Справа №: 272/736/24
Провадження № 2/272/76/25
10 березня 2025 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Карповця В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Андрушівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Mоnobank» від 29.05.2020 у розмірі 41440,25 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що mоnobank це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Зазначає, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. Стверджує, що за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначає, що 29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 29.05.2020. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Відтак вважає, що 29 травня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 30000 грн у вигляді встановлено кредитного ліміту на поточний рахунок. Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 06.05.2024 становить 41440,25 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 41440,25 грн.; загальний залишок заборгованості за відмотками 0,00 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак зазначив у позовній заяві, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи. Розгляд справи просить проводити у його відсутність.
Відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання до суду повторно не з'явилася без повідомлення причин. Клопотань, заяв, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, встановив наступні обставини:
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с. 5).
В даній анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Виходячи з того, що ця анкета-заява також є заявою на відкриття рахунку, ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ "Універсал Банк" у гривні на його ім'я (п. 2 анкети-заяви).
Згідно із п. 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Тобто, зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач надав дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Крім того, в п.6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором.
Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису або УЕП».
Відповідачу згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Підписанням цієї Анкети-заяви відповідач підтвердив факт передачі йому другоро приміркника Анкети-заяви, платіжної картки "Monobank" та Тарифів.
Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України» використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність договору про надання банківських послуг «Mоnobank» між відповідачем та АТ «Універсал Банк».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг «Mоnobank». Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.05.2020, укладеного між «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , слідує, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість. Станом на 06.05.2024 заборгованість за наданим кредитним договором становить 41440,25 грн.
Водночас, АТ «Універсал Банк» при зверненні до суду не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття йому рахунку, а також повної виписки з такого рахунку, з якого можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом у заявленій сумі. А відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування боргу в розмірі 41440,25 грн.
Крім того, зі змісту даного розрахунку не вбачається, ким і коли він складений, якою посадовою особою, не зазначено її посаду, прізвище, ім'я, по батькові.
Нормами Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року №75 (далі Положення №75) встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Відповідно до пунктів 59, 61 та 62 Положення №75, банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях регістри, зокрема, особові рахунки та виписки з них, які повинні містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Із змісту наведених норм вбачається, що рух операцій по особовому рахунку має підтверджуватись випискою по особовому рахунку, яка має містити визначений перелік обов'язкових реквізитів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20.
При зверненні до суду з вказаним позовом представник позивача до матеріалів справи долучив копію витягу з виписки /особового рахунку з 29.02.2020 по 06.05.2024 на двох аркушах (а.с. 13-14), при цьому у позові зазначив, що вказаний доказ має великий обєм (182 сторінки), а тому виписка буде надіслана на електронну адресу суду та відповідача одразу після призначення складу суду та присвоєння номера справи.
Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито провадження у вказаній справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Цього ж дня копія вказаної ухвали була надіслана судом позивачеві та вручена 26.07.2024.
22 листопада 2024 року підготовче провадження у вказаній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Однак позивач не надіслав на адресу суду виписку про рух коштів згідно кредитного договору б/н від 29.05.2020, укледного між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 , яка є первинним документом про що вказується у постанові Верховного суду у справі №200/5647/18 від 16.09.2020.
Відтак, суд доходить до висновку про те, що наданим позивачем розрахунком заборгованості, та витягом з виписки/особового рахунку не підтверджено встановлення відповідачу кредитного ліміту та наявності в нього заборгованості у розмірі 41440,25 грн.
Посилання позивача на те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування електронного цифрового підпису є необґрунтованими, оскільки п. 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», які доступні за посиланням https://www.monobank.ua/terms, вказаним позивачем у додатках до позовної заяви, визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Крім того, у позові АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 29.05.2020 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявний у матеріалах справи витяг Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Крім того, позивачем до позову надано витяг з Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (а.с. 6), який набув чинності 29.05.2020 та вказано посилання на сайт https://www.monobank.ua/terms.У вказаному витязі міститься лише титульна сторінка, на зворотній сторні якої міститься зміст, при цьому за посиланням, наданим позивачем, наявні Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" у вредакції від 05.03.2025.
Зі змісту Анкети-заяви вбачається, що відповідач підтвердив факт передачі йому платіжної картки "Monobank".
Разом з тим, доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму матеріали справи не містять.
За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості та витяг з осмобового рахунку, наявні в матеріалах справи, не можуть підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком.
Підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише анкетні дані та контактну інформацію ОСОБА_1 , та не містить жодних даних про розмір кредитного ліміту.
Оскільки АТ «Універсал Банк» не надало доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитної картки та погодження умов кредитування, відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Ураховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд не стягує з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 83, 141, 247, 259, 263, 264, 268, 273, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задовленні позову Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Андрушівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:В. В. Карповець