справа № 274/1169/25
провадження № 2/0274/894/25
Рішення
Іменем України
13.03.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в підготовчому засіданні в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на землю, визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом -
13.02.2025 позивачка звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить:
- визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820880601:02:003:0474 , становить 0,1875 га;
- визнати за ОСОБА_1 , право власності на частину земельної ділянки площею 0,1875 га, вартістю 362804,15 грн., по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель І споруд, кадастровий номер 1820880601:02:003:0474, в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , 1941 року народження, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та частини земельної ділянки під будинком та господарськими спорудами загальною площею 0,2500 га, що перебуває у спільній сумісній власності. Спадщину вона прийняла у встановленому законом порядку та 10.12.2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Проте, постановою нотаріуса Денисенко Г.А. Бердичівської державної нотаріальної контори від 12.12.2024 року № 1083/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно з ДРРП 21.10.2020 року за №229070069; Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2024 року НВ-0002875912024 на земельну ділянку 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спільної сумісної власності: спільна сумісна власність, два співвласника, тобто не визначена частка померлої.
Вказує, що згідно з законом має право на частину земельної ділянки, яка належала за життя спадкодавиці оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно рішення Бистрицької сільської ради №257-49/2020 від 21.09.2020 року.
За життя спадкодавиці поділ або виділення окремих часток земельної ділянки не проводився, розмір частин кожного співвласника не визначався.
Отже, право власності на земельну ділянку належало двом особам на праві спільної сумісної власності без визначення часток, і оскільки один із співвласників у спільній сумісній власності помер, визначити розмір часток у справі спільної сумісної власності можливо виключно за рішенням суд.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.29 - 30).
Позивачка в підготовче засідання не з"явилася, на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідачка у підготовче засідання не з'явилася. Подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала повністю.
Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206,207 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, згідно матеріалів спадкової справи, заведеної 09.08.2024 за №162/2024 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.05.2024.
Із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 до Бердичівської державної нотаріальної контори звернулися діти спадкодавиці: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_1 спадщину прийняла у встановленому законом порядку та 10.12.2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстровий №162/2024 (а.с.8 - 9).
Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори Денисенко Г.А. від 12.12.2024 року № 1083/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно з ДРРП 21.10.2020 року за №229070069; Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2024 року НВ-0002875912024 на земельну ділянку 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спільної сумісної власності, спільна сумісна власність, два співвласника, тобто не визначена частка померлої (а.с.21).
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 229070069 від 21.10.2020 та індексний номер 229070352 від 21.10.2020 земельна ділянка, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1820880601:02:003:0474, форма власності - приватна, вид власності - спільна сумісна, власник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.10 - 11).
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно рішення Бистрицької сільської ради №257-49/2020 від 21.09.2020 (а.с.22).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.02.2025 року НВ-9929303312025 на земельну ділянку кадастровий номер 1820880601:02:003:0474 місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, площа 0,25 га (а.с.14-19)
Згідно з Витягом № НВ9910450162025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки-земельних ділянок від 22.01.2025 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 1820880601:02:003:0474 становить 483738,87 грн (а.с.20).
Згідно довідки щодо виділення розміру часток земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, відповідно інформації щодо часток прав власності на будинок ОСОБА_2 належить 1/4 (0,25%) площі земельної ділянки від загальної площі 0,2500 га (2500 кв.м.), що становить 0,0625 га та ОСОБА_3 - 3/4 (0,75%) від земельної ділянки загальною площею 0,2500 га (2500 кв.м), що становить 0,1875 га відповідно (а.с.23).
Отже, частка земельної ділянки, що відповідає 3/4 частинам домоволодіння становить 0,1875 га вартістю 362804,15 грн., а частка земельної ділянки, що відповідає 1/4 частці домоволодіння, становить 0,0625 га вартістю 120934,72 грн.
Таким чином, частина спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номер 1820880601:02:003:0474 по АДРЕСА_1 , становить 0,1875 га вартістю 362804,15 грн.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18: «Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Штучний правовий відрив об'єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об'єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга статті 11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави.
Внаслідок такого підходу існує значна кількість об'єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об'єктами можуть бути несформованими. Водночас намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об'єктів нерухомості від землі не викликає сумніву. Тому в разі, якщо право власності на об'єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об'єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості не допускається.
У відповідності до ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.
Оскільки один із співвласників у спільній сумісній власності на земельну ділянку помер, визначити розмір часток у справі спільної сумісної власності можливий виключно за рішенням суду.
Згідно з наведеними висновками Верховного Суду розмір часток у праві власності на земельну ділянки визначається розміром їх часток у праві власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.
Відтак, частка ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820880601:02:003:0474, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становить 0,1875 га. Після смерті останньої право власності на зазначену частку земельної ділянки набула позивачка.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судому постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження
№ 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Враховуючи, що згідно з ДРРП 21.10.2020 року за №229070069, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2024 року НВ-0002875912024 на земельну ділянку 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спільної власності, спільна сумісна власність, два співвласника, тобто не визначена частка померлої, враховуючи визнання позову відповідачкою, забезпечуючи дотримання такої засади цивільного законодавства як розумність, враховуючи при цьому принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на частину земельної ділянки площею 0,1875 га, вартістю 362804,15 грн., по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1820880601:02:003:0474, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за позивачкою.
Керуючись ст. 12 -13,76-81,89,200,206,211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на землю, визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на частину земельної ділянки площею 0,1875 га, вартістю 362804,15 грн., по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1820880601:02:003:0474, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлено 13 березня 2025 року
Суддя: Т.М.Вдовиченко