13.03.25
22-ц/812/468/25
Справа № 488/266/25 Головуюча у 1-й інстанції Селіщева Л. І.
Провадження № 22ц/812/468/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
13 березня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників цивільну справу
за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газорозподільні мережі України»
на ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва Селіщевої Л. І., постановлену 24 січня 2025 року у приміщенні суду у місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення,
за заявою
ТОВ «Газорозподільні мережі України»
про видачу судового наказу про стягнення з
ОСОБА_1
заборгованості за послуги з розподілу природного газу, -
У січні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 1 жовтня 2023 року по 31 грудня 2024 року.
Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2025 року у видачі судового наказу відмовлено з підстав неможливості встановити зареєстроване місце проживання боржника.
Не погодившись з ухвалою судді, заявник подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що заява про видачу судового наказу подана ним з дотриманням загальних правил підсудності, тобто за встановленим місцем реєстрації боржника, яке перевіряється судом шляхом направлення запитів до органу реєстрації місця проживання або користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру. Тому, встановивши відсутність реєстрації місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 , судом проігнорований факт належності боржнику за цією адресою нерухомого майна, що дає право вважати, що заяву про видачу судового наказу подано з дотриманням правил підсудності, визначених частиною 9 статті 28 ЦПК України, а саме за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування та пунктом 8 статті 28 ЦПК України за місцем виконання договору.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу суддя місцевого суду виходила з того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи -боржника, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 165 ЦПК України.
З таким висновком слід погодитися, оскільки він відповідає нормам процесуального права та обставинам справи.
Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У відповідності до положень статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
В статті 163 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до зави про видачу судового наказу.
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, в тому числі і передбачені пунктом 9 частини 1 цієї статті у разі якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За матеріалами провадження вбачається, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулися до суду із заявою про видачу судового наказу за місцем розташування нерухомого майна, що належить, як вони вважали, на праві власності боржнику, а саме частина житлового будинку по АДРЕСА_1 та у відповідності до відкритого ними особового рахунку та виникнення у боржника обов'язку з оплати послуг за цією адресою.
Втім, за інформацією з відповідного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що частини житлового будинку по АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, інша частина - ОСОБА_2 .. Таке право ними, як спадкоємцями, зареєстровано 27 грудня 2005 року. В подальшому ОСОБА_2 набула право власності на іншу частину цього ж нерухомого майна в порядку укладення договору дарування 10 серпня 2017 року. Даних про актуальну реєстрацію прав власності на це ж нерухоме майно за боржником відсутнє (а.с.5).
При надходженні заяви про видачу судового наказу та перевірки місця реєстрації боржника, суддею з'ясовано, що ОСОБА_1 немає зареєстрованого місця проживання в межах Миколаївської територіальної громади, зокрема, відсутня його реєстрація по АДРЕСА_1 (а.с.11-14).
Тобто під час вирішення питання про видачу судового наказу суддею отримана інформація про неможливість встановити зареєстроване місце проживання боржника, що у відповідності до частини 9 статті 165 ЦПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Отже, висновок судді щодо відмови у видачі судового наказу за цими підставами ґрунтується на процесуальному законі та є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення у цій справі без змін згідно до положень статті 375 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги є помилковим тлумаченням чинного процесуального законодавства, а посилання на постанову суду апеляційної інстанції таким, що не заслуговує на увагу виходячи зі змісту положень частини 4 статті 263 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення, а ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з цього дня як дати складення повного судового рішення.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова