Справа № 372/864/25
Провадження № 1-кп-193/25
іменем України
13 березня 2025 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальні акти у кримінальному провадженні №12025111230000001 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Козин, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
31 грудня 2024 року, близько 22 години 50 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_3 , розпивав спиртні напої, а саме горілку разом з іншими особами, які перебували в приміщенні даного будинку.
Вході відпочинку, між ОСОБА_6 та його знайомим ОСОБА_7 , який також знаходився в приміщенні вказаного будинку на ґрунті тривалих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .. В свою чергу ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи мету умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині у спосіб, небезпечний для життя, перебуваючи в положенні стоячи обличчям до потерпілого ОСОБА_7 , який в цей момент знаходився в положенні стоячи обличчям до нього, використовуючи силу своїх м'язів, наніс один удар кулаком правої руки у життєво важливу ділянку тіла, а саме в область голови потерпілого від якого останній втратив рівновагу та впав спиною на підлогу кімнати розташованої у даному будинку.
Після чого, ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний намір направлений на умисне вбивство ОСОБА_7 , використовуючи отриману в наслідок своїх протиправних дій перевагу над потерпілим, а саме перебуваючи в положенні стоячи над потерпілим, який опинився в положенні лежачі, продовжуючи свої злочинні дії та переслідуючи мету умисного вбивства шляхом здійснення стосовного нього максимальної фізичного впливу, що негативно відобразиться на його здоров'ї, наніс йому не менше одинадцяти ударів ногами взутими у черевики в ділянку обличчя ОСОБА_7 , спричинивши потерпілому комплекс тілесних ушкоджень, від яких потерпілий ОСОБА_7 помер на місці, саме: відкритої черепномозкової травми з дванадцятьма забійними ранами обличчя, синцями навколоочних ділянок, крововиливами у підлеглі м'які тканини, відкритим багатоуламковим переломом кісток обличчя, склепіння та основи черепу, відкритим уламковим переломом тіла нижньої щелепи зліва, ушкодженнями твердої
оболонки головного мозку, крововиливом під м'які оболонки головного мозку з проривом крові у лікворну його систему, наявністю крові в носових ходах, трахеї і бронхах, з ознаками подальшого розвитку механічної асфіксії, які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження та має прямий причинний зв'язок з настанням смерті потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, та підтвердив обставини встановлені досудовим слідством, не оспорює обставин при яких ним було скоєно інкримінований злочин, такж підтвердив факт, що дійсно між ним та його знайомим ОСОБА_8 під час розпиття спитних напоїі виник конфлікт, який перейшов в бійку, в результаті чого він наніс ОСОБА_9 удари руками та ногами по голові та тілу, бив його хвилин три. Після чого він пішов до інших хлопців, які разом з ними розпивали спиртні напої та попросив викликати «швидку допомогу» тому що вважав що «перестарався» в нанесені ударів ОСОБА_9 .. Про скоєне шкодує, просить його суворо не карати, оскільки належні висноски для себе зробив.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, суд допитує обвинуваченого та досліджує дані, що характеризують особу обвинуваченого. Судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно інших фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначенні особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить слухати справу в його відсутності, цивільний позов заявляти не буде. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду, але просить призначити покарання не менше семи років позбавлення волі. (а.с.25).
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України доведена в повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він умисно протиправно заподіяв смерті іншій людині.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд вважає щире каяття, активнее сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжує покарання суд вважає вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, його характер - направлений на позбавлення життя потерпілого, обстановку, спосіб, місце і час його вчинення, форму, вид, ступінь вини, мотив і мету кримінального правопорушення, обставини, що безпосередньо пов'язані із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення і характеризують поведінку останнього після вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується по місцю проживання посередньо, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним інших злочинів, суд, враховуючи думку потерпілого, який при винесені рішення покладаються на розсуд суду, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції передбаченої ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі "Скополла проти Італії" зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку суду, призначення такого виду покарання як позбавлення волі забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
При цьому суд вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов'язків, оскільки його виправлення неможливе без відбування покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , слід залишити тримання під вартою до вступу вироку в закону силу.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Судові витрати по кримінальному провадженню слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Час відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня затримання, зарахувавши йому в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 01 січня 2025 року до дня набрання вироком законної сили , з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в закону силу.
Стягнути з ОСОБА_6 4377 грн.45 коп. на користь держави за проведення експертиз.
Речові докази - зразки букального епітелію, змиви з долонь, зрізи нігтьової пластини - обвинуваченого ОСОБА_6 , кофта темного кольору з довгим рукавом та із значком червоного кольору, футболка червоного кольору, куртка чорного кольору, кросівки синього кольору «ПУМА», зразок крові трупа ОСОБА_7 , що передано до кімнати речових доказів Обухівського РУП - знищити, ДВД диск з записом проведення обшуку від 05.01.2025 року, ДВД диск з записом слідчого експерименту від 01.01.2025 року, ДВД диск з записом який фіксувався на службову боді-камеру наряду ВРПП «Барс-51», що приєднано до матеріалів справи - залишити при матеріалах справи;
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1