Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
13 березня 2025 року Справа №200/1669/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: а 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ 00015622)
про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 74646671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5433/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 16.02.2024.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року головуючим суддею у справі № 200/1669/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, визначено суддю Галатіну О.О.
Ухвалою від 11 березня 2025 року суддею Донецького окружного адміністративного суду Галатіною О.О. заявлено самовідвід в адміністративній справі №200/1669/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця. Адміністративну справу №200/1669/25 вирішено направити керівнику апарата Донецького окружного адміністративного суду для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2025 року справа № 200/1669/25 передана на розгляд судді Смагар С.В.
Провадження в адміністративній справі № 200/1996/25 станом на 13 березня 2025 року не відкрито.
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження № 74646671, при цьому, позов надійшов до суду 10 березня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування такої заяви позивач зазначає, що оскаржувану постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2024 не було отримано позивачем у встановленому законом порядку. У зв'язку із відсутністю інформації про результати примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 200/5433/23, 22.02.2025 в інтересах позивача направлений адвокатський запит № 22- 02/25 з проханням надати інформацію про результати виконання виконавчого листа № 200/5433/23 виданого 16.02.2024 разом із наданням відповідних постанов з виконання вказаного виконавчого листа. 05.03.2025 представником позивача на вказаний адвокатський запит отримано відповідь разом з ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua, звідки позивач й дізнався про винесення відповідачем 01.08.2024 оскаржуваної постанови. Таким чином, позивач дізнався про порушення оскаржуваною постановою від 01.08.2024 своїх прав лише 05.03.2025.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач як на причину пропуску строку звернення до суду з цим позовом посилається на необізнаність про хід виконавчого провадження та винесення державним виконавцем спірної постанови, оскільки таку постанову не отримувала, а дізналася про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження лише після отримання відповіді на адвокатський запит представника позивача. Зазначає, що 05.03.2025 представником позивача на вказаний адвокатський запит отримано відповідь разом з ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua, звідки позивач й дізнався про винесення відповідачем 01.08.2024 оскаржуваної постанови.
Суд зауважує, що Автоматизована система виконавчих проваджень містить інформацію про загальний стан виконавчого провадження (відкрито, припинено чи завершено), для отримання цієї інформації наявність ідентифікатору доступу до виконавчого провадження не є обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, виконавче провадження № 74646671 з примусового виконання виконавчого листа № 200/5433/23 виданого 16.02.2024 року Луганським окружним адміністративним судом було відкрито постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. від 05 квітня 2024 року. У вказаній постанові боржнику роз'яснено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. На думку суду, позивач мала проявляти зацікавленість у ході виконавчого провадження та, з огляду на неотримання тривалий час певних коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 200/5433/23, мала об'єктивну можливість дізнатися про стан виконавчого провадження, в тому числі, з АСВП, що знаходиться у вільному доступі, навіть без ідентифікатора доступу до виконавчого провадження. Однак, дії, спрямовані на встановлення обставин невиконання судового рішення позивачем були вчинені зі спливом майже року з часу відкриття виконавчого провадження, про що свідчить адвокатський запит № 22-02/25 від 22 лютого 2025 року.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позивач не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Той факт, що на адвокатський запит позивач отримала відповідь не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 200/189/23.
Суд зауважує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду. Отже, з огляду на тривалість пропущеного позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд не приймає доводи позивача, викладені у позовній заяві. Зазначені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку..
Враховуючи викладене, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись, статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: а 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду.
4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
5. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
6. Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.
7. Ухвала постановлена та підписана 13 березня 2025 року.
Суддя С.В. Смагар