13 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/6409/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Сагайдак Володимир Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.09.2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби - з огляду на порушення процедури направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до довідки про зарахування іноземця на денну форму навчання від 10.06.2024, виданої Вищою школою економіки у м. Бидгощ, він зарахований на період з 26.02.2024р. по 31.03.2026р. на денну форму навчання другого ступеня за напрямком підготовки «Економіка». Дану інформацію підтверджує також Договір про умови навчання та правила оплати навчання на напрямі Ekonomia від 05.03.2024р. У зв'язку з чим на думку позивача, відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Надалі, з метою врегулювання ситуації позивач 03.09.2024 року звернувся до відповідача 1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», разом із якою надав копії усіх необхідних для підтвердження права на відстрочку документів. Дані копії також долучені до даної позовної заяви. Однак, відповідач 1 згадану заяву про надання відстрочки проігнорував, жодної відповіді позивачу не надав, чим порушив п.60 Порядку №560, а згодом, всупереч норм чинного законодавства, безпідставно та протиправно на думку позивача, здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також, даною ухвалою було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_5 письмові докази.
Відповідач 1 на виконання вимог ухвали суду Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року про відкриття провадження надав суду витребувані докази, а також додаткові пояснення, у яких зазначив, що з'явившись для уточнення військово-облікових даних встановлено, що згідно ЄДРВ АС «ОБЕРІГ» позивач не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Останній, в порушення вимог правил військового обліку, передбачених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, після досягнення ним 25-ліття до центру комплектування за місцем реєстрації/фактичного проживання для постановки на військовий облік військовозобов'язаних не з'являвся. Документального підтвердження щодо наявності права на відстрочку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та заяву про оформлення відстрочки із супровідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_6 не надавав. Згодом, 07.09.2024 року позивач отримав повістку, мобілізаційне розпорядження, після чого у складі команди військовозобов'язаного громадянина було направлено до місця несення служби до військової частини НОМЕР_3 , де 10.09.2024 року останнього було зараховано до списків особового складу та розпочато військову підготовку.
З огляду на це, на думку представника відповідача 1, здійснені мобілізаційні заходи щодо призову на військову службу позивача, були здійсненні згідно чинного законодавства, у зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року було залучено до участі у справі як співвідповідача Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що військовозобов'язані громадяни під час дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації зобов'язані пройти та проходити BЛK не рідше одного разу на рік. Отже, позивач був зобов'язаний пройти BЛK за місцем фактичного перебування (проживання). Згідно ч.6 ст.39-1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», на громадян, які призиваються на військову службу, покладається обов'язок щодо проходження ВЛК. В подальшому, рішенням позаштатної, постійно діючої ВЛК при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 військовозобов'язаного позивача було визнано придатним до проходження військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №6826 від 07.09.2024 року.
Під час проходження ВЛК військовозобов'язаним громадянином позивачем пройдено всіх лікарів з дотриманням вимог Наказу МО України №402. Зі скаргами на здоров'я під час проходження медичної експертизи, заявами щодо отримання правової допомоги та відмови від мобілізації громадянин позивач не звертався, лікарським складом військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 жодного фізичного примусу чи психологічного тиску до останнього не застосовувалось.
У зв'язку з вищенаведеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідачем 1 відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 23 жовтня 2024 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 , є громадянином України та згідно довідки про зарахування іноземця на денну форму навчання від 10.06.2024, виданої Вищою школою економіки у м. Бидгощ, він зарахований на період з 26.02.2024р. по 31.03.2026р. на денну форму навчання другого ступеня за напрямком підготовки «Економіка».
Відповідно до військового квитка Серії НОМЕР_4 , 07.09.2024 року ОСОБА_1 , було взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що міститься відповідний запис.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №6826 від 07.09.2024 року, яка видана Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата запасу ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.
В подальшому, як вбачається з даних військового квитка Серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , було видано мобілізаційне розпорядження від 07.09.2024 року.
Відповідно до пункту 9 військового квитка Серії НОМЕР_4 09.09.2024 року ОСОБА_1 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації.
10.09.2024 року ОСОБА_1 , було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
16.09.2024 року представником позивача, адвокатом Сагайдак В.В., на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано адвокатський запит, в якому представник просив:
- надати інформацію про причини ненадання ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- надати інформацію про підстави призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації.
Однак станом на подання даної позовної заяви до суду, відповідь на адвокатський запит представник позивача так і не отримав.
Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 ст.2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби:
- базова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Аналіз вказаних положень Порядку №560 вказує на те, що для розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при Р(М)ТЦКСП утворюються комісії. При цьому, саме комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку та за наслідками ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень у правовідносинах щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації виступає комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Проте всупереч Порядку №560, позивач не надав суду належних доказів звернення з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки від призову під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В матеріалах справи відсутні докази надіслання такої заяви, а також докази вручення такої ІНФОРМАЦІЯ_8 . Даний факт, підтверджує і відповідач 1, який у додаткових поясненнях від 31 грудня 2024 року вказав, що будь-якого документального підтвердження щодо наявності права на відстрочку, передбаченого ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та заяву про оформлення відстрочки із супровідними документами позивач на його адресу не надсилав.
Щодо посилань позивача на статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які є здобувачами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що с вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, то суд зазначає, що з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
Щодо тверджень позивача про неправомірність дій відповідача про взяття його на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд зазначає наступне.
Оцінюючи доводи представника позивача, суд зазначає, що відповідно до абзацу дванадцятого пункту 9 Положення №154 призов громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця перебування громадян на військовому обліку (абзац дванадцятий пункту 9 Положення №154).
Як передбачено пунктом 81 Порядку №560, у разі призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022р. №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, підстав, які б перешкоджали взяттю військовозобов'язаного позивача на облік ІНФОРМАЦІЯ_8 під час мобілізації, судом - не встановлено.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не розгляду заяви позивача від 03 вересня2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язувати ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо позовної вимоги про визнати протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.09.2024 року «Про визнання ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби» - з огляду на порушення процедури направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 частини 10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (далі по тексту Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
У пункті 1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 зазначено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Пунктом 20.4 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «обмежено придатний до військової служби».
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: «обмежено придатний до військової служби»; «придатний до військової служби».
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби».
Постанова про ступінь придатності до військової служби - це загальний висновок ВЛК, зроблений на підставі вивчення та оцінки всього стану здоров'я і фізичного розвитку особи, на момент огляду.
Відповідно до пункту 3.2 Положення №402, кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Таким чином, відповідно до пункту 3.2 підпункту 2.2, Положення, для прийняття рішення військово-лікарською комісією про придатність чи не придатність військовозобов'язаного до військової служби, обов'язковою умовою є його огляд хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом. Решти лікарів, лише у разі необхідності за медичними показниками.
Як встановлено судом, 07 вересня 2024 проведений медичний огляд позивача військово-лікарською комісією, результати якого оформлені постановою у формі довідки №6826 від 07 вересня 2024 року із висновками про придатність позивача до військової служби.
Зі змісту вказаної довідки слідує, що позивач визнаний придатним до військової служби
Таким чином, процедура проходження ВЛК у цьому випадку була дотримана.
Позивач у позовній заяві вказує на конкретний факт порушення процедури направлення його на проходження ВЛК, а саме посилається на пункт 63 Порядку №560, відповідно до якого, військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії.
Однак, судом як вже зазначалося, позивач не надав суду належних доказів звернення з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки від призову під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», таким чином, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 мали всі підстави для направлення військовозобов'язаного позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання дій протиправними не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич