Ухвала
Іменем України
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 161/2038/23
провадження № 61-2169ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., яка виражена у відсутності проведення будь-яких виконавчих дій щодо звернення стягнення на доходи боржника у формі заробітної плати;
визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., яка виражена у відсутності проведення будь-яких виконавчих дій протягом 7-ми місяців щодо транспортних засобів марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. невідкладно провести опис та арешт транспортних засобів марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук;
визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. щодо передачі майна боржника на відповідальне зберігання стягувачу ДП «Сетам»;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. вилучити у ДП «Сетам» транспортні засоби марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. передати транспортні засоби на відповідальне зберігання боржнику чи її представнику.
Скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2023 року про стягнення з неї на користь ДП «Сетам» грошових коштів у розмірі 130 250,58 грн, з яких: 103 500,00 грн - заборгованість за зберігання майна; 2 934,86 грн - 3 % річних; 23 815,72 грн - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням правил територіальності виключно на підставі заяви стягувача про те, що у межах Полтавської області знаходиться майно, яке належить їй на праві власності, а саме: транспортні засоби марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук.
Однак за 7 місяців проведення виконавчих дій приватний виконавець не вчинив жодної дії щодо майна, яке стало причиною зміни підсудності. У зв'язку із цим вона звернулася до приватного виконавця з клопотаннями накласти арешт та описати її рухоме майно, а саме - зазначені транспортні засоби, вилучити їх у стягувача та передати на відповідальне зберігання представнику боржника, оскільки, на її думку, стягувач не може бути зберігачем майна боржника. Натомість приватний виконавець у своєму повідомленні від 05 вересня 2024 року просив стягувача вирішити питання щодо отримання на зберігання ДП «Сетам» транспортних засобів, ігноруючи її клопотання та вимоги закону, та не проводить опис та арешт цього рухомого майна.
На її думку, приватний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» мав би в першу чергу звернути стягнення на кошти боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Проте приватний виконавець, отримавши відповідь ДПС від 29 січня 2024 року про отримання доходу боржником ОСОБА_1 у ТОВ «Органік Ескарго» у вигляді заробітної плати, не виніс постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Також, згідно зі звітом про оцінку транспортних засобів за 2020 рік вартість транспортних засобів у кількості 5-ти штук складає 282 350,00 грн, а згідно із листами експерта про вартість транспортних засобів сумарна вартість зазначеного рухомого майна станом на 05 вересня 2024 року та на 09 вересня 2024 року складає 420 840,00 грн, що повністю перекриває суму стягнення за виконавчим документом. Проте, приватний виконавець з невідомих причин не здійснює реалізацію цього майна, яке знаходиться на території його виконавчого округу. Заявник вважає, що така бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. є неприпустимою та такою, що суперечить засадам виконавчого провадження. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 23 жовтня 2024 року скаргу задовольнив частково. Визнав незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., яка виражена у відсутності проведення будь-яких виконавчих дій протягом 7 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо транспортних засобів марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук.В решті вимог відмовив.
Волинський апеляційний суд постановою від 14 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. залишив без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року - без змін.
21 лютого 2025 року приватний виконавець Скрипник В. Л. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання незаконної бездіяльності приватного виконавця Скрипника В. Л. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Сетам» грошових коштів у розмірі 130 250,58 грн, з яких; 103 500,00 грн - заборгованість за зберігання майна; 2 934,86 грн - 3 % річних; 23 815,72 грн - інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
29 січня 2024 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. прийнята постанова про арешт коштів боржника, на підставі якої було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах, що належать боржнику ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця Скрипника В. Л. від 30 січня 2024 року був накладений арешт на транспортні засоби, які належать боржнику ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця Скрипника В. Л. від 08 липня 2024 року винесено постанову про розшук майна боржника.
24 липня 2024 року боржник ОСОБА_1 подала приватному виконавцю клопотання, в якому просила описати та накласти арешт на транспортні засоби марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук, на що приватний виконавець повідомив боржника ОСОБА_1 про те, що опис та арешт її майна, а саме - транспортних засобів, буде проведено 05 вересня 2024 року.
05 вересня 2024 року приватний виконавець Скрипник В. Л. склав відповідний акт про те, що опис та арешт рухомого майна не вдалось провести у зв'язку із відсутністю у транспортних засобах, що зберігаються на майданчику Полтавської філії ДП «Сетам» та були придбані ОСОБА_1 , певних вузлів та агрегатів і у зв'язку із цим неможливістю повністю визначити увесь перелік відсутнього обладнання транспортних засобів, внаслідок чого виникла необхідність залучення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні.
Проте залучити спеціалістів ПрАТ «АвтоКрАз» (виробника вантажних автомобілів КрАЗ) для проведення технічних експертиз не виявилось можливим через відсутність кваліфікованих працівників, які можуть провести належне дослідження конструкції та комплектності запитуваних автомобілів, що зняті з виробництва понад 20 років тому.
Судами також встановлено, що приватним виконавцем Скрипником В. Л. лише 04 жовтня 2024 року проведено опис на накладено арешт на транспортні засоби марки «КрАЗ 255» світло-зеленого кольору, індикатор № 610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор № 255Б1308200, індикатор № 418546 у кількості 5-ти штук, відповідальним зберігачем призначено директора ДП «Сетам».
Таким чином, встановивши, що приватний виконавець в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» протягом тривалого часу, а саме, більше 7-ми місяців не вчинив дій щодо майна боржника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення скарги.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами застосовані правильно.
Наведені у скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов