Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/57/25
Провадження № 2-а/506/4/25
про повернення позовної заяви
12.03.2025 Суддя Красноокнянського районного суду Одеської області Чеботаренко О.Л., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.05.2024 року №10807 та закриття провадження по справі,
10.01.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.05.2024 року №10807 та закриття провадження по справі.
Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2025 року, призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Так, за штатним розписом в Красноокнянському районному суді Одеської області троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: суддя Бурдинюк О.С. була відключена, у зв'язку перебуванням у відпустці, а також суддя Чеботаренко О.Л. була відключена, у зв'язку з перебуванням у відпустці з 26.12.2024 року по 10.01.2025 року та з 14.01.2025 року по 15.01.2025 року.
Тому після виходу судді Чеботаренко О.Л. з відпустки, а саме 16.01.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою від 21.01.2025 року позовна заява була залишена без руху.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, 31.01.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.05.2024 року №10807 та закриття провадження по справі.
Разом з тим, вказана позовна заява від 31.01.2025 року не відповідала вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як відповідачем зазначив ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто іншу юридичну особу.
Крім того, у позовній заяві позивач просив поновити йому строк на оскарження постанови від 24.05.2024 року, посилаючись на те, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без його участі та постанову йому не було надіслано і про винесення оскаржуваної постанови він дізнався, прибувши в Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області, коли йому заблокували картковий рахунок, а саме 02.10.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
При цьому, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, якщо позивачу не було вручено оскаржувану постанову в день її винесення, то виходячи із аналізу ч.3 ст.122, ч.2 ст.286 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів позивача, у нього строк для оскарження постанови повинен обчислюватися з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з тим, зазначивши у позовній заяві про те, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише 02.10.2024 року та заявивши клопотання про поновлення строку для звернення до суду, позивач не зазначив причини пропуску 10-денного строку для звернення до суду з моменту, коли він дізнався про наявність оскаржуваної постанови, з підтвердженням відповідними доказами.
З цих підстав ухвалою від 05.02.2025 року позовна заява повторно була залишена без руху.
21.02.2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою просив долучити до матеріалів справи позовну заяву з усуненням недоліків.
Разом з тим, позовна заява від 21.02.2025 року також не відповідає вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідачем у позовній заяві так і зазначений ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто постанову, складену іншою юридичною особою.
Крім того, позивач доповнив позовну заяву, зазначивши, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише 02.10.2024 року, а копію постанови отримав лише 23.10.2024 року, повторно звернувшись до ТЦК, так як на його попередні звернення не реагували.
При цьому, заявивши клопотання про поновлення строку для звернення до суду, позивач не зазначив причини пропуску строку для звернення до суду, тобто причини його звернення до суду лише 10 січня 2025 року, з підтвердженням відповідними доказами, тоді як про наявність оскаржуваної постанови, за посиланням позивача, він дізнався 02.10.2024 року, а копію вказаної постанови отримав 23.10.2024 року.
З цих підстав ухвалою від 25.02.2025 року позовна заява втретє була залишена без руху.
07.03.2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою просив долучити до матеріалів справи позовну заяву з усуненням недоліків.
Слід зауважити, що відповідачем, незважаючи на неодноразове звернення суддею уваги на вказану обставину, у позовній заяві так і зазначений ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто постанову, складену іншою юридичною особою.
Крім того, позивач заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, посилаючись на те , що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише 02.10.2024 року, а копію постанови отримав лише 23.10.2024 року, повторно звернувшись до ТЦК, так як на його попередні звернення не реагували.
При цьому позивач посилався на те, що ним був пропущений строк звернення до суду через необхідність догляду за батьком, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, незрячим, проживає один, інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ним ,немає.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи , приходжу до такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2024 року позивач постановою №10807 ІНФОРМАЦІЯ_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно цієї постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Розгляд справи відбувся у відсутність позивача, копія постанови йому не направлялася і про існування вищевказаної постанови останній дізнався , прибувши в Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області, коли йому заблокували картковий рахунок, а саме 02.10.2024 року.
Копію постанови ОСОБА_1 отримав, після неодноразових звернень до ІНФОРМАЦІЯ_2 , лише 23 жовтня 2024 року.
Позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.05.2024 року №10807 та закриття провадження по справі надійшла до суду лише 10 січня 2025 року, тобто через 2,5 місяця.
При цьому позивач посилався на те , що причиною пропуску строку на звернення до суду була необхідність догляду за батьком, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, незрячим, проживає один, а інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ним ,немає.
Разом з тим суддя вважає , що вказані причини не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує якісні параметри визначення таких причин і вони повинні бути поважними, реальними або непереборними та об'єктивно нездоланними на час строку звернення до суду. Ці причини мають бути несумісними з обставинами, якщо суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, йому ніщо не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість тощо за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені, а змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджуються належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Так, виходячи із обставин, викладених у позовній заяві, позивач не був присутній під час винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП 24 травня 2024 року.
При цьому, встановленим є факт, який не заперечується позивачем, що про наявність такої постанови останньому стало відомо 02 жовтня 2024 року і копію оскаржуваної постанови останній отримав саме 23.10.2024 р., а отже останнім 10-тим днем на оскарження спірної постанови є 04.11.2024 року (з врахуванням того, що останній день припадає на вихідний день - 02 листопада 2024 року, а першим робочим днем є саме 04.11.2024 року) , однак позивач не дотримався 10-ти денного строку звернення до суду з позовом з моменту отримання спірної постанови.
Суддя не приймає посилання позивача на поважність причин пропуску строку звернення до суду такі як необхідність догляду за батьком - особою з інвалідністю 3 групи.
Так, батько позивача ОСОБА_2 дійсно є особою з інвалідністю 3-ї групи , однак інвалідність останньому встановлена ще у 2015 році, тобто це не є непереборною обставиною, яка виникла саме в період після 23 жовтня 2024 року.
Довідка про те, що ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги, дана станом на 07 березня 2025 року.
Доказів щодо посилання позивача на те, що будь-яких інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 , суду не надано.
Крім того, суддя звертає увагу на те, що у позивача була можливість з'являтися до ДВС, ТЦК (неодноразово, з його слів) для отримання необхідних відомостей та документів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, незважаючи на стан здоров'я його батька.
Позиція позивача щодо неправомірних дій відповідача по не направленню оскаржуваної постанови позивачу ,в строки встановлені законодавством , в контексті порушення строків звернення до суду не може бути прийнята до уваги , так як позивач звернувся до суду з позовом з пропуском 10-ти денного строку з моменту отримання спірної постанови, а не з моменту її винесення.
Так , поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Таким чином, позивач при зверненні до суду повинен довести факт наявності об'єктивних перешкод (непереборних обставин) які були поважною причиною пропуску встановленого законом строку звернення до суду та/або довести факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи (у даному випадку понад два місяці) не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, позивач не навів ґрунтовних причин пропуску строку звернення до суду, як і не надав доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
Так, процесуальним законодавством передбачений обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд повертає таку позовну заяву.
Судом також не знайдено інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України , якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169 КАС , ч.2 ст.12 КАС України,
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.05.2024 року №10807 та закриття провадження по справі повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку ,передбаченому статтею 297 КАС України, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяО. Л. Чеботаренко