13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/20/25
провадження № 61-53вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув клопотання адвоката Роздорожного Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
07 березня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання адвоката Роздорожного О. О. в інтересах
ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Клопотання мотивоване тим, що 22 серпня 2024 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_1 ») укладений шлюб, який зареєстрований у Республіці Польща, що підтверджується доданою копією скороченого витягу свідоцтва про шлюб
№ НОМЕР_1 (мовою оригіналу та з перекладом).
Адвокат зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Польща та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ніколи не проживав та не перебував на території України. Тому, шлюб між сторонами укладений у Польщі.
Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, уже тривалий час (з серпня 2023 року) проживає за кордоном. Виїзд із України підтверджується даними із закордонних паспортів, копії яких надаються, а також відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 лютого 2025 року № 17-02/ХМ2, де вказано, що за період з 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 виїхала з України 30 серпня 2023 року та не поверталась.
Наразі позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
З урахуванням статті 29 ЦПК України адвокат Роздорожний О. О. в інтересах ОСОБА_1 вважає, що є підстави для визначення підсудності справи, оскільки обидві сторони проживають за межами України.
Верховний Суд вважає, що у задоволенні клопотання про визначення підсудності справи № 990SCCV/20/25 необхідно відмовити з огляду на таке.
Під час вирішення питання про визначення підсудності спору про розірвання шлюбу Верховний Суд керується положеннями ЦПК України та Законом України «Про міжнародне приватне право», якими встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Чинний ЦПК України передбачає конкретні випадки, у яких територіальну підсудність справи визначає Верховний Суд, зокрема це:
підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (стаття 29 ЦПК України);
підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами
(стаття 295 ЦПК України);
підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами повної цивільної дієздатності
(стаття 301 ЦПК України);
підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення (стаття 316 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Отже, підсудність справ визначає Верховний Суд, якщо учасниками справи є громадяни України, що проживають за її межами.
Водночас Верховний Суд зазначає, що предметом спору у справі
№ 990SCCV/20/25 є розірвання шлюбу.
За змістом вказаної законодавчої норми підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства Верховний Суд визначає тільки у тому випадку, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Таке тлумачення положень статті 29 ЦПК України є усталеним у практиці Верховного Суду (див. ухвали від 03 січня 2025 року у справі № 990SCCV/113/24 (провадження № 61-306вп24), від 10 січня 2025 року у справі № 725/11365/24 (провадження № 61-2вп25), від 27 січня 2025 року у справі № 990SCCV/7/25 (провадження № 61-12вп25), від 30 січня 2025 року у справі № 369/1592/24 (провадження № 61-13вп25), від 05 лютого 2025 року у справі № 990SCCV/9/25 (провадження № 61-16вп25), від 07 лютого 2025 року у справі № 990SCCV/12/25 (провадження № 61-23вп25).
Адвокат Роздорожний О. О. зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Польща та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте жодних доказів, які б підтверджували факт проживання відповідача за межами України, зокрема і за вказаною вище адресою, до клопотання про визначення підсудності та до позовної заяви не долучено. Вказане заявник мотивує тим, що отримати будь-які відомості про відповідача через адвокатський запит чи заяву є неможливим з огляду на захист персональних даних особи. Подання позивачкою заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви задля отримання інформації про неперебування ОСОБА_2 в Україні неможливо здійснити, оскільки не визначений суд першої інстанції, який розглядатиме справу.
Також, адвокат Роздорожний О. О. у клопотанні про визначення підсудності та у позовній заяві вказує, що наразі позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, позивачка проживає за кордоном, безвиїзно, з 2023 року, що, на його думку,
є підставою стверджувати про постійне проживання за кордоном останньої. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного до клопотання не додано.
Допустимим й достатнім доказом підтвердження місця проживання сторін може вважатися актуальна довідка, видана уповноваженими органами у встановленій формі, яка має пройти легалізацію (проставлення апостиля), якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Отже, додані до клопотання матеріали не підтверджують того, що
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за межами України.
У зв'язку з відсутністю доказів того, що обидві сторони проживають за межами України, відсутні підстави для визначення Верховним Судом підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за правилами статті 29 ЦПК України.
Керуючись статтями 29, 260, 261 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Роздорожного Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська