"13" березня 2025 р. Єдиний унікальний № 371/1747/24
Номер провадження № 1-кп/371/149/25
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/1747/24
Провадження № 1-кп/371/149/25
13 березня 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
за участі
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке 04 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111230001924, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миронівка, Обухівського району Київської області, громадянина України, працюючого у ПРТАТ «ТЗВКК» вантажником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-
03 жовтня 2024 року, близько 22 години 25 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки "BMW - 330" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 106 км. автодороги Н-01 сполученням «Київ - Знам'янка» зі сторони міста Богуслав у напрямку м. Миронівка Обухівського району Київської області, в порушенні вимог пункту 2.3 б) ПДР України, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, та в порушенні вимог пункту 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням, та здійснив виїзд за межі проїзної частини у кювет з лівого боку по відношенню руху його автомобіля з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді стовбура дерева.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "BMW - 330", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, переломів 3-10 ребер праворуч зі зміщенням уламків; 4-8 ребер ліворуч, правобічного пневмогідротораксу, компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, двобічних переломів дужок 12-го грудного хребця, перелому великого горбика лівої плечової кістки зі зміщенням уламків. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмету (ів) з обмеженою травмуючою поверхнею, та за ступенем тяжкості відносяться: комплекс ушкоджень в області голови - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я; перелом тіла та дужок 12-го грудного хребця та перелом великого горбика лівої плечової кістки - до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу; комплекс ушкоджень ребер (перелом 3-10 ребер праворуч зі зміщенням уламків, 4-8 ребер ліворуч, правобічний пневмогідроторакс) - до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися при ДТП, яка мала місце 03.10.2024 року.
Грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження.
У відповідності до ч. 2 та ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Аналіз норм ст. ст. 22, 26, 84-86, 92, 95, 337 КПК України в їх змістовному зв'язку із нормою ст. 349 КПК України дає підстави дійти до висновку, що суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому обов'язок по доведенню вини обвинуваченого покладається на прокурора, який як і сторона захисту вільний у наданні доказів, якими він обстоює свою правову позицію, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків проте не підміняє їх, досліджує лише ті докази, які надані сторонами кримінального провадження.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого, кваліфікацію його дій зазначених в обвинувальному акті, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та вивченням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Під час допиту, в судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, вказавши що ДТП сталося саме під керуванням ОСОБА_5 під час здійснення ним маневру обгону.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї провини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_5 а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, зокрема порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесне ушкодження.
При розгляді даної справи судом було детально вивчено та проаналізовано докази, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:
Згідно паспорту, ОСОБА_5 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до водійського посвідчення № НОМЕР_2 від 08 червня 2024 року ОСОБА_5 отримав право керування транспортним засобом категорії «В».
Відповідно до вимогою про судимість, ОСОБА_5 незнятої чи непогашеної судимості не має.
Згідно з довідками нарколога та психіатра обвинувачений ОСОБА_5 на диспансерному обліку у даних лікарів не знаходиться.
У відповідності до висновку органу пробації, відсутній ризик повторного вчинення кримінального правопорушення. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.
Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст. ст. 36-49 Кримінального кодексу України, виключають злочинність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбачених ст. ст. 44-49 Кримінального кодексу України.
Крім того, під час розгляду справи, судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусового лікування, а також обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив вищезазначений злочин у стані не осудності чи обмеженої осудності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У відповідності до ст. ст. 65, 66 Кримінального кодексу України суд вважає можливим визнати щире розкаяння - обставиною, що пом'якшує покарання за скоєне.
У відповідності до ст. ст. 35, 65, 67 Кримінального кодексу України судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання за скоєне.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, відсутність обставин, що обтяжують покарання за скоєне, наявність однієї обставини, яка пом'якшує покарання за скоєне, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров'я, соціальне становище, характеристику, за якою за місцем проживання характеризується позитивно, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше. Також у відповідності до ст. 314-1 КПК України суд враховує висновок органу пробації відповідно до якого відсутній ризик повторного вчинення кримінального правопорушення. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його поведінку в судовому засіданні, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі, із звільненням його від реального відбуття основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України, із позбавленням його права керування транспортними засобами, оскільки він маючи мінімальний стаж водія, керуючи транспортним засобом у нескладній обстановці, грубо, без будь-якої необхідності, порушив елементарні вимоги Правил дорожнього руху, від чого виникла загроза для здоров'я та життя людей.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні становлять11 142 гривні 60 копійок.
Обвинуваченому під час проведення підготовчого судового засідання запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотання про його обрання в судовому засіданні не заявлялося.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 183, 318, 322, 337, 349, 368, 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
1.Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначивши йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
2.На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк у один рік.
3.Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: протягом строку випробування періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4.Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави Україна витрати на залучення експертів в сумі 11 142 гривні 60 копійок.
5.Після набрання вироком законної сили автомобіль марки «BMW-330», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_4 , повернути ОСОБА_5 , скасувавши його арешт, накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року.
6.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, направити потерпілому.
7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8.Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_1