Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2025 року Справа№640/16657/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 грудня 2018 року № Ф-247467-17У в розмірі 15819,54 гривень єдиного внеску.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 вересня 2022 року з офіційного додатку ПриватБанку дізнався про примусове списання з власного рахунку грошових коштів, направлених на виконання відкритого виконавчого провадження стосовно стягнення з нього заборгованості на підставі виконавчого документу - вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06 грудня 2018 року № Ф-247467-17У в розмірі 15819,54 гривень.
Наголошує, що здійснював підприємницьку діяльність як ФОП, допоки 17.01.2019 року не вніс запис до ЄДР про припинення підприємницької діяльності, одночасно був працевлаштований на підприємстві, яке сплачувало за нього ЄСВ.
Таким чином, за нього виконання обов'язків платника єдиного внеску здійснював роботодавець.
Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-247467-17У від 06.12.2018 року відповідачем винесена безпідставно, необгрунтовано, є протиправною та такою, що суперечить Податковому кодексу України, обмежує та порушує його права, свободи та інтереси, оскільки прийнята з порушенням діючого законодавства, внаслідок чого має бути скасованою судом.
З зазначених причин просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/16657/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. В ухвалі зазначено, що на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд не вбачає за необхідне залучати до участі у справі в якості третьої особи Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року дану справу прийнято до провадження.
Представником відповідача 03.11.2022 року надано письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України (далі - ІКС ДПС) ОСОБА_1 з 22.08.2006 по 17.01.2019 був зареєстрований як ФОП, перебуває на обліку ГУ ДПС у м. Києві в дійсний час.
Хоча за рішенням зазначеного платника податків 19.01.2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, однак не знято з податкового обліку.
Наразі за даними ІКС, ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного внеску по коду платежу 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в розмірі 15819,54 гривень, тому податковим органом правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06 грудня 2018 року № Ф-247467-17У в розмірі 15819,54 гривень.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням 17.01.2019 року, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач на день звернення до суду не має статусу фізичної особи-підприємця, проте перебуває на податковому обліку ГУ ДПС у м. Києві, як платник єдиного соціального внеску фізично особа-підприємець.
Відповідно до даних трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 05.11.2008 року по 20.02.2020 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Каромайнд» (в подальшому переіменованому в ТОВ «Каргомайнд (Україна)», код ЄДРПОУ 36240990), та займав посаду директора. Вказане підприємство за нього сплачувало єдиний внесок, що підтверджено формою ОК-5.
Таким чином, у період з лютого 2009 року по лютий 2020 року позивач працював в ТОВ «Каргомайнд» як найманий працівник та доходи отримував тільки від працевлаштування за основним місцем роботи на вказаному підприємстві, підприємницькою діяльністю не займався, відповідно, доходів від підприємницької діяльності не отримував.
Разом з тим, за даними ІКС, ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного внеску по коду платежу 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в розмірі 15819,54 гривень.
З зазначених причин, податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06 грудня 2018 року № Ф-247467-17У в розмірі 15819,54 гривень.
Дана обставина не спростовується сторонами та підтверджується ІКП позивача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Так, ст. 4 Закону № 2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску, в тому числі, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, у редакції ст. 9 Закону, яка діє з 01 січня 2018 року (в редакції Закону № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
В силу вимог ст. 4 Закону № 2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Водночас, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
В силу вимог Закону, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві не мало законних підстав для прийняття вимоги з єдиного внеску відносно позивача як ФОП.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06 грудня 2018 року № Ф-247467-17У в розмірі 15819,54 гривень.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 березня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова