним наказом 11.06.2024. Просить у задоволенні позову відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 03.02.2025 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2025.
Позивач 04.03.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач 1 в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
Представник відповідача 2 06.03.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2023 № 280 підполковника ОСОБА_1 , начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2023 № 266 на посаду начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 17.09.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 7050 грн. на місяць, 38 тарифний розряд, шпк «підполковник», ВОС-7050002.
Як убачається з матеріалів справи начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_6 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт від 28.02.2024 № 1037, в якому вказано наступне: «…В ході перевірки встановлено, що записи щодо направлення особового складу логістики, з метою проведення звірок з ФЕС в ППД м. Кривий Ріг - відсутні, натомість мета відряджень в бойових розпорядженнях пов'язана з логістичним забезпеченням військової частини НОМЕР_1 , а саме: 1) бойове розпорядження № 551/36дск від 03.01.2024 - молодший сержант ОСОБА_7 вибув з району виконання завдань в ППД м. Кривий Ріг з 08.01.2024 - 10.01.2024, з метою переміщення майна речової служби; 2) бойове розпорядження № 551/43дск від 09.01.2024 - сержант ОСОБА_8 , молодший сержант ОСОБА_9 , старший солдат ОСОБА_10 вибували у відрядження в м. Дніпро, з метою отримання та переміщення автомобільної техніки; 3) бойове розпорядження № 551/44дск від 10.01.2024 - старший солдат ОСОБА_11 , сержант ОСОБА_12 вибували у відрядження до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_5 з 12.01.2024 - 13.01.2024, з метою отримання майна речової служби; 4) бойове розпорядження № 551/46дск від 13.01.2024 - старший солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_13 , сержант ОСОБА_14 вибували з району виконання завдань в ППД м. Кривий Ріг, з метою отримання майна автомобільної служби та служби СІЗ, з 13.01.2024 - 16.01.2024; 5) бойове розпорядження № 551/47дск від 16.01.2024 - сержант ОСОБА_7 , старший солдат ОСОБА_15 вибували у відрядження до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_5 з 17.01.2024 - 19.01.2024, з метою звірки з довольчим органом речової служби; 6) бойове розпорядження № 551/52дск від 23.01.2024 - молодший сержант ОСОБА_9 , старший солдат ОСОБА_10 вибували з району виконання завдань з 24.01.2024 - 29.01.2024, з метою переміщення автомобільного транспорту; 7) бойове розпорядження № 551/56дск від 26.01.2024 - старший солдат ОСОБА_16 вибував з району виконання завдань в ППД м. Кривий Ріг з 27.01.2024 - 03.02.2024, з метою оформлення належним чином документів на отримання автомобільного майна; 8) бойове розпорядження № 551/57дск від 26.01.2024 - сержант ОСОБА_17 , сержант ОСОБА_18 , майстер-сержант ОСОБА_19 вибули з району виконання завдань з 29.01.2024 - 30.01.2024, з метою огляду та відбору техніки, призначеної для мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи вищенаведене, доповідаю, що добовими наказами даний особовий склад не проводився, у зв'язку з відсутністю рапортів командирів підрозділів та начальників служб та вибуття особового складу за межі військової частини НОМЕР_1 з уточненням термінів відряджень (відсутності), в деяких бойових розпорядженнях взагалі відсутні вказівки про оформлення посвідчень про відрядження на вибувший особовий склад. Під час щоденної звірки з командирами підрозділів, інформації про те, що особовий склад вибував з району виконання завдань не надавалось. Аркуші ознайомлення та підписи командирів підрозділів на бойових розпорядженнях відсутні. У зв'язку з вищезазначеним з продовольчого забезпечення особовий склад не знімався. Існують випадки, коли особовий склад логістики вибуває з району виконання завдань АДРЕСА_4 без наявності бойових розпоряджень та наказів та без повідомлення рапортом командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття особового складу поза межі смуги відповідальності військової частини НОМЕР_1 , що призводить до втрати належного обліку особового складу, перевитрати продовольчого забезпечення, переплати додаткової винагороди та ризиків виникнення проблемних ситуацій в подальшому. Висновки: 1. Мета в бойових розпорядженнях, відповідно до журналу № 551, пов'язана з виконанням бойових (спеціальних) завдань особовим складом логістики відповідно до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць, затверджений МОУ 20.11.2023 № 3263/дск, а саме логістичне забезпечення розгорнутих пунктів управління та всебічне забезпечення операцій, перевезення (доставка) озброєння, боєприпасів, військової та спеціальної техніки, перевезення матеріально-технічних засобів, технічне обслуговування техніки та її ремонт. 2. В деяких випадках вбачається відсутність комунікації та взаємодії (а саме, доповідей у формі рапорту до стройової частини відділення персоналу штабу про вибуття особового складу за межі району виконання завдань) начальників служб логістики з командирами підрозділів забезпечення військової частини, що в першу чергу впливає на перевитрати продовольчого забезпечення на період тимчасової відсутності військовослужбовців. 3. Відсутність оформлення бойових розпоряджень та наказів на окремий особовий склад, що вибуває за межі району виконання бойових спеціальних завдань, що в свою чергу може призвести до втрати контролю за обліком особового складу, безпідставної переплати додаткової винагороди та підриву виконання завдань поставлених перед військовою частиною НОМЕР_1 ….».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2024 № 268 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики», відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України та на підставі рапорту начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_20 від 28.02.2024 № 1037, з метою уточнення причин та умов, що сприяли факту не належного оформлення та законних підстав на убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики, вирішено провести службове розслідування стосовно факту неналежного оформлення та законних підстав на убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики.
Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2024 № 268 було визначено службове розслідування провести та подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 05.04.2024.
03.05.2024 старшим офіцером відділення сил підтримки військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_21 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт, в якому зазначено, що у зв'язку з довготривалим прийняттям рішення та підготовки доповіді щодо проекту наказу «Про завершення службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики», помічником командира частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 , прошу продовжити строки службового розслідування призначеного Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2024 № 268 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2024 № 611 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 № 268» наказано продовжити строк проведення службового розслідування до 13.06.2024.
24.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено Акт службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики.
Так в ході службового розслідування встановлено та зафіксовано в Акті службового розслідування наступне: «…В ході службової розслідування було встановлено, що згідно бойових розпоряджень: №551/36дск від 03.01.2024, №551/43дск від 09.01.2024, №551/44дск від 10.01.2024, №551/46дск від 13.01.2024, №551/52дск від 23.01.2024, №551/56дек від 26.01.2024 та №551/57дск від 26.01.2024, особовий склад управління та підрозділів логістики бригади убував у відрядження для забезпечення підрозділів бригади матеріально-технічними засобами, вирішення питань, щодо ремонту та отримання автомобільної техніки.
В бойовому розпорядженні №551/47дск від 16.01.2024 зазначено, що особовий склад логістики убував до м. Харків для проведення звірки облікових даних з довольчим органом.
Також виявлено порушення при оформленні бойових розпоряджень, а саме, в бойових розпорядженнях: №551/52дск від 23.01.2024, №551/56дск від 26.01.2024, №551/57дек від 26.01.2024, №551/43дск від 09.01.2024, та №551/46дек від 13.01.2024, в яких відсутні вказівки до стройової частини на оформлення посвідчень про відрядження на вибуваючий особовий склад у відрядження.
В деяких випадках вбачається відсутність комунікації та взаємодії, а саме, доповідей у формі рапорту до стройової частини відділення персоналу штабу про вибуття особового складу за межі району виконання завдань начальників служб логістики та командирів підрозділів забезпечення військової частини…
В бойовому розпорядженні №551/36дск від 03.01.2024 зазначено, що молодший сержант Руслан ВЕРЕЩАК убуває в ППД м. Кривий Ріг з метою переміщення майна речової служби, але він також провів звірку облікових даних з бухгалтером ФЕС старшим солдатом ОСОБА_23 , що підтверджується її показами.
Згідно показів інших військовослужбовців бухгалтерії ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2024 по 31.01.2024 ніхто з ними крім молодшого сержанта ОСОБА_24 не проводив звірку облікових даних служб та ФЕС.
При опитувані особовий склад управління логістики письмовими поясненнями підтверджує своє убуття з району виконання завдань з метою логістичного забезпечення розгорнутих пунктів управління та всебічного забезпечення операцій, перевезення (доставка) озброєння та боєприпасів, військової та спеціальної техніки, перевезення матеріально-технічних засобів, технічне обслуговування техніки та ремонт.
В бойовому розпорядженні №551/56дск від 26.01.2024 зазначено, що старшого солдата ОСОБА_25 убуває в ППД м. Кривий Ріг з метою оформлення належним чином документів на отримання і ремонт автомобільної техніки, що підтверджується її показами.
Відповідно до письмового пояснення помічника начальника автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_26 , було встановлено, що при складанні бойових розпорядженнях: №551/52дек від 23.01.2024, №551/56дск від 26.01.2024, №551/57дск від 26.01.2024, №551/43дск від 09.01.2024 та №551/46дск від 13.01.2024, він в цих розпорядженнях визначав завдання начальнику стройової частини у загальному вигляді, оскільки деталізація дій стройової частини по виконанню цих розпоряджень належить до компетенції начальника відділення персоналу штабу. Конкретні формулювання, які в обов'язковому порядку повинні міститися в бойовому розпорядженні визначалися начальником стройової частини відділення персоналу штабу та доводилися йому заступником начальника логістики підполковником ОСОБА_27 .
Відповідно до письмового пояснення начальника польової лазні господарчого взводу роти логістики військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_24 , було встановлено, що згідно бойового розпорядження №551/36дск від 03.01.2024, він 08.01.2024 виїхав в ППД м. Кривий Ріг для переміщення майна речової служби. Також проводив звірку облікових даних з ФЕС ст. с-т ОСОБА_28 та ст. с-т Русланою СУПРУН. Повернувся до району виконання завдань м. Суми 10.01.2024.
Відповідно до письмового пояснення водія 2-го автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_25 , було встановлено, що згідно бойового розпорядження №551/56дск від 26.01.2024, він 27.01.2024 виїхав в ППД м. Кривий Ріг для оформлення належним чином документів на отримання і ремонт автомобільної техніки. Також він виконав ряд завдань: 1) Зустрічався з ОСОБА_29 , стосовно переговорів і оплати ремонту автомобілів Mitsubishi L200 в/н НОМЕР_6 , Nissan X- TRAIL в/н НОМЕР_7 ; 2) Оформлював документи на ремонт автомобілів в ГО «Набат Кривбасе»; 3) Разом з начальником ФЕС в/ч НОМЕР_1 п/п-ком ОСОБА_30 , реєструвались в електронній системі закупівель, тестували її роботу ключами КЕП; 4) Провів зустріч з керівником та бухгалтером СТО Васильєв, стосовно ремонту автомобіля Volkswagen Transporter Т5 в/н НОМЕР_8 , також був проведений огляд в його присутності даного автомобіля і скорегований ремонт; 5) Проводив переговори і обмін документами з бухгалтером СТО Мусіенко стосовно ремонту паливозаправника МАЗ в/н НОМЕР_9 . Результат проведеної роботи було: Оплачено ремонт автомобіля Mitsubishi L200 в/н НОМЕР_6 та Nissan X- TRAIL в/н НОМЕР_7 ; Зареєстровано і відпрацьовано схему в автоматизованій системі реєстрації гуманітарної допомоги; Оформлені необхідні документи для ремонтів в ГО «Набат Кривбасе»; Проведена поглиблена діагностика, визначені терміни і порядок ремонтів паливозаправника МАЗ та Volkswagen Transporter Т5 в/ч НОМЕР_10 . Повернувся до району виконання завдань м. Суми 03.02.2024.
Завдання визначені особовому складу логістики у бойових розпорядженнях №551/36дск від 03.01.2024, №551/47дск від 16.01.2024 та №551/56дск від 26.01.2024 не відповідають «Переліку....» та за зазначені завдання в даних бойових розпорядженнях додаткова щомісячна винагорода у розмірі 30000грн не нараховується, а саме:
молодший сержант ОСОБА_31 , згідно бойового розпорядження №551/36дск від 03.01.2024 знаходився в ППД м. Кривий Ріг з метою переміщення майна з 08.01.2024 по 10.01.2024 та бойового розпорядження №551/47дек від 16.01.2024 знаходився у відряджені з метою проведення звірки в м. Харків з 17.01.2024 по 19.01.2024;
старший солдат ОСОБА_32 згідно бойового розпорядження №551/47дск від 16.01.2024 знаходилась у відряджені з метою проведення звірки вм. Харків з 17.01.2024 по 19.01.2024;
старший солдат ОСОБА_33 згідно бойового розпорядження №551/56дек від 26.01.2024 знаходився в ППД м. Кривий Ріг з метою оформлення належним чином документів на отримання і ремонт автомобільної техніки з 27.01.2024 по 03.02.2024.
Для виконання завдань зазначених в бойових розпорядженнях №551/36дск від 03.01.2024, №551/47дск від 16.01.2024 та №551/56дск від 26.01.2024, особову складу управління логістики не потрібні бойові розпорядження на убуття з району виконання завдань м. Суми, а достатньо рапорту начальника логістики- заступника командира бригади на ім'я командира бригади на отримання дозволу на убуття даних військовослужбовців з району виконання завдань м. Суми для виконання своїх функціональних обов'язків або покладених на них додаткових функціональних обов'язків начальником логістики-заступником командира бригади….
Виходячи з вище зазначеного в п.3, виявлені порушення в оформлені бойових розпоряджень які реєструються в журналі № НОМЕР_11 виникли в результаті слабкого контролю з боку начальника логістики-заступника командира бригади підполковника ОСОБА_34 . Дані порушення призвели до порушення документообігу в управлінні логістики. Подання начальником логістики-заступником командира бригади підполковником ОСОБА_35 недостовірних даних у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу управління логістики, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 на суму 19755,29 гривень (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн 29 коп). Відсутність належного контролю з боку начальника логістики- заступника командира бригади підполковника ОСОБА_1 за поданням рапортів на вибуття особового складу логістики з району виконання завдання призвело до видачі зайвих добовидач у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 на суму 2713,76 гривень (дві тисячі сімсот тринадцять грн 76 коп).
За наслідками проведеного службового розслідування запропоновано наступне: 1. Начальнику логістики-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 за недбале ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків накласти дисциплінарне стягнення -«ДОГАНА». 2. За недостовірні дані у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу управління логістики у період з 08.01.2024 по 03.02.2024, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики та за не подання рапортів на вибуття особового складу логістики з району виконання завдання призвело до видачі зайвих добовидач, притягнути начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_34 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 22469,05 гривень (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять грн. 05коп). 3. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 4 Розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплатити начальнику логістики-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_36 премію за травень 2024 у розмірі 80 % встановленого розміру щомісячної премії. 4. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтер військової частини НОМЕР_1 стягнути в установленому законом порядку матеріальну шкоду спричинену державі у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 з начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_34 у сумі 22469,05 гривень (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять грн 05 коп)…».
Акт службового розслідування підписаний старшим офіцером відділення сил підтримки військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_21 та помічником командира частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 . Підпис та дата про ознайомленням з вказаним Актом службового розслідування ОСОБА_37 відсутні.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 № 652 «Про завершення службового розслідування щодо неналежного оформлення та законних підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики», відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі рапорту начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_20 від 28.02.2024 № 1037, з метою уточнення причини та умов, що сприяли факту неналежного оформлення та законних підстав на убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики, наказано: начальнику логістики-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 за недбале ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків накласти дисциплінарне стягнення -«ДОГАНА»; за недостовірні дані у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу управління логістики у період з 08.01.2024 по 03.02.2024, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики та за не подання рапортів на вибуття особового складу логістики з району виконання завдання призвело до видачі зайвих добовидач, притягнути начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_34 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 22469,05 гривень (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять грн. 05коп); начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 4 Розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплатити начальнику логістики-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_36 премію за травень 2024 у розмірі 80 % встановленого розміру щомісячної премії; начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтер військової частини НОМЕР_1 стягнути в установленому законом порядку матеріальну шкоду спричинену державі у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 з начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_34 у сумі 22469,05 гривень (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять грн 05 коп).
Згідно відмітки в Аркуші доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 № 652 позивач був ознайомлений із згаданим наказом 11.06.2024, про що свідчить його особистий підпис.
Не погоджуючись із винесеним командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 24.05.2024 № 652 позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу в Україні" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут).
Статтями 5, 6, 8 Загальних положень Статуту визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
За ст.ст. 11, 16 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 28 Статуту передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачає, що військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За приписами ст.5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно ст.ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Суд констатує, що позивач в період з 17.09.2023 перебував на посаді начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , а тому відповідно до вимог вищенаведених правових норм був зобов'язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, виконувати обов'язки встановлені статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 визначено підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені.
Згідно абз.4 п.2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно п.п.3, 4 цього ж розділу Порядку№608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до п.п.1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
Згідно п.3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку № 608).
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додається всі матеріали службового розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи, за наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06 березня 2024 року №268 та наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13 травня 2024 року №611 проведено службове розслідування.
Під час вказаного службового розслідування встановлено, серед іншого, недбале ставлення до виконання своїх функціональних обовязків позивачем, що призвело до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди особовому складу логістики.
Суд зазначає, що Порядком № 608 визначено право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування, проте витребування пояснень при проведенні службового розслідуванні, запрошення до місця проведення службового розслідування, не є обов'язком для особи, що його проводить.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18.02.2021 у справі № 1.380.2019.000616 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 94973787).
У цій же постанові Верховний Суд зауважив, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об'єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Верховний Суд зазначив, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Також, Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 у справі №826/9858/18 вказав, що "саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу».
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №826/16420/18.
Суд також звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 , перебуває у складі Збройних Сил України, особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у областях України.
Таким чином, допущені відповідачем порушення, не можуть бути підставою для скасування спірного наказу, оскільки порушення строку проведення службового розслідування та не ознайомлення позивача із матеріалами службового розслідування не впливають на висновки такого розслідування.
Так судом встановлено та вбачається з Акту службового розслідування за недбале ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків та за недостовірні дані у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу управління логістики у період з 08.01.2024 по 03.02.2024, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики та за не подання рапортів на вибуття особового складу логістики з району виконання завдання призвело до видачі зайвих добовидач позивача було притягнуто до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності.
Суд враховує, що в матеріалах службового розслідування як належні докази наявні пояснення ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_7 , ОСОБА_40 , ОСОБА_16 про обставини на підставі яких їм виплачено додаткову винагороду.
Позивач обгрунтовуючи свої доводи посилається на те, що його функціональні обов'язки не передбачають документального оформлення та перевірки законності підстав убуття у відрядження особового складу підрозділів логістики, оскільки організацію обліку особового складу у військових частинах, в тому числі контроль з цих питань, покладено на начальників штабів.
Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168. Пунктом 5 вказаної Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно п.1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно п.2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно п.17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно п.5 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 2481298 від 25.03.2022 р. встановлено, що «виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів:
Командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) -особовому складу військової частини;
Керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн на місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Згідно п.6 даної телеграми встановлено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Таким чином, судом встановлено, що порядок виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн чи 100 000 грн передбачав подання рапорту командира підрозділу щодо підлеглого особового складу та надання наказу командира військової частини щодо виплати винагороди, в звязку з чим відповідальною особою за подання рапортів щодо виплати додаткової винагороди та здійснення переплати грошового забезпечення не може бути позивач по справі.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
Пунктом 2 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Згідно п.п.5, 6 Окремого доручення №912/з/29 виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу - командирам військового управління (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Наказом Міністра оборони України від 15.09.2022 № 280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка, в тому числі, визначає організацію обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в Міноборони, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу (далі - Держспецтрансслужба).
Відповідно до п. 12-13 Інструкції № 280 командири (начальники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції. Організація обліку особового складу покладається: 1) в органах управління, військових частинах, установах - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені,- на їх командирів (начальників); 2) у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) - на їх начальників; 3) в управліннях, відділах, службах, відділеннях та групах персоналу (далі - служба персоналу) - на їх начальників; 4) у Кадровому центрі Збройних Сил України, кадрових центрах видів Збройних Сил України (далі - кадрові центри) - на їх начальників; 5) на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів кораблів (суден); 6) у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.
Пунктом 14 Інструкції № 280 передбачено, що з метою організації обліку особового складу командири (начальники) зобов'язані: 1) здійснювати контроль за обліком особового складу та періодично перевіряти укомплектованість військ (сил); 2) контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил); 3) координувати взаємодію штабів і служб персоналу з питань обліку особового складу; 4) вживати заходів щодо удосконалення обліку особового складу із застосуванням комп'ютерних програм, інформаційно-комунікаційних та автоматизованих систем; 5) забезпечувати командування відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості; 6) проводити заняття (збори) з посадовими особами, які безпосередньо ведуть облік особового складу: в органах управління, військових частинах, установах, ТЦК та СП, службах персоналу, кадрових центрах - один раз на рік; на кораблях (суднах) і в підрозділах військових частин - не менше двох разів на рік; 7) проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ (сил), надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу; 8) контролювати роботу комісій для перевірки стану обліку особового складу; 9) здійснювати контроль за забезпеченням бланками і книгами з обліку особового складу, а також військово-обліковими документами військовослужбовців, які засвідчують статус військовослужбовця, його службове становище (далі - документ, що посвідчує особу військовослужбовця); 10) здійснювати контроль за належним веденням електронних журналів обліку особового складу, зразок яких наведено в додатку 1, органу управління, військової частини, установи та їх підрозділів відповідно до вимог цієї Інструкції; 11) вживати всіх заходів для збереження облікових документів, особливо в умовах дії воєнного стану.
На підставі аналізу вище наведених норм законодавства, суд зазначає, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України здійснюється саме на підставі наказів командирів (начальників) сформованих з урахуванням відомостей обліку особового складу, відображених у рапортах командирів відповідних структурних підрозділів в/ч, що спростовує твердження позивача про те, що організацію обліку особового складу у військових частинах, в тому числі контроль з цих питань, покладено на начальників штабів.
Суд наголошує, що згідно чинного на момент порушень законодавства, функціональні обов'язки ОСОБА_1 як начальника логістики - заступника командира військової частини полягали не лише в забезпеченні бойової та мобілізаційної готовності батальйону та успішному виконанню бойових завдань, забезпеченні збереження озброєння, боєприпасів та загальних представницьких функціях як вказує позивач, а також й забезпеченні матеріальних засобів батальйону і законності їх витрачання, забезпеченні здійснення ефективного й належного обліку особового складу батальйону та достовірності змісту, якості підготовки та оформлення на належному рівні документів у ввіреному йому структурному підрозділі в/ч, в тому числі й рапортів для виплати додаткової винагороди.
Так судом встановлено, що начальником логістики - заступником командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_37 подавались рапорти, якими було доведено, що особовий склад логістики, в тому числі військовослужбовці ОСОБА_41 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_42 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 зазначені як такі, що за звітний період виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з переліком завдань Затвердженим Міністром оборони України у складі оперативного тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативного стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
На підставі даних рапортів особовий склад логістики військової частини НОМЕР_1 було включено до наказу про виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань за січень 2024 року.
Підставою для подання рапортів на виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн. слугували бойові розпорядження №551/36дск від 03.01.2024, №551/43дск від 09.01.2024, №551/44дск від 10.01.2024, №551/46дск від 13.01.2024, №551/52дск від 23.01.2024, №551/56дек від 26.01.2024 та №551/57дск від 26.01.2024.
З аналізу змісту вищевказаних бойових розпоряджень судом встановлено, що їх зміст не в повній мірі узгоджується з виконанням тих бойових (спеціальних) завдань, які дають право на виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань, що не відповідає вимогам нормам п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 та не входить до Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ сил оборони держави в розрахунку 30000 грн на місяць.
Проте, позивач, без досконального аналізу документації обліку особового складу підрозділу логістики, вчинив дії за наслідками яких за період січень 2024 року була безпідставно виплачена окремим військовослужбовцям підрозділу логістики в/ч НОМЕР_1 , що перебували у його підпорядкуванні, додаткова винагорода передбачена Постановою №168, чим завдав матеріальні збитки державі.
Також, ОСОБА_1 , як особа, яка в рапортах взяла на себе матеріальну відповідальність за достовірність зазначених у рапортах даних, в останніх зазначив, що вищезгаданими військовослужбовцями виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з переліком завдань затвердженим Міністром оборони України у складі оперативного тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативного стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
З огляду на викладене, суд зазначає про те, що ОСОБА_1 вчинено дії всупереч інтересам служби, з нехтуванням вимог статутів Збройних Сил України, з порушенням визначеного порядку організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, що спричинили безпідставну переплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям.
До того ж, це не спростовує обов'язок позивача як командира батальйону та матеріально-відповідальної особи забезпечувати законність витрачання матеріальних засобів, ефективний й належний облік особового складу батальйону, а також здійснювати перевірку інформації, що відображена в документах (в даному випадку рапортах) за його підписом.
Щодо притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 22469,05 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (Закон №160-ІХ) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
У відповідності до ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно із ч.1 ст.9 Закону №160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Отже, з огляду на вказані норми права, можливо дійти висновку про те, що відповідальність військовослужбовця може мати місце за наявності його вини у заподіянні шкоди шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків та за умови відсутності обставин, які визначаються Законом як підстави для звільнення військовослужбовця від матеріальної відповідальності.
У спірному випадку встановлено, що позивачем було допущено дії, які полягають у поданні недостовірних даних у рапорті на виплату додаткової винагороди особовому складу логістики, що призвело до переплати додаткової винагороди особовому складу логістики та у звязку з вибуттям особового складу логістики з району виконання завдання видачею зайвих добовидач.
Вказані обставини знайшли своє відображення в акті службового розслідування.
Таким чином, у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про те, що витрати не пов'язані саме з винними та незаконними діями позивача.
Отже, у спірному випадку наявні підстави стверджувати про те, що відповідач діяв в умовах, які є підставою для притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.
При цьому слід зазначити, що частиною 1 ст.7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
На підтвердження завдання шкоди позивачем судом досліджено Довідку від 07.05.2024, підписану начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 , відповідно до змісту якої загальна сума перевиплати додаткової винагороди складає всього 16651,84 грн.
Відповідно до рапорту начальника продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_43 від 17.05.2024 вартість комплекту продуктів для харчування військовослужбовців, що знаходяться на котловому продовольчому забезпеченні за розкладкою продуктів у загальній сумі становить 2453,04 грн.
Разом з тим позивача притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 22469,05 грн., що не в повній мірі відповідає обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, а саме на суму 3364,17 грн.
З цих підстав суд не погоджується з доводами відповідачів щодо наявності підстав для стягнення з позивача заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 3364,17 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Доводи позивача про те, що службовим розслідуванням не встановлено в його діях вини суд не приймає до уваги, оскільки вина позивача полягає у неналежному виконанні ним обов'язків на організаційній посаді, яку він обіймав, під час підготовки проектів наказів при виплаті додаткової винагороди.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд вважає, що службовим розслідуванням в повній мірі встановлено обставини порушення, зокрема позивачем, військової дисципліни, що призвели до втрат бюджету, за що передбачена обмежена матеріальна відповідальність.
При цьому позивачем оскаржується наказ від 24.05.2024 № 652 лише в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності. В іншій частині згаданий наказ позивачем не оскаржено, доводів щодо протиправності інших пунктів такого наказу не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 та п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2024 № 652 в частині притягнення начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 3364,17 гривень та стягнення в установленому законом порядку матеріальної шкоди спричинену державі у період з 08.01.2024 по 03.02.2024 з начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 у сумі 3364,17 гривень відповідно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 березня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака