м. Вінниця
13 березня 2025 р. Справа № 120/9484/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 06.04.2023 по 24.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Кам'янської міської ради «Міська лікарня № 1». Разом з тим, після лікування позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої на підставі ст. 24 Розладу хвороб потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. В подальшому, 20.06.2023 позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та у важкому стані був доставлений у Житомирську лікарню № 2. Як стверджує позивач, після виписки з лікарні, він зв'язався з начальником групи персоналу штабу НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_3 , капітаном ОСОБА_2 та надіслав документи з лікарень, та дізнався, що його подали, як того хто самостійно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Крім того, як стверджує позивач, що заступник командира 2 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 не подано рапорт на відпустку солдата ОСОБА_1 з 25.05.2023 на 30 календарних днів. З підстав чого, командування військової частини НОМЕР_1 вважало позивача таким, що самовільно залишив військову частину в період з 25.05.2023 по 19.06.2023, з 12.07.2023 по 07.08.2023 про що, відповідно видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2024 № 839. Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 30.07.2024 представником позивача до суду надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.08.2024 через підсистему «Електронний суд» представником військової частини до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги. Крім того, зауважує, що з матеріалів службового розслідування встановлено, що у період з 06.04.2023 по 24.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП Кам'янська міська рада «Міська лікарня № 1». При цьому, 24.05.2023 позивач виписаний з лікувального закладу. У зв'язку з чим, солдат ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 139 від 17.05.2023 введений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 за довготривалим лікуванням. Однак, 24.05.2023 після завершення лікування, позивач не з'явився до розташування військової частини, у зв'язку з чим, військовослужбовця ОСОБА_1 подано, як самовільно залишеного місце несення військової служби згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 150 від 28.05.2023.
19.08.2024 представником позивача до суду подано відповідь на відзив. З якої слідує, що відповідачем не була дотримана процедура проведення службового розслідування в частині, яка є предметом порушеного питання та стосується позивача, не надана оцінка дій старшого лейтенанта ОСОБА_3 , який поставився до службових обов'язків невідповідно до Наказу Міністра Оборони України № 280 від 15.09.2022 «Про затвердження Інструкції з організації обліку стосовно складу в системі Міністерства оборони України» і не подав рапорт на відпустку солдата ОСОБА_1 з 25.05.2023 строком на 30 календарних днів.
Тому, за відсутності факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби, у військовій частини відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати позивачу грошового забезпечення. А відтак, припинення виплати грошового забезпечення на підставі спірного наказу є протиправним.
20.08.2024 через підсистему «Електронний суд» представником військової частини подано заперечення на відповідь на відзив. Яким наполягає на тому, що позивач 24.05.2023 виписаний з лікувального закладу та не з'явився до розташування військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 2 від 09.03.2022 ОСОБА_1 призвано на військову Збройних Сил України за мобілізацією.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія-електрика 2 радіостанції 1 взводу зв'язку роти зв'язку батальйону управління.
В період з 06.04.2023 по 24.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Кам'янської міської ради «Міська лікарня № 1».
Так, відповідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф003/о) № 835, направлено позивача на ВЛК для вирішення питання придатності до військової служби в лавах ЗСУ.
Довідкою № 474 військово-лікарської комісії від лютого 2022, вказано, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
В подальшому, як зазначає позивач, що він 20.06.2023 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та у тяжкому стані був доставлений до Житомирської лікарні № 2.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 7199, у період з 20.06.2023 по 11.07.2023 ОСОБА_1 направлено у стаціонар з політравмою; ЗЧМТ; струсом головного мозку; закритим двобічним переломом нижніх гілок лонної та сідничної кісток; закритим лінійним переломом верхньої гілки правої лобкової кістки; закритим лінійним переломом бічної частини крижової кістки на рівні тіл S1, S2, S3 ліворуч; закритим уламковим переломом лівого передпліччя, хребця; забоєм грудної клітки з права; забоєм поперекової ділянки спини; множинними забоями - скальпованої рани та садинами лівої кисті, ділянки правого променевого - зап'ясного суглоба та ліктьового суглоба, передньої бокової стінки живота в ділянці крила-правої клубової кістки; травматичним шоком 1 ступеня.
28.05.2023 від старшого бойового медика 2 роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 надійшла доповідь по факту не прибуття у розташування 2 роти ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 чим саме спричинив факт самовільного залишення військової частини.
28.05.2023 на підставі рапорту командира НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1859 призначено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 .
Згідно бланку отримання пояснень від 28.05.2023 у командира 2-ї роти спеціального призначення 1-го загону призначення військової частини НОМЕР_1 , у яких зазначено, що солдат ОСОБА_1 не з'явився після проходження лікування у розташування 2 роти СпП1 військової частини НОМЕР_1 . Вказано, що на телефонні дзвінки не відповідав. Місце його перебування встановити не вдалося.
Згідно бланку отримання пояснень від 28.05.2023 у діловода 2 роти спеціального призначення 1-го загону призначення військової частини НОМЕР_1 , у яких зазначено, що солдат ОСОБА_1 не з'явився на тимчасове місце перебування 2 роти СпП 1 загону СпП, АДРЕСА_1 , після закінчення пройденого лікування, про яке він дистанційно надав фотокопії виписки № 835 КНП КМР «МЛ» від 24.05.2023 та довідки ВЛК КНП КМР «МЛШМД» м. Кам'янське № 474 від 24.05.2023 та був повідомлений про обов'язок з'явитись на тимчасове перебування військової частини НОМЕР_5 . У встановленні терміни на переїзд солдат ОСОБА_1 не з'явився у розташування НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 . На телефонні дзвінки не відповідав. Місце його перебування встановити не вдалось.
В подальшому, 08.08.2023 від заступника командира 2 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення з морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_5 старшого лейтенанта ОСОБА_5 надійшла доповідь про прибуття у тимчасове місце розташування НОМЕР_6 роти спеціального призначення ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовця по мобілізації солдата ОСОБА_1
19.03.2024 відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1239, скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2023 № 1859 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 » та призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 , колишнім розвідувальником-помічником гранатометника 8 розвідувальної групи спеціального призначення 2 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення, що знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно акту службового розслідування від 30.03.2024, визнано солдата ОСОБА_1 безпідставно відсутнім на військовій службі з 25.05.2023 по 19.06.2023 та з 12.07.2023 по 07.08.2023.
19.04.2024 відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 839 про результати службового розслідування за фактом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 визнано таким, що безпідставно був відсутнім на військовій службі з 25.05.2023 по 19.06.2023 та з 12.07.2023 по 07.08.2023.
06.05.2024 територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві повідомлено про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 .
Натомість, позивач не погоджуючись з оскаржуваним наказом звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч. 2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпунктів «д» пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Відповідно до п. 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут № 548-ХІV).
Статтею 3 Статуту № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 26 Статуту № 548-ХІV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вбачається з ст. 27 Статуту № 548-ХІV, військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (ст. 5 Дисциплінарного статуту).
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
При цьому, згідно абз. 4 ст. 45 Дисциплінарного статуту усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 56 Дисциплінарного статуту визначено, що Командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-»ґ», а також пунктами «д»-»ж» (до підполковника включно) ст. 48 цього Статуту.
Положеннями ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з вимогами ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608).
Вимогами п.1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з вимогами п. 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до вимог ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст. 98 Дисциплінарного статуту).
Також, ст. 92 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Як встановлено судом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.04.2024, вважати солдата ОСОБА_1 безпідставно відсутнім на військовій службі з 25.05.2023 по 19.06.2023 та з 12.07.2023 по 07.08.2023.
При цьому, нез'явлення вчасно на службу полягає в тому, що військовослужбовець у законному порядку залишив розташування частини або місце служби та не повертається в зазначений час для подальшого несення військової служби, зокрема, після лікування без поважних причин до частини або на службу в установлений строк.
Поважними причинами нез'явлення вчасно на службу можуть бути хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами. Поважними причинами затримки із відпустки можуть бути непередбачені перешкоди у сполученні, хвороба військовослужбовця, пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім'ї військовослужбовця, смерть або тяжка хвороба членів його сім'ї або осіб, на вихованні яких він перебував.
Питання щодо наявності поважних причин вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин справи.
Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями, невихід без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров'я, у разі призначення або переведення до нового місця служби командир (начальник) військової частини доповідає своєму безпосередньому командиру та повідомляє начальнику органу військової служби правопорядку (ВСП) усно протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення. Після усного донесення та повідомлення протягом доби командир подає письмову доповідь.
В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Згідно з пунктом 186 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії військовослужбовцям, відрядженим до військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях, надаються командирами таких військових частин за місцем тимчасового виконання службових обов'язків. Посадова особа, яка надала такі відпустки, письмово інформує про це командира військової частини, який направив військовослужбовця у відрядження.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерств оборони України від 15.09.2022 №280, військовослужбовці з числа тих, що перебували на лікуванні або оздоровленні (змінний склад), після лікування (оздоровлення) направляються закладами охорони здоров'я безпосередньо до військових частин за місцем їхньої служби. Про виписаних військовослужбовців командири (керівники) закладів охорони здоров'я повідомляють командирів їхніх військових частин.
Відповідно до пункту 22 розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерств оборони України від 15.09.2022 №280, військовослужбовці, евакуйовані внаслідок поранень, через хворобу до закладів охорони здоров'я (у тому числі цивільних медичних закладів) та які знаходяться на лікуванні за межами військової частини (у військових закладах охорони здоров'я гарнізону, регіону), за поданням командирів військових частин звільняються з посад та зараховуються у розпорядження посадових осіб, які мають право призначати на ці посади (додаток 60).
Після одужання військовослужбовці із закладу охорони здоров'я направляються:
- придатні за станом здоров'я (у воєнний час) за висновком військово-лікарської комісії - безпосередньо до військових частин за місцем проходження служби до поранення (хвороби) або резервних (навчальних) військових частин за місцем дислокації, відповідно до клопотань командирів військових частин, у списках особового складу яких вони перебувають;
- непридатні за станом здоров'я (у воєнний час) військовослужбовці за висновком військово-лікарської комісії - безпосередньо до попереднього місця служби, або, відповідно до клопотань командирів військових частин, у списках особового складу яких вони перебувають,- до визначеного у наказі про звільнення з військової служби районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік (крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом).
Відтак, законодавством визначено порядок направлення військовослужбовця на лікування.
На підставі наявних матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 після завершення лікування у період з 06.04.2023 по 24.05.2023 не прибув до розташування 2 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 . Позивач обґрунтовує свою відсутність тим, що на підставі довідки № 474 військово-лікарської комісії від 24.05.2023 він потребував відпустки за станом здоров'я строком на 30 днів.
ОСОБА_1 повідомляє, що звернувся до командира групи, старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за отриманням інструкцій щодо подальших дій. За словами позивача, командир запевнив його у тому, що відпускні документи будуть надіслані йому, однак відповідні заходи не були вжиті, і рапорт на надання відпустки не був поданий. Таким чином, з 25.05.2023 відпустка позивачу офіційно не була надана.
У подальшому, 20.06.2023 позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та був госпіталізований у Житомирську лікарню № 2. Незважаючи на вказані обставини, командування військової частини НОМЕР_1 визнало його таким, що самовільно залишив військову частину у періоди з 25.05.2023 по 19.06.2023 та з 12.07.2023 по 07.08.2023, що стало підставою для видання наказу № 839 від 13.04.2024.
Отже, із зазначеного слідує, що у період з 25.05.2023 позивач самостійно проходив реабілітацію, не маючи на те належних підстав та документального підтвердження законності своєї відсутності.
Суд акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивач належним чином повідомляв командира групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про необхідність надання йому відпустки. У зв'язку з цим суд не може надати оцінку діям чи бездіяльності ОСОБА_3 у ситуації, що склалась, з приводу не подання рапорту на відпустку.
Окремо слід зауважити, що пасивна поведінка позивача у даній ситуації, оскільки ним упродовж місяця не було вчинено більше жодних дій з приводу повідомлення командування військової частини та щодо встановлення причин не надання документів про його відпустку, не дає можливості оцінити достовірність тверджень щодо повідомлення командування військової частини НОМЕР_1 про необхідність оформлення додаткової відпустки з підстав наявних рекомендацій ВЛК.
Таким чином, відсутність позивача на військовій службі у зазначений період є безпідставною.
З огляду на наведене, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2024 № 839 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 » прийнятий відповідачем правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )
Рішення суду сформовано: 13.03.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна