Номер провадження: 33/813/569/25
Номер справи місцевого суду: 504/4416/24
Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст. 121 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №144127 від 06.10.2024, встановлено, що ОСОБА_1 06.10.2024 о 11:25 годин за адресою Одеська область, Одеський район, Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе) 21 км, керував ТЗ, на якому встановлені додаткові ПЗС в кількості чотирьох штук, що не передбачені конструкцією та порушує вимоги ДСТУ 3649:210. Вчинене повторно протягом року постанова ЕНА 2977708 від 04.09.2024 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, чим порушив п. 31.4.3 а ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 визнано винуватим ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП України, накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок з позбавлення права керування транспортними засобами строком 3 (три) місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 80 копійок.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 21.01.2025 адвокат Бланковська Г.О., діюча від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що копію зазначеної постанови не отримував, з її текстом ознайомився лише 17.01.2025.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів та фіксації факту вчинення адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі. Суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що автомобіль не відповідає конструкції, передбаченій виробником даного транспортного засобу. Не надано доказів що на автомобілі DAF XT 105.510, були встановлені додаткові зовнішні світлові прилади. Автомобіль DAF XT 105.510, д/н НОМЕР_1 , пройшов перевірку технічного стану 30.09.2024, яким було визнано його технічно справним. Складаючи протокол про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, працівник поліції виходив лише із суб'єктивної оцінки транспортного засобу, без проведення відповідного експертного дослідження, без перевірки дійсності протоколу про проходження обов'язкового технічного контролю, що в даному випадку є недопустимим. Матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 .
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бланковська Г.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
ОСОБА_1 вказує, що копію постанови не отримував, з оскаржуваною постановою ознайомився лише 17.01.2025.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 21.01.2025 року.
За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення захисника Бланковської Г.О., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
Згідно п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
У відповідності до пп. 31.4, 31.4.3 "а" ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Статтею 33 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року №630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 01 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі - ДСТУ 3649:2010).
Так, ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (надалі ДСТУ 3649:2010) визначені вимоги до технічного стану колісних транспортних засобів (далі КТЗ).
ПЗС прилад зовнішній світловий (п. 4.9 ДСТУ 3649:2010).
Відповідно до п. 5.1 ДСТУ 3649:2010 технічний стан КТЗ повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника.
Пунктом 6.1 ДСТУ 3649:2010 встановлено вимоги до зовнішніх світлових приладів.
Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 ДСТУ 3649:2010 не дозволено змінювати розташування приладів зовнішніх світлових (далі ПЗС), їх демонтувати, встановлювати додаткові ПЗС, а також змінювати режим роботи ПЗС, якщо це не передбачено конструкцією або документами щодо погодження переобладнання КТЗ.
Кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1 підпункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010. Так, обов'язково на всіх автомобілях та автобусах установлюються фари дальнього та ближнього світла білого кольору. При цьому кількість фар ближнього світла становить 2, а дальнього 2 або 4.
Методи контролювання зовнішніх світлових приладів визначені п. 7.1. ДСТУ 3649:2010, згідно пп. 7.1.1 якого відповідність вимогам 6.1.1.-6.1.5, 6.1.6.3, 6.1.7.1-6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч. 4 ст.121КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. ч. 1-3 ст. 121 КУпАП.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції, та з тим, що наявні у справі докази доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, виходячи з наступного.
Під час апеляційного розгляду справи були повторно досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №144127 від 06.10.2024 (а.с. 1);
- довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія (а.с.3);
- довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 4);
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2977708 від 04.09.2024 (а.с. 5);
- наявний у матеріалах справи відеозапис з боді камер 471833 (а. с. 11);.
Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
З досліджених в судовому засіданні відеозаписів подій, які відбулись 06.10.2024, не вбачається, які самі додаткові ПЗС наявні на транспортному засобі.
Вимоги ДСТУ 3649:2010 забороняють встановлювати додаткові зовнішні світлові прилади, проте працівниками поліції не надано належних доказів того, що на автомобілі DAF FT XF, державний номер НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 , а не виробником встановлені додаткові зовнішні світлові прилади.
До справи не долучені жодні відомості про технічну характеристику транспортного засобу, який би дозволив дійти висновку про наявність не передбачених ПЗС, або встановити, що подібна конструкція автомобіля не передбачена виробником транспортного засобу та не відповідає конструкції саме такого транспортного засобу, його моделі та марки.
Протокол про адміністративне правопорушення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення складений на підставі візуального суб'єктивного сприйняття зовнішніх світлових приладів автомобіля DAF FT XF, проте для підтвердження складу правопорушення цього не достатньо.
При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Крім того, на спростування доводів протоколу стороною захисту на підтвердження своїх заперечень наданий Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00289 01527 24 від 30.09.2024 т/з DAF FT XF 105. 510 д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до якого транспортний засіб не є несправним або ж переобладнаним.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 є недоведеною поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, є недоведеним.
Частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є - своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова