12 березня 2025 року Справа № 280/10177/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), у кому просить суд
-визнати дії та рішення Відповідача по несплаті пенсії Позивача на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними та зобов'язати Відповідача здійснювати виплату пенсії позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 у АТ “АКЦЕНТ-БАНК», та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням її осучаснення, у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду було зобов'язано поновити позивачу виплату пенсії за віком. Позивач вказує, що з метою отриманням належної пенсійної виплати він звертався до відповідача з заявою про виплату пенсії на поточний банківський рахунок за зазначеними реквізитами. Разом з тим, відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення. У зв'язку з чим просить, з урахуванням наданої відповіді на відзив, позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 11.11.2024 адмінінститивний позов залишено без руху.
Позивачем усунено недоліки позовної зави.
Ухвалою судді від 27.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Оскільки позивачем не були подані до відповідача, у визначеному законом порядку, заява про поновлення пенсії та заява про виплату пенсії або грошової допомоги, то для виплати пенсії позивачу немає законних підстав. Наголошено, що представником позивача відповідачу не було надано документу про приналежність позивача до громадянства України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон не надавався. Таким, чином, з наведених підстав у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_1 . 31.05.2016 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Позивач через представника, який діє на підставі завіреної нотаріально довіреності 17.08.2021 звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії.
До заяви було додано наступні документи: довіреність представника (засвідчена копія); паспорт громадянина України для виїзду за кордон (засвідчена копія); ІПН; апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал).
Листом від 02.09.2021 № 0800-0202-8/58761 відповідачем надано відповідь, що звернення за поновленням пенсії здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Також, у відповіді наведено перелік документів, необхідних для поновлення пенсії
Не погоджуючись з бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії позивач звернулась до суду з позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 по справі №280/11745/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.01.2017.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі №280/11745/21, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 в адміністративній справі №280/11745/21 скасовано в частині відмови в зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів та прийнято в цій частині нову постанову. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фону України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 01.01.2017. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 в адміністративній справі №280/11745/21 залишено без змін.
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені вищезазначеним рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022, у справі №280/11745/21 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було поновлено ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2017 та нараховано компенсацію втрати частини доходів громадян з 01.01.2017.
Відповідач не заперечує, що позивачу було поновлено пенсію та нараховано компенсацію, проте, виплата пенсії позивачу не здійснювалась.
25.07.2024 представник Позивача звернувся на ВЕБ-портал Пенсійного фонду із заявою и про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Акцент-Банк» , надавши копію заяви від 09.04.2024 про виплату пенсії на банківський рахунок .
Відповідач листом від 22.08.2024 №0800-0202-8/73801 повідомив представнику та повідомив, що він звернувся до Головного управління з заявою в рамках Закону України від 02.10.1996 №393/96- ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393), то для вирішення питання подальшої виплати пенсії ОСОБА_1 через банківську установу, тому йому особисто необхідно подати оновлену заяву про виплату пенсії через банківську установу через особистий кабінет вебпорталу електронних послуг ПФУ за допомогою кваліфікованого електронного підпису, попередньо зареєструвавшись (https://portal.pfu.gov.ua), у розділі «Внесення змін до пенсійної справи» (для користувачів, які є пенсіонерами). До обраної заяви необхідно додати скановані копії документів (паспорт, документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, та оновлену заяву з банківської установи про відкритий рахунок), які повинні відповідати оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту, або до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру). Заява про виплати пенсії через банківську установу до ПФУ може бути надана банківською установою. Законодавством подача відповідної заяви про призначення (перерахунок), поновлення пенсії тощо з необхідними документами до органів ПФУ через адвоката дієздатної особи не передбачено.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті пенсії на визначений ним банківський рахунок, звернувся з даним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон №1058).
Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058, було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім цього, як зазначено у Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
В силу вимог ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Суд зазначає, що право позивача на отримання (поновлення) пенсії з 01.01.2017 встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 по справі №280/11745/21 та Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі №280/11745/21, а тому зазначені обставини не досліджуються повторно під час розгляду цієї справи.
В даному випадку спір між сторонами стосується саме питання виплати пенсії на банківський рахунок позивача.
Так, суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках (далі Порядок №1596).
Відповідно до пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно пункту 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Отже, пунктом 10 Порядку №1596 передбачено можливість подання заяви про виплату пенсії через банківську установу двома шляхами, а саме або пенсіонером безпосередньо до органу ПФУ або шляхом звернення пенсіонера до банківської установи та подальшим переданням банківською установою до органів ПФУ заяви пенсіонера щодо бажання отримувати пенсію на визначений банківський рахунок.
В даному випадку, відмова відповідача у виплаті пенсії позивачу на банківський рахунок №UA923077700000026209717133582, який відкрито в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", мотивована тим, що заява не відповідає вимогам Постанови №1596, зокрема, відсутнє прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого працівника банку, який підтверджує ідентифікацію клієнта під час відкриття рахунку.
Проте, така позиція відповідача є помилковою, оскільки заява подавалась безпосередньо позивачем до органу ПФУ, а не через банківську установу, а тому є цілком логічним, що на зазначеній заяві відсутнє прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого працівника банку, який підтверджує ідентифікацію клієнта під час відкриття рахунку.
І такі обставини жодним чином не суперечать положенням Порядку №1596.
Суд зазначає, що з відзиву на позовну заяву встановлено, що основною вимогою відповідача для виплати позивачу пенсії на банківських рахунок є необхідність особистого звернення позивача до органу ПФУ з відповідною заявою, паспортом громадянина України та оригіналами документів.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року №280/4551/21 в якій зазначено наступне, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Жодних змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось, як і не приймалося змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо проходження верифікації отримувачів пенсії, як постійно проживають за кордоном.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії на рахунок відкритий на його ім'я в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", оскільки пенсія з моменту її нарахування є власністю пенсіонера і саме пенсіонер наділений правом обирати у який спосіб отримувати належні йому виплати.
Жодних підстав для відмови позивачу у виплаті пенсії на рахунок у банку судом не встановлено.
Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача дискримінаційними, то суд у задоволенні таких вимог відмовляє, оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено ознак дискримінації позивача.
Стосовно позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням осучаснення та з компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає, що оскільки позивачем на даний час пенсія фактично не отримується, то відсутні підстави стверджувати, що виплата пенсії буле проводитися без проведення її перерахунків.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.2 статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, виплата компенсації втрати частини доходів передбачена чинним законодавством та здійснюється під час виплати пенсії. В даному випадку, пенсія позивачу не виплачується, а тому на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача на отримання відповідної компенсації будуть порушені під час проведення виплати пенсії.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області по несплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2017 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК», з виплатою усієї суми заборгованості, що виникла за період її несплати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 968, 96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова