Справа № 169/740/20
Провадження № 2/169/29/25
11 березня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р.К.,
з участю:
секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації.
Позов мотивувала тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2002 року та договору дарування частини житлового будинку від 06 червня 2004 року вона є власником 32/36 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини (4/36 частки) будинку є відповідачка ОСОБА_4 . Вказуючи, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування будинком є неможливим, оскільки відповідачка не бере участі в утриманні спільного майна, не цікавиться його станом, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, яка має на праві власності інше житло, ОСОБА_1 просила припинити право ОСОБА_4 на 4/36 частки житлового будинку, загальною площею 58.3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 4/36 частки вказаного житлового будинку; стягнути з неї на користь відповідачки грошову компенсацію вартості 4/36 часток спірного житлового будинку, що внесені на депозитний рахунок Турійського районного суду Волинської області.
Відповідачка ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, оскільки припинення її права на частку у спільному майні завдасть їй істотної шкоди, оскільки належна їй на праві власності квартира, що в розташована в АДРЕСА_2 , перебуває в іпотеці. Крім того, відповідачка вказувала, що є недоведеним факт неможливості виділу частки в натурі та не погоджувалась із вартістю об'єкта оцінки спірного житлового будинку, що зазначена у довідці про надання інформаційно-консультативних послуг від 25 серпня 2020 року (а. с. 65-67 т. 1).
Позивачка ОСОБА_1 у запереченні на відзив вказувала, що припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди відповідачці, яка має інше житло, а саме: квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 , а перебування цієї квартири в іпотеці не позбавляє її власника права користуватися і розпоряджатися нею. Крім того, зазначала, що відповідачка спірним житловим будинком не цікавилася, жодних витрат на його утримання не здійснювала, після смерті їхньої матері, яка померла у 2014 році, жодного разу туди не приїжджала (а. с. 85-86 т. 1).
Відповідачка ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування нерухомим майном, яку мотивувала тим, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 позбавила її можливості користуватися житловим будинком, що перебуває у їхній спільній частковій власності, а користується ним одноосібно. Вказуючи, що провести поділ будинку технічно неможливо, ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві просила встановити порядок користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення їй у користування кімнати площею 10.8 кв. м, а кімнати площею 10.4 кв.м та 14.1 кв.м - ОСОБА_1 ; коридор та кладову, господарські будівлі та споруди залишити у спільному користуванні (а. с. 72 т. 1).
Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 06 серпня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а. с. 89-90 т. 1).
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 05 жовтня 2022 року, що залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації задоволений повністю, в зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном відмовлено (а. с. 149-151, 177-179 т. 1).
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року рішення Турійського районного суду Волинської області від 05 жовтня 2022 року та постанова Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у цій справі скасовані, а справа в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні, стягнення компенсації та позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення порядку користування нерухомим майном передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 4/36 частки в праві спільної власності на житловий будинок Верховний Суд відмовив (а. с. 208-215 т. 1).
20 червня 2023 року справа надійшла до суду (а. с. 217 т. 1).
Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 13 липня 2023 року в порядку забезпечення позову накладений арешт на 4/36 частки житлового будинку, загальною площею 58.3 кв.м, житловою площею 35.3 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «В-1», гараж «Г-1»,хлів «Д-1», вбиральня «ж»,огорожа «1-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 634650607255), та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 (а. с.236-237 т. 1).
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року призначена судова оціночно-будівельна експертиза, а провадження у справі зупинене (а. с. 151 т. 2).
17 вересня 2024 року до суду надійшов висновок №17/2024 судової оціночно-будівельної експертизи, у зв'язку з чим ухвалою суду від 25 вересня 2024 року провадження у справі було поновлене (а. с. 175, 230 т. 2).
У судовому засіданні позивачка та її представник поданий позов підтримали та просили його задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представниця відповідачки у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
За змістом положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2002 року та договору дарування частини житлового будинку від 06 червня 2004 року позивачка ОСОБА_1 є власником 32/36 часток житлового будинку, загальною площею 58.3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 11-12 т. 1).
Вказане право зареєстроване за нею відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 8-9 т. 1).
Згідно із технічним паспортом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до його складу входить: житловий будинок А-1, загальною площею 58.3 кв. м, житловою площею 35.3 кв. м, прибудова «а», погріб під частиною будинку «а/п», літня кухня «В-1», гараж «Г-1», хлів «Д-1», вбиральня «Ж», огорожа «1», ворота «2», (а. с. 19-24 т. 1).
Власником 4/36 частки вказаного домоволодіння є відповідачка ОСОБА_4 (а. с. 14-16 т. 1).
Таким чином, спірне домоволодіння належить сторонам у цій справі на праві спільної часткової власності.
Відповідачка ОСОБА_5 є також власником квартири, що розташована в АДРЕСА_2 (а. с. 17 т. 1).
Відповідно до висновку №17/2024 судової оціночно-будівельної експертизи від 10 вересня 2024 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 604 900 гривень (а. с. 176-220 т. 2).
Згідно із квитанціями, що є в матеріалах справи, позивачка ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти на загальну суму 67 234,17 гривень (а. с. 2 т. 1, а. с. 89 т. 2, а. с. 39 т. 3), яку позивачка просила стягнути з неї на користь відповідачки як грошову компенсацію вартості 4/36 часток спірного житлового будинку.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблений висновок про те, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Звертаючись до суду із позовом про припинення права власності на частку в спільному майні та стягнення грошової компенсації, ОСОБА_1 посилалася на те, що частка відповідачки ОСОБА_4 є незначною, сторони не можуть досягти згоди щодо спільного володіння і користування майном, а припинення права власності відповідачки на 4/36 частки спірного домоволодіння у розглядуваному випадку не завдасть останній істотної шкоди, оскільки у її власності є інше житло, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 17 т. 1).
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року, скасовуючи рішення Турійського районного суду Волинської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у цій справі та передаючи на новий розгляд до суду першої інстанції справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні та стягнення компенсації, вказував, зокрема, на те, що:
суди не розглянули клопотання ОСОБА_4 та не надали оцінки аргументам відповідачки за первісним позовом про вартість спірного житлового будинку;
суди не надали оцінки доводам ОСОБА_4 , яка вказувала, що припинення її права на частку у спірному будинку завдасть їй та членам її сім'ї істотної шкоди, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, квартира у в АДРЕСА_2 перебуває в іпотеці, що свідчить про те, що вона і її сім'я потребує покращення житлових умов (а. с. 208-215 т. 1).
Щодо доводів відповідачки ОСОБА_4 , яка не погоджувалась із вартістю об'єкта оцінки спірного житлового будинку, що зазначена у довідці про надання інформаційно-консультативних послуг від 25 серпня 2020 року та на що вказував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року, то ухвалою суду від 24 січня 2024 року за клопотанням представниці відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Сидун О.С., була призначена судова оціночно-будівельна експертиза.
Відповідно до висновку № 17/2024 судової оціночно-будівельної експертизи від 10 вересня 2024 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 604 900 гривень (а.с. 176-220 т. 2).
Із такою вартістю спірного будинку сторони погодились, доказів на її спростування не подавали, інших клопотань, пов'язаних із встановленням вартості спірної нерухомості, не заявляли.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) вказано, що «право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України)».
Згідно із квитанціями, що є в матеріалах справи, позивачка ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти на загальну суму 67 234.17 гривень (а. с. 2 т. 1, а. с. 89 т. 2, а. с. 39 т. 3), що свідчить про виконання позивачкою вимог частини другої статті 365 ЦК України.
Щодо доводів ОСОБА_4 про те, що припинення її права на частку у спірному будинку завдасть їй та членам її сім'ї істотної шкоди, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, квартира у в АДРЕСА_2 , перебуває в іпотеці, слід зазначити таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблений висновок про застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Під час розгляду цієї справи суд встановив, що відповідачка ОСОБА_4 зареєстрована і проживає у в АДРЕСА_2 у квартирі, загальною площею 58.5 кв. м, житловою площею 41.5 кв. м, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 жовтня 2003 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 17 т. 1).
Заперечення відповідачки ОСОБА_4 про те, що припинення її права на частку у спільному майні завдасть їй істотної шкоди, так як належна їй на праві власності квартира перебуває в іпотеці, суд не бере до уваги, оскільки перебування квартири в іпотеці не позбавляє її власника права користуватися нею.
Суд також враховує і те, що згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку зареєстрований ще 27 листопада 2006 року зі строком виконання до 26 листопада 2009 року та розміром основного зобов'язання 10 000 гривень.
Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2003 року, а іпотечне зобов'язання виникло в зв'язку з кредитними відносинами із Кредитною спілкою «Фортуна-Експрес».
Натомість ОСОБА_4 4/36 частки спірного домоволодіння набула в порядку спадкування згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 18 червня 2002 року, ніколи там не проживала, спірним нерухомим майном не цікавилась, не несла витрати на його утримання.
Жодних належних та допустимих доказів того, що позивачка ОСОБА_1 не допускала її до будинку, чинила їй перешкоди у користуванні спірним житлом ОСОБА_4 не надала, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що лише вона несе витрати на утримання спірного майна, що підтверджуються відповідними квитанціями (а. с. 28-43 т. 1), не спростувала.
Також у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не зверталася до уповноважених органів, зокрема, й правоохоронних, із заявами про те, що позивачка чинить їй перешкоди у користуванні її власністю.
З матеріалів справи видно, що спірний житловий будинок відповідно до технічного паспорту складається з трьох кімнат: одна кімната - 10.4 кв. м, друга - 10.8 кв. м, третя - 14.1 кв. м, що становить 35.3 кв. м житлової площі.
Загальна площа будинку - 58.3 кв. м.
Із урахуванням часток сторін позивачці належить 51.82 кв. м загальної площі, в тому числі 31.38 кв. м житлової площі (32/36), а відповідачці - 6.48 кв. м загальної площі, в тому числі 3.92 кв. м житлової площі (4/36).
Таким чином, належна відповідачці частка є незначною та не призведе до істотного покращення її житлових умов за рахунок 3.92 кв. м житлової площі в той час як їй належить на праві власності квартира в місті Луцьку житловою площею 41.5 кв. м (загальна площа 58.5 кв. м).
Під час розгляду цієї справи представниця відповідачки наголошувала на тому, що неможливість виділу належної ОСОБА_4 частки у спірному будинку не доведена та тягар доведення такої обставини лежить саме на позивачці.
З огляду на вказане представник позивачки 12 грудня 2024 року уклав договір № ЕК-111/24 на проведення будівельно-технічної експертизи (а. с. 47-49 т. 3).
Відповідно до висновку експерта № 111/24 від 30 грудня 2024 року (а. с. 52-62 т. 3) виділити в натурі 4/36 ідеальної частки, яка перебуває у власності ОСОБА_4 у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , технічно не надається можливим.
Поділити в натурі спірне нерухоме майно між співвласниками в ідеальних частках 32/36, яка належить ОСОБА_1 , та 4/36, яка належить ОСОБА_4 , технічно не надається можливим.
З огляду на те, що представник позивачки у клопотанні від 17 грудня 2024 року (а. с. 22 т. 3) в межах підготовчого провадження на виконання вимог частини четвертої статті 83 ЦПК України повідомив суд, що вживає заходи для отримання додаткових доказів з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, а саме: отримання висновку будівельно-технічної експертизи, що підтверджується договором № ЕК-111/24 від 12 грудня 2024 року, то суд вважає за можливе прийняти як доказ у цій справі висновок експерта № 111/24 від 30 грудня 2024 року, а доводи представника відповідачки про протилежне - безпідставними.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що припинення права власності відповідачки на 4/36 частки у спірному житлі завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника чи членам її сім'ї.
Жодних належних та достатніх доказів на спростування вказаного відповідачка суду не надала.
Враховуючи вищевикладене, те, що, належна відповідачці частка є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном його співвласниками є неможливим, припинення права відповідачки, яка забезпечена іншим житлом, на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, відповідачка не користується спірним майна, тривалий час ним не цікавилася та не утримувала, тягар утримання спірного майна несе позивачка, яка попереднього внесла на депозитний рахунок суду вартість частки відповідачки у спільному нерухомому майні, то суд дійшов висновку про наявність визначених частиною першою статті 365 ЦК України підстав для припинення права відповідачки на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника - позивачки.
Такі ж висновки щодо підстав та передумов застосування положень статті 365 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі №671/1543/21 (провадження №61-18278сво23).
Задоволення первісного позову про припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні, виключає задоволення вимог, викладених у зустрічній позовній заяві, про встановлення порядку користування спільною частковою власністю.
Крім того, ОСОБА_4 просила у зустрічній позовній заяві виділити їй у користування кімнату площею 10.8 кв. м, що є неможливим, оскільки значно перевищує належну їй частку, що складає 3.92 кв. м житлової площі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З матеріалів справи видно, що ухвалою суду від 13 липня 2023 року заяву представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвоката Сидун О.С., про забезпечення зустрічного позову було задоволено частково та постановлено накласти арешт на 4/36 частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
З огляду на те, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд відмовляє, то застосовані у цій справі заходи забезпечення зустрічного позову відповідно до вимог частини дев'ятої статті 158 ЦПК України слід скасувати.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІ групи (а. с. 67 т. 1) та в контексті пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1681.60 гривень (840.80 грн * 2 = 1681.60 грн) слід повернути позивачці з державного бюджету.
На підставі викладеного, статей 319, 358, 365 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 133, 141, 263, 264, 265, 268, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні та стягнення компенсації задовольнити.
Припинити право ОСОБА_4 на 4/36 (чотири тридцять шостих) частки у спільному майні: житловому будинку «А-1» з прибудовою «а», погребом під частиною будинку «а/п», загальною площею 58.3 кв. м, житловою площею 35.3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «В-1», гараж «Г-1», хлів «Д-1», вбиральня «Ж», огорожа «1», ворота «2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Виплатити ОСОБА_4 в рахунок грошової компенсації вартості 4/36 (чотирьох тридцять шостих) частки, право на яку припинене цим рішенням, у власності на спільне майно: житловий будинок «А-1» з прибудовою «а», погребом під частиною будинку «а/п», загальною площею 58.3 кв. м, житловою площею 35.3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «В-1», гараж «Г-1», хлів «Д-1», вбиральня «Ж», огорожа «1», ворота «2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з депозитного рахунку Турійського районного суду Волинської області UA278201720355279002000002504 (банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26276277) кошти в розмірі 67234 (шістдесят сім тисяч двісті тридцять чотири) гривні 17 (сімнадцять) копійок, які були внесені ОСОБА_1 відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1822712318.1 від 02 вересня 2020 року на суму 15990 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень, квитанції ТВБВ 10013/0343 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 8 від 05 січня 2024 року на суму 766 (сімсот шістдесят шість) гривень, квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4047568061.1 від 06 грудня 2024 року на суму 50478 (п'ятдесят тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 17 (сімнадцять) копійок.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1822708651.1 від 02 вересня 2020 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нерухомим майном відмовити.
Скасувати застосований на підставі ухвали Турійського районного суду Волинської області від 13 липня 2023 року захід забезпечення позову за заявою представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвоката Сидун Олени Степанівни, у виді накладення арешту на 4/36 (чотири тридцять шостих) частки житлового будинку, загальною площею 58.3 кв. м, житловою площею 35.3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «В-1», гараж «Г-1», хлів «Д-1», вбиральня «Ж», огорожа «1-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 634650607255), та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Турійського районного суду Волинської області від 13 липня 2023 року, зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивачки: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник відповідачки: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий
Повне рішення складене 13 березня 2025 року.