13 березня 2025 року м.Суми
Справа №581/307/24
Номер провадження 22-ц/816/341/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 червня 2024 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в селищі Липова Долина Сумської області, повне рішення складено 04 червня 2024 року,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 21 жовтня 2009 року та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг саме в тій редакції, яка діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку. 05 листопада 2009 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». З моменту підписання відповідачем заяви між банком та ним було укладено договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000 грн. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки - 42% річних. Крім того, у процесі користування рахунком 30 липня 2021 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, зокрема розмір процентної ставки 42,0% річних.
Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 18 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 32 665 грн 40 коп., яка складається із: 27 011 грн 96 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5653 грн 44 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 червня 2024 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4359 грн 59 коп.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позову у зв'язку з його необгрунтованістю.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині - рішення суду залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Надана виписка та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами у справі. Відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема на погашення заборгованості.
Вважає, що не може бути взята до уваги позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Звертає увагу на те, що на підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки відповідачем суду надавалась Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26 серпня 2021 року, яка особисто підписана відповідачем, та, яка містить, зокрема, базову процентну ставку за користування кредитом; процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних тощо. Отже сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Тому вважає, що питання повернення кредиту повинно вирішуватися не на підставі Умов та Правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником заяви, в якій передбачено розмір процентної ставки.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав вважати, що кошти, які відповідач вносив на рахунок платіжних карток слід вважати, як повернення саме кредитних коштів, а не сплату процентів та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату процентів за користування коштами банку.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4359,59 грн не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2009 року ОСОБА_1 підписав заяву, в якій виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну картку «55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 250 грн та базовою процентною ставкою 2,5% на місяць на залишок заборгованості (а.с. 126).
05 листопада 2009 року відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до умов якої сторонами були визначені наступні умови надання кредитних коштів: пільговий період до 55 днів; базова відсоткова ставка 2,5 % на місяць - нараховується на залишок заборгованості, виходячи з 360 днів на рік; також погоджено розмір та строк внесення щомісячних платежів, відповідальність за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с. 110).
30 липня 2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 37-41).
Також 30 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом ОТП-паролем заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій визначено основні умови кредитування: тип кредитування - відновлювальна кредитна лінія; розмір кредитного ліміту не перевищує 50 000 грн - для карт «Універсальна» та 75 000 грн - для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка: 42,0% - для карт Універсальна, 40,8% - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки - фіксована; порядок повернення кредиту, пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, процентів: 84,0% - для карт Універсальна, 81,6% - для карт Універсальна Gold тощо (а.с. 42-52).
Також позивачем було надано виписку з рахунку (а.с. 53-95), копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, яка не містить підпису відповідача (а.с. 103-109).
Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 березня 2024 року становить 32 665 грн 40 коп., з яких: 27 011 грн 96 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5653 грн 44 коп. - заборгованість за простроченими процентами (а.с. 10-36).
Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк неодноразово погашав проценти за рахунок кредиту, що не відповідає суті кредитних правовідносин, тобто банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок погашення процентів. Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам, нарахованих на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту не є правильним, тому суд дійшов висновку, що банк не довів наявність заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у заявленому розмірі. Стосовно стягнення заборгованості за тілом кредиту суд вказав, що банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок процентів на суму 28305,81 грн, тому вважав за необхідне стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4359,59 грн, обраховану шляхом віднімання від заявленого до стягнення розміру заборгованості залишку проведених проплат.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з вимогами закону та матеріалами справи.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції встановлено, що сторонами справи було узгоджено всі істотні умови кредитного договору, зокрема розмір процентної ставки, строк та порядок погашення заборгованості, відповідальність за порушення виконання зобов'язання тощо. В заяві від 21 жовтня 2009 року сторони погодили розмір процентної ставки - 2,5% на місяць, в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» сторонами також погоджена базова процента ставка на рівні 2,5 % на місяць. В подальшому в заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яку відповідач підписав 30 липня 2021 року сторони погодили розмір процентної ставки, зокрема для карт «Універсальна» 42,0% річних. Отже безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом обставин погодження сторонами договору розміру процентної ставки.
Водночас слід зазначити наступне.
При зверненні до суду позивач ставив питання про стягнення з відповідача на свою користь 5653,44 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами. З наданого банком розрахунку вбачається, що банк погашав проценти за рахунок тіла кредиту (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Таким чином позивач безпідставно збільшив тіло кредиту і на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту нараховував проценти. Отже розрахунок заборгованості по процентам є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що банк не довів наявність заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у заявленому розмірі.
Стосовно вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, слід зазначити наступне.
Позивач при звернені до суду просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по тілу кредиту в розмірі 27 011,96 грн. Як вже зазначалося вище, місцевим судом було правильно встановлено обставину того, що банком було безпідставно збільшено тіло кредиту за рахунок процентів, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо присудження до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4359,59 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що в даному випадку не підлягала врахуванню позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, колегія суддів зауважує, що місцевий суд вказану позицію Великої Палати Верховного Суду не враховував при розгляді справи.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова