13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 754/14814/24
провадження № 61-2945ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з клопотанням про визначення підсудності цивільної справи за його позовом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року забезпечення розгляду цієї позовної заяви визначено Деснянському районному суду міста Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки позовні вимоги до Печерського районного суду міста Києва не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
24 грудня 2024 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року (провадження № 61-17160ск24) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
Суд касаційної інстанції погодився із висновкам судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києване можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, просить виконати Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року, № 9-зп від 25 грудня 1997 року, № 12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року, № 15-рп від 09 липня 2002 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник фактично просить привести постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у відповідність до цитованих останнім у заяві Рішень Конституційного Суду України та ухвали Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року (визначення підсудності справи відповідному суду).
Київський апеляційний суд дійшов висновку, що вказані доводи не стосуються питання виправлення описок у постанові апеляційного суду, оскільки такі зводяться до незгоди ОСОБА_1 з висновками та мотивами суду, їх зміни чи доповнення, що може бути підставою для оскарження рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду, а тому відсутні підстави для виправлення описки.
У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд мав задовольнити його заяву про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2012 року, вказавши, що права не порушувались та не порушуються.
На переконання заявника постанова Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року суперечить Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року, № 9-зп від 25 грудня 1997 року, № 12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року, № 15-рп від 09 липня 2002 року, ухвалі Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року, якою визначено підсудність цієї справи Деснянському районному суду міста Києва.
Вважає, що відсутні норми права, які забороняють направляти заяви та їх розглядати судами про виправлення описки в судових рішеннях, яка змінює зміст та суть цього рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена лід час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року в справі № 761/18236/22 (провадження № 61-12209ск22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 990/222/23 (провадження № 11-155заі23) зроблено висновок про те, що опискою визнається помилка, яка має вплив на зміст судового рішення та його виконання та трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. До таких належать, наприклад, написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення.
Київський апеляційний суд, вивчивши зміст та вимоги заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, дійшов обґрунтованого висновку, що такі зводять до незгоди із висновками та мотивами суду, що за своєю правовою природою не є допущенням судом описки чи арифметичної помилки.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 наполягає, що постанова Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року ухвалена всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року, № 9-зп від 25 грудня 1997 року, № 12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року, № 15-рп від 09 липня 2002 року, ухвалі Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року, якою визначено підсудність цієї справи Деснянському районному суду міста Києва, тому вказані недоліки мають бути усунуті в порядку, що визначає процедуру виправлення описки (тобто заявник вважає, що суд апеляційної інстанції допустив описку, погодившись з судовим рішенням першої інстанції про відмову у відкритті провадження в справі за його позовом до Печерського районного суду міста Києва).
За наведених обставин, Київський апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у виправленні описки правильно вказав, що наведені ним доводи та міркування можуть бути підставою для перегляду в касаційному порядку постанови апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 реалізував своє право на перегляд, зокрема постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, з висновками та мотивами якої погодився Верховний Суд, відмовляючи ОСОБА_1 на підставі ухвали від 13 січня 2025 року у відкритті касаційного провадження.
З огляду на вказані обставини, враховуючи, що наведені заявником доводи та міркування не є за своїм змістом опискою, допущеною, на переконання ОСОБА_1 , в постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки.
Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для її скасування відсутні.
Довід касаційної скарги, що відсутні норми права, які забороняють направляти заяви та їх розглядати судами про виправлення описки в судових рішеннях, яка змінює зміст та суть цього рішення, Верховний Суд відхиляє, оскільки дійсно особа має право звернутися до суду із будь-якою заявою/клопотанням та на свій розсуд викласти доводи, мотиви, міркування, водночас, в залежності від таких, суд ухвалює відповідне рішення про задоволення або відмову в задоволенні відповідної заяви, клопотання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року є необґрунтованою.
Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, відсутні підстави для процесуального вирішення клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 40, 55, 124 Конституції України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян