Справа №760/6085/25 1-кс/760/3849/25
07 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Солом'янської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100090000701 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 березня 2025 року,
07.03.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100090000701 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 березня 2025 року.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка підозрюваного та захисника від 17.02.2025 року (а.с. 74-75).
Підозрюваний ОСОБА_7 доставлений до зали суду під вартою.
Клопотання обґрунтоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено що 05.03.2025 приблизно о 19:50 год. на вулиці при вході до скверу біля будинку АДРЕСА_2 випадково зустрілися раніше знайомі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внаслідок попередніх неприязних відносин між останніми відбувся словесний конфлікт, з приводу чіпляння до сім'ї ОСОБА_8 , а саме до його дружини та їх малолітнього сина з боку ОСОБА_5 , який в подальшому переріс в бійку, під час якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесного ушкодження потерпілому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 05 березня 2025 року, приблизно о 19 год. 50 хв. знаходячись на вулиці при вході до скверу біля будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи навпроти потерпілого, під час сутички, дістав з правої кишені джинсів, в які був одягнутий, тичковий ніж та тримаючи його в правій руці наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар в область лівої щоки, один удар в область правого передпліччю та один удар в ділянку живота.
У результаті протиправних дій ОСОБА_5 відповідно до довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» № 420 від 05.03.2025,
потерпілому ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення живота.
Відповідно до ч. 2.1.3. Наказу МОЗ України про «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» № 6 від 17 січня 1995 року, до ушкодження, що небезпечне для життя, належить: ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, у тому числі і без ушкодження внутрішніх органів, у зв'язку з чим ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, існують наступні ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому.
Захисник ОСОБА_4 просила застосувати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний причетність до вчинення інкримінованого йому злочину не визнав, підтримав позицію захисника та також просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначив, що захищав себе від дій потерпілого.
За клопотанням сторони захисту в судовому засідання надав пояснення батько підозрюваного ОСОБА_9 , який пояснив, що знає дружину потерпілого в даному кримінальному провадженні, яка особито характеризувала його, як особу, що зловживає алкогольнимим напоями та загалом з негативного боку.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Солом'янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090000701 від 05.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (витяг з ЄРДР а.с. 5, повідомлення про підозру від 06.03.2025 а.с. 70-73).
Так, 06.03.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня встановивши наявність достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: рапорт від 05.03.2025 (а.с. 8-9), протокол огляду місця події від 06.03.2025 (а.с. 12-14), протокол огляду місця події від 05.03.2025 (а.с.18-21), протокол огляду місця події від 06.03.2025 (а.с. 15-17), протокол допиту свідка від 05.03.2025 (а.с.34-37), протокол проведення слідчого експерименту від 06.03.2025 (а.с. 56-59), протокол затримання ОСОБА_5 від 06.03.2025 (а.с. 45-50), повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 06.03.2025 (а.с. 70-73), та інші матеріали кримінального провадження в їх копіях, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідуються.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може вживати заходів щодо переховування від правоохоронних органів та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує те, що, перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість зустрічатись зі свідками та особою, визнаною потерпілою, з якими безпосередньо знайомий, поза межами кримінального процесуального судочинства, що дасть йому можливість незаконно впливати на них, у тому числі психологічним чином або умовляннями змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовитись від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності.
Також встановлено існування ризику, що ОСОБА_5 може вичинити інше кримінальне правопорушення. На це вказують обставинита характер кримінального правопорушення,в якому останній підозрюється, а саме кількість ножових поранень потерпілого, використання при цьому як знаряддя злочину точкового ножа.
Наступним ризиком, яким сторона обвинувачення обгрунтовувала свою позицію є перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Наявність даного ризику, органом досудового розслідування обґрунтована та в судовому засіданні доведена тим, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом приховання або знищення доказів, які органом досудового розслідування ще не встановлено та не отримано.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, обставини вчинених інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відносяться до тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також доведеність в судовому засіданні всіх складових ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи викладене вище, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню. Натомість, клопотання сторони захисту та доводи, наведені під час судового засідання не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 202, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домащнього арешту - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100090000701 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 березня 2025 року, запобіжній захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання - 01 години 35 хвилин 06 березня 2025 року.
Визначити, що строк дії ухвали закінчується о 01 годині 35 хвилин 04 травня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1