Ухвала
Іменем України
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2799/24
провадження № 61-2116ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила поновити пропущений з поважних причин строк на подання скарги та зняти арешт із всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві) Клименко О. О. від 16 травня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.
Скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що на виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18 березня 2014 року № 751/1048/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500253437 в сумі 146 402,04 грн. На належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно 16 травня 2014 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна. Вона неодноразово зверталась до Деснянського ВДВС у м. Києві із заявою про зняття арешту з майна у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, але отримувала відмову. Начальник відділу Деснянського ВДВС у м. Києві листом від 16 лютого 2024 року, який ОСОБА_2 отримала 19 лютого 2024 року, її повідомив, що надати акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення за 2018 рік не має можливості, оскільки згідно з актом про вилучення номенклатурних справ відділу від 06 лютого 2024 року, здавальні описи та реєстри завершених виконавчих проваджень до 2020 року (включно) знищено. Тобто виконавче провадження № НОМЕР_1 є знищеним. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 09 жовтня 2024 скаргу задовольнив. Зобов'язав відповідальну посадову особу Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) скасувати арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2014 року, із виконання виконавчого листа № 751/1048/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова (номер запису обтяження 5719451 (спеціальний розділ), зареєстрований 20 травня 2014 року).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, державний виконавець Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2024 року.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2025 року зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2/1522/11652/11(провадження № 14-137цс24).
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 2/1522/11652/11, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
19 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини у цій справі та у справі № 2/1522/11652/11, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, не є подібними, а тому суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно ухвалив рішення про зупинення апеляційного провадження у цій справі.
Також ОСОБА_1 вказує, що строк фактичного розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 2/1522/11652/11 є невизначеним і довготривалим, а існування арешту її майна, при відсутності виконавчого провадження, лише створює обмеження у вільному володінні майном та є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном, внаслідок чого вона до цього часу перебуває у ситуації, в якій до неї на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, чим апеляційний суд порушив її права та законні інтереси.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування схожої (ідентичної) справи на розгляді у суді касаційної інстанції та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Апеляційний суд, зупиняючи апеляційне провадження у справі, виходив з того, що вирішення спору у справах № 754/2799/24 та № 2/1522/11652/11 залежить від вирішення виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень законів № 606-XIV та № 1404-VIII у справах про зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 2/1522/11652/11.
Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов