13 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/3427/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 23.04.2020 року по 26.04.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 23.04.2020 року по 26.04.2023 року року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року№2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача документи.
07 березня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від представника Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Дослідивши подане клопотання та матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України "Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів" у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 року №2352-IX набрав чинності 19.07.2022.
Отже, редакція статті 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України (в редакції Закону від 01.07.2022 №2352-IX), підлягають застосуванню з 01.07.2023.
Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: …на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Правову позицію з приводу того, яка саме редакція статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, викладено зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №160/759/23, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14605/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Питання щодо строків звернення до суду порушувалось позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14 лютого 2025 року. В обгрунтування даного клопотання позивач указав, що у січні 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації про виплачені позивачу суми грошового забезпечення, та у разі невірного розрахунку таких сум, із проханням здійснити перерахунок та доплату належних сум грошового забезпечення. Однак, листом від 27.01.2025 року №1521, надісланим у відповідь на адвокатський запит, відповідачем було відмовлено у проведенні перерахунку, окрім того, до листа була долучена довідка щодо грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Так, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.04.2020 року по 26.04.2023 року. Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 26.04.2023 №120, позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
Серед іншого, суд звертає увагу, що наказ про виключення військовослужбовця із списків особового складу не містить інформації щодо належних сум нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та проведення індексації такого, тому, позивач не міг знати про обсяг нарахованих та виплачених коштів у інший спосіб, аніж шляхом звернення до відповідача із відповідною заявою.
Із даним позовом позивач звернувся до суду 06.02.2025 року, тобто у встановлений законом строк, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Керуючись статтями 122, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Шувалова