Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2025 року Справа №200/5786/23
Донецький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (надалі - ГУ ПФУ в Харківський області, відповідач) про:
- визнання протиправною та скасування постанови Ізюмського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат щодо ОСОБА_1 , з 01 вересня 2022 року;
- зобов'язання відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 вересня 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року, яке набрало законної сили 29.02.2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування і виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.09.2022 року.
10 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача у місячний строк подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року у справі № 200/5786/23 до Донецького окружного адміністративного суду.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 200/5786/23 ОСОБА_1 продовжено нарахування щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 та нарахована заборгованість за період з 01.09.2022 по 31.03.2024 року. Оскільки згідно з інформацією, що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 не діє, з 01.04.2024 щомісячні страхові виплати не нараховуються. Наразі позивачу як поточні щомісячні страхові виплати не виплачуються, так і заборгованість по цим виплатам також не виплачена. Тобто рішення суду повністю не виконано, а права позивача продовжують порушуватись. До того ж Управління навіть і не намагається його виконувати.
Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року прийнято до провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року витребувані докази у відповідача.
19 лютого 2025 року до суду надійшли пояснення представника відповідача, згідно яким на виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 30.11.2023 по справі № 200/5786/23 ОСОБА_1 нараховано щомісячні страхові виплати за період з 01.09.2022 по 31.03.2024 в сумі 184081,55 грн. З урахуванням пункту 15 Порядку №365, виплату заборгованості по щомісячним страховим виплатам потерпілому ОСОБА_1 можливо буде провести після визначення Кабінетом Міністрів України відповідного окремого порядку.
Відсутність додаткового фінансування бюджету Пенсійним Фондом України Головних управлінь ПФУ є об'єктивними обставинами, що перешкоджають швидкому виконанню рішення суду. Такі обставини не залежать від конкретних посадових осіб ГУ ПФУ Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться утримувачам за окремою програмою, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Вивчивши доводи представника ОСОБА_1 , що викладені у заяві та заперечення ГУ ПФУ в Харківській області, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно листу від 11.03.2025 року № 2000-0405-5/37607 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до розпорядника коштів із проханням профінансувати заборгованість в сумі 184081,55 грн.
За положеннями ст. 129-1 Конституції України - судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Статтею 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Згідно пункту 7 Положення про ПФУ Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
З урахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення відповідачем в частині невиплати страхових виплат за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
Як вже зазначалось судом, згідно листу від 11.03.2025 року №2000-0405-5/37607 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до розпорядника коштів із проханням профінансувати заборгованість в сумі 184081,55 грн.
Отже, відповідачем виконуються заходи, направлені на виконання судового рішення, однак останнє не виконано з незалежних від нього причин, оскільки подальше виконання залежить від фінансування Пенсійного фонду України, що унеможливлює застосування судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року у справі № 200/5786/23.
Крім того, суд зазначає, що предметом позову в цій справі було поновлення нарахування і виплати щомісячних страхових виплат, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.09.2022 року.
У заяві представник позивача зазначає, що з 01.04.2024 року щомісячні страхові виплати позивачу не нараховуються.
Разом з цим, суд не вирішує спори на майбутнє і не може зобов'язати особи діяти певним чином наперед, коли ці відносини ще не склалися.
Таким чином, подальші дії органу пенсійного фонду щодо поновлення виплати щомісячних страхових виплат позивачу можуть бути лише предметом окремого позову та не підлягають перегляду в порядку встановлення судового контролю в межах цієї справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.М. Чучко