13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 740/2248/22
провадження № 61-2914ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у цивільній справі у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 12 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 9.1. наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року за № 37 про звільнення ОСОБА_1 з посади пожежного пожежної обслуги відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.Поновлено ОСОБА_1 на посаді пожежного пожежної обслуги Військової частини НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року. Стягнуто із Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 40 467,43 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року змінено: в частині визначеного до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено суму, належну до стягнення, з 40 467,43 грн до 37 318,81 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; в частині визначеного до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави судового збору, збільшено суму з 1 984,80 грн до 2 150,53 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
07 березня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (зокрема, коли справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання).
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При посиланні на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має навести у касаційній скаргу норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скаргаВійськової частини НОМЕР_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Військова частина НОМЕР_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, проте не зазначає підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Військовою частиною НОМЕР_1 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги з посиланням на те, що заявником було направлено до командування Сухопутних військ заявку про надання додаткових кошторисних призначень для сплати судового збору у розмірі 3 968,00 грн, однак кошти на сплату судового збору ще не надійшли, а тому існує необхідність у відстроченні судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір
судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною
у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження
№ 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Військовою частиною НОМЕР_1 не надано належних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору станом на 13 березня 2025 року.
Разом з тим слід зазначити, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи органу з державного бюджету України, порядком оплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Враховуючи вищезазначене, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Зважаючи на те, що позовну заяву у справі подано у липні 2022 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2022 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
992,40 грн (2 481,00 грн*0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 12 405,00 грн (2 481,00 грн*5); ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 992,40 грн (2 481,00 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).
Згідно з частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, враховуючи характер спору та зміст касаційної скарги, Військовій частині НОМЕР_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у такому розмірі: за вимогу немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу від 24 лютого 2022 року № 37 про звільнення ОСОБА_1 та його поновлення на посаді) у розмірі 1 984,80 грн (992,40 грн х 200%); за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 37 318,81 грн) у розмірі 1 984,80 грн (992,40 грнх 200%), що із застосуванням коефіцієнту 0,8складає 3 175,68 грн ((1 984,80 грн + 1 984,80 грн) х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 136, 185, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 27 березня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников