13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 369/6745/22
провадження № 61-2843ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до GROUPE S INC про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля укладеного на відстані, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10 березня 2025 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із доповненням до касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, в яких просить, зокрема, поновити строк на їх подання.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у постанові Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року не зазначено про дату складення повного тексту зазначеного рішення, тому відповідно до частини третьої статті 272, статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження суд обчислює від дати отримання заявником копій оскаржуваних рішень суду.
У заяві заявник зазначає що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано його представником 11 лютого 2025 року, на підтвердження чого надає відповідні докази, таким чином строк на касаційне оскарження постанови спливає 13 березня 2025 року.
У частині першій статті 398 ЦПК України зазначено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
З урахуванням викладеного, доповнення до касаційної скарги подані у межах строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення, відповідають вимогам статті 398 ЦПК України, у зв'язку із чим підлягають прийняттю до спільного розгляду з первинно поданою касаційною скаргою.
Питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено, оскільки касаційна скарга потребує уточнення в частині її обґрунтування.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження у первісно поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду в аналогічній справі зокрема посилається на постанову від 03 травня 2023 року у справі № 947/18611/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Водночас, у доповненнях до касаційної скарги заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, натомість не вказує щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, не наводить обґрунтованих мотивів її неправильного застосування судом апеляційної інстанції, а також не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду щодо цієї норми у цій справі буде мати для вирішення спору по суті.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, заявник одночасно посилається на правові висновки, зроблені у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 947/18611/21, які не враховано апеляційним судом та на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права апеляційний суд застосував без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали та уточненням обґрунтування касаційної скарги, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков