12 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/16545/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 11 років служби з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні.
В обґрунтування позову зазначає, що при звільненні зі служби йому не виплачено одноразову грошову допомогу, яка виплачується за наявності 10 років вислуги і більше. Загальна вислуга позивача відповідно до розрахунку вислуги років становить понад 11 років, у зв'язку з чим вважає, що має право на одержання допомоги.
Ухвалою суду від 04.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, а тому вказаний позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 17.02.2025 продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та витребувано у ОСОБА_1 докази по справі, зокрема належним чином завірені копії доказів (наказів, тощо) про встановлення позивачу вислуги років 11 років, в тому числі календарна вислуга складає 9 років, як ним самостійно зазначено в позовній заяві.
На виконання вимог ухвали, представником позивача на офіційну електронну адресу суд 05.03.2025 надано належної якості наказ від 02.08.2024 №227.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-115В від 27.12.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 09.01.2025 по 10.01.2025 включно.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-07-В від 21.01.2025 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці у період з 03.02.2025 по 07.02.2025 та відповідно до наказу №01-06-ОС від 03.02.2025 головуючий суддя перебувала на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом, відповідно до копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №227 від 02.08.2024 ОСОБА_1 звільнений відповідно до наказу по особовому складу №30РС від 30.07.2024 у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я).
Зі змісту наказу, судом встановлено, що станом на 02 серпня 2024 року вислуга становить: календарна - 09 років 10 місяців 07 днів, пільгова - 01 рік 02 місяці 04 дні.
Як наголошує позивач, при звільненні зі служби позивачеві не виплачена одноразова грошова допомога. Враховуючи вказане, позивач звернувся з листом про виплату йому одноразової грошової допомоги.
Однак, листом №883/3680 від 23.08.2024 повідомлено, що відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки у позивача лише 09 календарних років вислуги, що є недостатнім для виплати такої допомоги.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначено відповідно до Конституції України Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України № 2011-XII (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228, (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Таким чином, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.
У законі відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме "календарних років" вислуги.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
Як встановлено судом, на час звільнення позивача його вислуга становила понад 11 років (календарна - 09 років 10 місяців 07 днів та пільгова - 01 рік 02 місяці 04 дні), відтак умова про наявність 10 і більше років вислуги була дотримана.
Оскільки інші підстави відмови у призначенні грошової допомоги крім недостатності років вислуги відповідачем не зазначались, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату означеної одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, спірна бездіяльність відповідача у виплаті позивачу вказаної допомоги є протиправною та належним способом захисту прав позивача буду зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 11 років служби з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 11 років служби з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 12 березня 2025 р.
12.03.25