Єдиний унікальний номер судової справи 462/1663/25
Номер провадження 2-о/462/119/25
про залишення заяви без руху
13 березня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
встановив:
І. Рух справи.
Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Леонтьєв О. В., 10.03.2025 року (вх. № 5363) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.03.2025 року) про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, у якій просить суд:
-призначити по справі судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 , 1965 року народження, його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;
-визнати недієздатним громадянина ОСОБА_2 , 1965 року народження, який зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
-зобов'язати заінтересовану особу - Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради надіслати подання про призначення сина ОСОБА_2 , 1965 року народження - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його опікуном;
-призначити опікуном ОСОБА_2 , 1965 року народження, який зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 його сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Протоколом попереднього відбору присяжних від 10.03.2025 року відібрано присяжних Лісника І. З. та Мельника В. Г.
Протоколом автоматичного визначення присяжних від 10.03.2025 року основними присяжними визначено Лісника І. З. та Мельника В. Г.
ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.
Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177, 297 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо недоліків заяви.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак заява не містить поштових індексів, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (у заявника).
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров'я.
Для визначення фактичної можливості такої особи з'явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.
Конституційний Суд України у Рішенні від 01.06.2016 року у справі № 2-рп/2016 зазначив, що недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз'яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.
Розгляд справи за заявою про визнання особи недієздатною за відсутності особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною є грубим порушенням вимог процесуального закону, зокрема ст. 299 ЦПК України, подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №756/6838/17 (провадження №61-10584св20).
Заявником у заяві про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна не залучено до розгляду справи особу, щодо якої розглядається питання про визнання її недієздатною.
Окрім вказаного, суд звертає увагу заявника на те, що за змістом ч. 5 ст. 293 ЦПК України розгляд справ вказаної категорії проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги.
ІV. Щодо осіб, які можуть бути заявниками.
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Нормами чинного законодавства передбачено чіткий порядок призначення опікуна або піклувальника, а саме - за поданням відповідного органу. Так, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Однак у матеріалах заяви подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення піклувальником відсутнє, як і не надано доказів звернення заявника до органу опіки та піклування із відповідною заявою, а у випадку відмови органу опіки та піклування у наданні такого у досудовому порядку, доказів такої відмови.
V. Щодо подання органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
За змістом ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.
Призначення опікуна, в разі визнання особи недієздатною, є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку в повному обсязі досягається мета цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Проте зміст заяви не містить даних, що органом опіки та піклування таке подання виносилось, хоча вимога з даного питання пред'явлена, не додано до заяви відповідного подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов'язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною.
Також до заяви не додано доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
VІ. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишити без руху.
Роз'яснення суду.
Заявнику надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву ОСОБА_3 , Заінтересована особа: Городоцький відділ реєстрації актів цивільного стану у Львівській області Львівського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства - вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко