13 березня 2025 року м. Ужгород № 260/1179/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВІС» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, яким просить суд:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року;
- визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002406 від 20.09.2023 року та скасувати її.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці Державної митної служби України №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002406 від 20.09.2023 року.
12 березня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення згідно якого останній просить суд стягнути витрати на правову допомогу у справі №260/1179/24 в розмірі 7000,00 грн. Заява мотивована тим, що про наявність витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, як власне і про подання відповідних доказів у строки, визначені ч.7 ст.139 КАС України позивачем було заявлено безпосередньо у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.2 ч.3 п.10 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із п. 3 ч. 1ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно з ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1. Складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). 2. Часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 3. Обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. 4. Ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
рахунок № 13/с/2024 від 06.02.2024 р.,
акт виконаних робіт № 13/с від 12.03.2024 р.,
документи про оплату вартості отриманої позивачем правничої допомоги та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги а саме: платіжна інструкція № 72 від 07 лютого 2024 року.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI.
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наданих доказів, зокрема з акту виконаних робіт № 13/с від 12.03.2024 р. вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «РІВІС» оплатило адвокатському бюро «Литвин та партнери» кошти за надання професійної правової допомоги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100588/2 за митною декларацією UA209230/2023/002406 в загальній сумі 20000,00 грн., з яких: досудове врегулювання спору 13000,00 грн.; послуги надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань 1500,00 грн.; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру 2000,00 грн.; вартість послуг пов'язаних з збором доказів 1000,00 грн.; гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу 2000,00 грн.; поштова кореспонденція 500,00 грн.
Разом з тим, представник позивача у заяві про розподіл судових витрат від 12.03.2025 року просить не враховувати оплату за досудове врегулювання спору до відшкодування витрат на правничу допомогу. Таким чином сума, яку просить стягнути представник позивача в якості відшкодування витрат на правову допомогу, складає 7000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Суд, дослідивши надані заявником докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Суд враховує обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатським об'єднанням у вигляді підготовки позовної заяви; підготовки відповіді на відзив; участь у судових засіданнях.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про задоволення клопотання представника про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» (код ЄДРПОУ 30242624) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк