6 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 381/2938/22
провадження № 61-769ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, у разі складання його особою, яка не мала такого права,
17 січня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, повний текст якої складений 25 листопада 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вказану касаційну скаргу заявник подала до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявляє клопотання про поновлення цього строку.
В обґрунтування вказує, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримала 19 грудня 2024 року і на підтвердження надає копію конверту Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року з трек-номером 0610215279408 та відомості з офіційного веб-сайту «Укрпошта», відповідно до яких поштове відправлення з трек-номером 0610215279408 вручено особисто 19 грудня 2024 року.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин, заявнику на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, що вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданими доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Підставою касаційного оскарження заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року заявник визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи перелік постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник також вказує пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте ОСОБА_1 не зазначає в касаційній скарзі, від якого саме висновку, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, необхідно відступити. Також не вказує обґрунтування необхідності відступлення від такого висновку із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті).
Крім того, заявник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінки всім обставинам справи.
Проте заявник не зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з касаційною скаргою заявник подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним майновим станом.
На підтвердження майнового стану заявником надано довідку про отримання (неотримання) допомоги Управління соціальної та ветеранської політики Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 9 січня 2025 року № 15, копію пенсійного посвідчення від 29 вересня 2010 року серії НОМЕР_1 , відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 9 січня 2025 року, довідку про відсутність індивідуальних відомостей про особу Відділу обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 9 січня 2025 року, довідку про доходи Відділу обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 9 січня 2025 року
№ 5841138846852318, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримала пенсію за 2024 рік у розмірі 33 177,42 грн.
Заявник вказує, що загальний розмір її доходу за весь 2024 рік складається з пенсійного забезпечення.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Тобто, за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі.
5 відсотків від 33 177,42 грн (доходу заявника за 2024 рік) складає 1 658,87 грн. Водночас розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 1 984,80 грн.
З огляду на надані заявником докази її майнового стану касаційний суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору і зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, до 1 658,87 грн (5 відсотків доходу заявника за 2024 рік).
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, до 1 658,87 грн.
У іншій частині клопотання відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко