12.03.25
22-ц/812/374/25
12 березня 2025 року м. Миколаїв
справа №487/8719/24
провадження №22-ц/812/374/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року, ухвалене об 11 год 35 хв під головуванням судді Скоринчук К. М. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації,
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша») подало до суду зазначений позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним.
17 листопада 2020 року між ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №06-11.15.20.00012, об'єктом страхування якого виступав автомобіль «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 , за умовами якого відшкодуванню підлягали збитки, завдані пошкодження транспортного засобу або його знищення в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи іншої події.
07 жовтня 2021 року за участю автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 від керуванням ОСОБА_1 і автомобіля «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої обом транспортним засобам були спричинені механічні пошкодження.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до звіту №299-21 від 12 листопада 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді без урахування ПДВ становила 49 215,72 грн.
19 листопада 2021 року зазначена вартість відновлювального ремонту була виплачена ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_2
02 грудня 2021 року позивач звернувся до ПрАТ «УАСК «АСКА», яке є страховиком відповідача, із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.
11 липня 2022 року ПрАТ «УАСК «АСКА» виплатила позивачу страхове відшкодування у сумі 32 636,31 грн. Невідшкодованими залишилися збитки на суму 16 579,41 грн.
У зв'язку з цим 06 червня 2023 року ПрАТ «СК «Перша» направило на адресу відповідача лист з проханням сплатити зазначену вище різницю. Однак відповіді не отримало.
Посилаючись на зазначені обставини, ПрАТ «СК «Перша» просило стягнути з ОСОБА_1 частину несплаченого страхового відшкодування у сумі 16 579,41 грн, а також судові витрати.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, а тому має відшкодовуватися його страховиком.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року у задоволенні позову ПрАТ «СК «Перша» відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ліміт застрахованої цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 відповідно до страхового полісу складав 130 000 грн, що не перевищує страхового відшкодування, яке підлягало виплаті у сумі 16 579,41 грн. Причину часткової виплати страховиком ОСОБА_1 завданої шкоди позивач не з'ясовував. Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених ПрАТ «СК «Перша» вимог до ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ «СК «Перша» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Позивач зазначав, що виплата ПрАТ «УАСК «АСКА» страхового відшкодування була здійснена з урахуванням зносу запчастин, без урахування ПДВ, а також франшизи у сумі 2000 грн. Зазначену різницю у сумі 16 579,41 грн на переконання позивача має відшкодувати ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи
17 листопада 2020 року між ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско PRO» №06-11.15.20.00012, згідно з яким об'єктом страхування виступив автомобіль «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 . За умовами договору відшкодуванню підлягали збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу або його знищення в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи іншої події. Строк дії договору до 20 листопада 2021 року з урахуванням умов розділу 5 частини 2 договору.
07 жовтня 2021 року за участю автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 від керуванням ОСОБА_1 і автомобіля «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої обом транспортним засобам були спричинені механічні пошкодження.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2021 року, яка набрала законної сили 24 грудня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА», що підтверджується полісом обов'язкового страхування №ЕР 201704589 від 29.10.2020, з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 130 000 грн, розмір франшизи 2000 грн (а.с.45, 82).
У звіті №299-21 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку зроблено висновок про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Subaru Forester» після зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням ПДВ в запчастинах становить 55 419,73 грн. Коефіцієнт фізичного зносу автомобіля - 0,406.
З страхового акту №ТР-15-9041 від 12.11.2021 випливає, що ПрАТ «СК «Перша» визначила суму страхового відшкодування, яка підлягала сплаті ОСОБА_2 , на рівні 49 215,72 грн.
19 листопада 2021 року ПрАТ «СК «Перша» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування згідно з актом №ТР-15-9041 від 12.11.2021 у сумі 49 215,72 грн без ПДВ в запчастинах.
11 липня 2022 року ПрАТ «УАСК «АСКА» в порядку суброгації за страховим полісом №ЕР 201704589 сплатило ПрАТ «СК «Перша» 32 636,31 грн без ПДВ.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Згідно з нормами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 р. №1961-IV).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц (провадження №61-1819св17) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі №6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
- у справі №522/15636/16-ц: виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом №1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування (страхову виплату).
Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №344/3008/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі №709/370/20, від 21 вересня 2022 року у справі №486/716/20.
Судом встановлено, що згідно з звітом №299-21 про оцінку майна від 12.11.2021, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester» номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ у запчастинах становила 55 419,73 грн.
19 листопада 2021 року ПрАТ «СК «Перша» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування згідно з актом №ТР-15-9041 від 12.11.2021 у сумі 49 215,72 грн без ПДВ у запчастинах.
11 липня 2022 року ПрАТ «УАСК «АСКА» в порядку суброгації за страховим полісом №ЕР 201704589 сплатило ПрАТ «СК «Перша» 32 636,31 грн (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, за вирахуванням франшизи, без ПДВ).
Відносини між ОСОБА_1 та його страховиком ПрАТ «УАСК «АСКА» регулюються умовами, визначеними в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статей 12, 29 Закону №1961-IV, згідно з якими у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Перша», суд першої інстанції виходив з того, що ліміт застрахованої цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 відповідно до страхового полісу складає 130 000 грн, що не перевищує страхового відшкодування, яке підлягало виплаті у сумі 16 579,41 грн. Причину часткової виплати страхувальником ОСОБА_1 завданої шкоди позивач не з'ясовував. Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених ПрАТ «СК «Перша» вимог до ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду.
Досліджені докази свідчать, що страховик відповідача виплатив страхове відшкодування позивачу у відповідності до вимог статей 12, 29 Закону №1961-IV (за вирахуванням зносу та франшизи).
Отже, страховик виконав свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування у повному обсязі, як того вимагають положення вказаного вище закону.
У зв'язку з цим саме з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням. Вказана сума, на думку колегії суддів, становить 14 594,13 грн (12 594,13 грн - знос та 2000 грн - франшиза).
Що стосується вимоги позивача про відшкодування йому відповідачем також податку на додану вартість, який йому не відшкодував страховик відповідача, то колегія суддів не вважає ці вимоги обґрунтованими, бо на відповідача у випадку, який розглядається, може бути покладений тільки обов'язок щодо сплати страхового відшкодування в розмірі, що передбачений вказаними вище статтями Закону №1961-IV.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Перша» на суму 14 594,13 грн.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача на 88%, то наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачу понесених ним судових витрат за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на суму 5329,10 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» страхове відшкодування у порядку суброгації у сумі 14 594,13 грн та судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 5329,10 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.