13 березня 2025 року Справа № 280/10733/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач -2 з урахуванням постановлення ухвали про залучення співвідповідача по справі) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , в межах її компетенцій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за 2022, 2024 роки за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2024 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я за 09 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я за 09 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він у період з 20 квітня 2022 року по 02 жовтня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Вказує, що за час проходження служби отримував грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж це встановлено. Як зауважує позивач, у період з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року його грошове забезпечення та інші додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Крім того позивач зауважує, що відповідачем протиправно не включено до складу його грошового забезпечення при виплаті компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Також позивач зазначає, що відповідач не нарахував та не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я за 9 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України, а також пропуском строку звернення до суду.
09 грудня 2024 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви, зокрема, до суду подано уточнену позовну заяву, з урахуванням якої здійснено заміну відповідача з неналежного (Військової частини НОМЕР_3 ) на належного (Військову частину НОМЕР_1 ), а також клопотання про поновлення процесуального строку, яке на думку суду містить належне обґрунтування щодо причин пропуску строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/10733/24.
Ухвалою від 11 грудня 2024 року суддя визнав поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/10733/24, поновив такий строк, відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
В уточненій позовній заяві представником позивача, зокрема, заявлено клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_3 доказів.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року вищезазначене клопотання задоволено, витребувано у Військової частини НОМЕР_3 такі документи та відомості: розрахунок розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_1 , за кожен календарний місяць служби у Військовій частині НОМЕР_3 , в розрізі: щомісячних основних видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми посадового окладу, 2) суми окладу за військовим званням, 3) суми надбавки за вислугу років; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми підвищення посадового окладу, 2) суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України, надбавки за кваліфікацію, надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавки за почесні звання, надбавки за спортивні звання, 3) суми доплати, в тому числі, доплати за науковий ступінь та за вчене звання, 4) суми премії; одноразових додаткових видів грошового забезпечення з визначенням 1) суми винагороди, в тому числі суми, винагороди за бойове чергування, а також 2) суми додаткової винагороди на період дії воєнного стану; належним чином засвідчену копію письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні та документ на підтвердження дати отримання зазначеного повідомлення; інформацію про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт в період служби; інформацію про тарифний розряд посад на яких ОСОБА_1 проходив військову службу.
27 грудня 2024 року представником Військової частини НОМЕР_1 року до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому останній зазначає, що у зв'язку із проведенням додаткових організаційних заходів у Десантно-штурмових військах Збройних Сил України у 2024 році, відповідно до директиви міністра Оборони України та наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 січня 2024 року № Д-321/5дск, НОМЕР_5 окремий батальйон територіальної оборони (військова частина НОМЕР_3 ) був прийнятий зі складу сил Територіальної оборони Збройних сил України у підпорядкування командира НОМЕР_6 окремої десантноштурмової бригади (військова частина НОМЕР_1 ) 20 січня 2024 року. Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 в особі командира військової частини не приймає рішення щодо звільнення військовослужбовців, які зараховані до списків особового складу інших військових частин, не нараховує грошове забезпечення та додаткову винагороду особового складу військової частини НОМЕР_3 , а тільки здійснює фінансування відповідно до отриманих відомостей та через юридичну службу розглядає подання командира військової частини НОМЕР_3 на звільнення військовослужбовців цієї частини з військової служби шляхом накладання відповідної резолюції. Тобто, військова частина НОМЕР_3 володіє та здійснює дискреційні повноваження щодо прийняття рішення про звільнення військовослужбовців з військової служби, нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, додаткової винагороди, внаслідок чого, командир військової частини НОМЕР_3 несе повну відповідальність за додержання основних прав та соціальний захист військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 . Також, зі змісту відзиву на позов вбачається, що розрахунок та нарахування грошового забезпечення позивачу у спірний період провадилось Військовою частиною НОМЕР_3 , а не Військовою частиною НОМЕР_1 . У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року у Військової частини НОМЕР_3 повторно витребувано вищезазначені документи та відомості.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року залучено до участі у справі №280/10733/24 у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_3 .
13 лютого 2025 року представником Військової частини НОМЕР_3 до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому останній не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки Кабінетом Міністрів України жодних змін до Постанови №704 внесено не було. Тому, фактично військовослужбовцям військової частини НОМЕР_7 у період з моменту мобілізації і до 19 травня 2023 року (включно) розрахунок грошового забезпечення здійснювався відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Окрім того, вказує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 280/10209/23 вирішено питання щодо визначення розміру прожиткового мінімуму під час обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 16 березня 2022 року по 19 травня 2023 року. З приводу вимог щодо періоду з 20 травня 2023 року по 01 вересня 2024 року вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та викладено його у наступній редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» Зазначена постанова набула чинності 20 травня 2023 року. Таким чином позовні вимоги позивача в частині виплати грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за період часу з 20 травня 2023 року по 01 вересня 2024 року не мають жодного правового обґрунтування. Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди вказує, що з матеріалів особової справи вбачається, що посвідчення учасника бойових дій отримано ОСОБА_1 лише 05 травня 2023 року, тому компенсація 2022 року є необґрунтованою з підстав відсутності у позивача статусу учасника бойових дій та як наслідок права на додаткову відпустку. Також, зазначає, що додаткова одноразова допомога передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 у відповідній частині є необґрунтовані. Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач - 2 вказує на таке. Відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я. Разом з тим відповідно до положень підпункту 3 цієї ж норми військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Позивач був призваний за мобілізацією та звільнений з військової служби 01 вересня 2024 року, грошова допомога при звільненні була виплачена йому у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби. Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних доказів наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, 13 лютого 2025 року від Військової частини НОМЕР_3 на адресу суду надійшли витребувані докази.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 у період з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , яка перебуває на грошовому забезпечені у військової частини НОМЕР_1 , що відповідачем - 2 у справі не спростовується.
Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 01 вересня 2024 року № 246 позивача звільнено у запас за станом здоров'я.
У період з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, а також усіх виплат, пов'язаних із його застосуванням, проводилось без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Позивач через свого представника звертався до відповідача - 2 із заявою про перерахунок йому грошового забезпечення та компенсацій у належному розмірі.
Відповідь на вищезазначену заяву відповідачем - 2 позивачу та його представнику не надавалась. Перерахунок грошового забезпечення також здійснено не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповноти нарахування у та виплати сіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, з приводу вимог про обчислення і виплату позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, а також інших виплат, розрахунок яких проводиться виходячи із розміру грошового забезпечення за період з 16 березня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» суд зазначає наступне.
З автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство» та даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що вважаючи, що з початку проходження військової служби (з 16 березня 2022 року) до 19 травня 2023 року Військової частини НОМЕР_3 позивачу проводилось нарахування грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/10209/23.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № № 280/10209/23, яке набрало законної сили 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з початку проходження військової служби (з 16 березня 2022 року) до 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
З вищевикладеного вбачається, що питання щодо розміру прожиткового мінімуму який мав застосовуватись під час обчислення та виплати грошового забезпечення позивача, з урахуванням якого проводиться розрахунок і інших виплат, у період з 16 березня 2022 року по 19 травня 2023 року під час проходження у військовій частині НОМЕР_3 вже вирішено Запорізьким окружним адміністративним судом у судовому рішенні від 19 лютого 2024 року № 280/10209/23, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання.
Вищезазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Вимоги щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, а також інших виплат, розрахунок яких проводиться виходячи із розміру грошового забезпечення, за період з 20 травня 2023 року по 01 вересня 2024 року виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" (далі -Постанова 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та внесено зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, вказані зміни врегулювали питання визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
За загальним правилом, встановленим статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відтак, з 20 травня 2023 року правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін, а розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 01 вересня 2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня відповідного календарного року, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, то така вимога не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пункті 3 Розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постановах від 11 лютого 2021 року в справі № 200/3757/20-а та справі № 240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу II Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, які полягають у тому, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд звертає увагу на відсутність правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення позивача, визначаючи його шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.
Отже, при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період підлягає врахуванню виключно розмір прожиткового мінімуму.
Щодо вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров'я.
Згідно з абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
При цьому, частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Під час розгляду справи судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу за мобілізацією.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин саме абз. 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:
- особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відтак, саме положення абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, як положення спеціальної правової норми, є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв'язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абзацу 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, на які помилково посилається позивач.
Тобто, позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, немає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011- XI.
Як зазначено вище, абзацом 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI зокрема передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 вересня 2014 року № 460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
При цьому, положеннями Закону № 2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.
Позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та звільнений 01 вересня 2024 року, відтак лише цей період в силу вищенаведених правових норм необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону № 2011-XI.
Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що при звільненні з військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 , яка перебуває на грошовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_1 , як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460, позивач мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з 16 березня 2022 року по 01 вересня 2024 року, але не менше, як 25 % місячного грошового забезпечення.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 01 вересня 2024 року № 246, позивача, звільнено на підставі наказу за станом здоров'я, з 01 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Зокрема в наказі міститься запис: виплатити допомогу при звільненні в розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем порушено не було, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої передбачалось, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Підпункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Згідно наданих відповідачем- 2 довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період з 2022 по 2024 рік, судом встановлено, що запроваджена Постановою № 168 виплачувалася позивачу.
Відтак, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Відповідачі не заперечують факту виплати позивачу компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток без урахування при їх обчисленні сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
З огляду на таке, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач - 2 був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням, а відповідач - 1 здійснити її виплату.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23 вересня 2024 року по справі № 240/32125/23, від 06 грудня 2024 року по справі № 240/12225/23.
Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача - 2, що полягає у невключенні позивачу до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та зобов'язання відповідача - 2 здійснити позивачу перерахунок, а відповідача - 1 виплату компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , що полягає у невключенні ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, а Військової частини НОМЕР_1 бездіяльність при її виплаті.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 - 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 - 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов