Справа №: 272/1375/24
Провадження № 2/272/222/25
12 березня 2025 року
Андрушівський районний суд Житомирської області складі:
головуючого судді - Волкова І.М.
за участю секретаря судових засідань - Гончаренко А.Р.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів ,-
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Джумурата В.М. (що діє на підставі договору, ордеру серії ВО № 1093347 від 16.12.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.08.2017) звернулася до Андрушівського районного суду Житомирської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 29.07.2007 між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 .
Рішенням Андрушівського районного суду від 02.07.2024 було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем та визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком.
Окрім того, цим же рішенням, суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 23.04.2024 року та до повноліття дитини.
Також, позивачка зазначає, що не припиняла проживати із своєю донькою у будинку матері відповідача, оскільки дитині потрібен постійний догляд батьків та виховання.
Відповідач участі у вихованні доньки не бере, оскільки він є військовослужбовцем, постійно працює у військовій частині,яка знаходиться на значній відстані від с. Гальчин та майже не буває за зареєстрованою адресою свого проживання.
Позивач посилається на те, що неповнолітня донька, скориставшись своїм правом самостійно визначити місце проживання, визначила місце проживання та зареєструвала місце проживання за адресою своєї матері, про що оформила це відповідно засвідченою нотаріусом заяву від 11.12.2024, яку зареєстровано в реєстрі.
Тож позивач просить припинити стягнення з неї аліментів на користь відповідача для утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач на адресу суду відзив не подавав, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тож на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
27.12.2024 ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідач також подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в заяві вказано, що позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення.
Вивчивши позовну заяву та долучені до неї докази, суд встановив наступні обставини, а саме:
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7);
02 липня 2024 року рішенням Андрушівського районного суду було розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено місце проживання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком - ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки усіх видів доходів заробітку (а.с.7-9);
З копії нотаріально завіреної заяви від 11.12.2024 року, що зареєстрована в реєстрі за № 3593 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я. вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 підтверджує своє волевиявлення щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,13);
Згідно копії характеристики наданої директором Андрушівського ліцею №2 _ ОСОБА_3 2009 року народження, характеризується позитивно, та зазначено, що мама ОСОБА_3 - ОСОБА_1 регулярно відвідує батьківські збори і відповідально займається вихованням доньки (а.с.12);
Копією довідки № 05-20/3025 від 18.12.2024 про фактичне проживання особи на території м. Андрушівка підтверджується те, що ОСОБА_1 разом із своєю донькою - ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 09.12.2024 р. (а.с.14);
Копією витягу з реєстру територіальної громади від 09.04.2024 та витягу з реєстру територіальної громади від 10.12.2024 підтверджується місце реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14,15).
Розглянувши справу в межах позовних вимог суд дійшов наступного.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені частиною другою статті 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22).
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.
Вирішуючи вимогу позивачки про припинення стягнення з неї аліментів, суд виходить з положень ч.2 ст. 197 СК України, згідно з якими за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Суд погоджується з доводами позивачки про те, що проживання дитини разом з нею є тією істотною обставиною, яка припиняє її обов'язок сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання дитини.
Відповідач не надав доказів на спростування того факту, що їх з позивачкою донька постійно проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 та визнає позовні вимоги щодо припинення стягнення аліментів з позивача на його користь на утримання доньки.
Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз'яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що визнання позову не суперечить чинному законодавству, а тому суд його приймає та ухвалює рішення про задоволення позову.
Вирішуючи заявлений позов в частині припинення стягнення аліментів з дня звернення до суду з даним позовом, тобто з 19.12.2024, суд вважає за необхідне зазначити, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою запобігання необґрунтованого перерахування відповідачці аліментів за той період, коли діти з нею не проживали і знаходились у платника аліментів, тому стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 19.12.2024.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача
Отже, судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Так, як судом установлено, що позивачка проживає з донькою та фактично утримує та виховує її самостійно, вказана подія не суперечить інтересам сторін, а також інтересам дитини та те, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, суд дійшов переконання, що існують підстави для припинення стягнення аліментів.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 4,11,12,13,141,247,258,259,263-265,268,352,354ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів- задовольнити .
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , 22.03.2009 встановлених рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 02.07.2024 по справі № 272/460/24, починаючи з 19 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про сторони та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 12.03.2025.
Суддя:І. М. Волков