13.03.25
22-ц/812/477/25
Справа № 490/151/25 Головуючий у 1-й інстанції Чулуп О. С.
Провадження № 22ц/812/477/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
13 березня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників цивільну справу
за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газорозподільні мережі України»
на ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чулупа О. С., постановлену 14 січня 2025 року у приміщенні суду у місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення,
за заявою
ТОВ «Газорозподільні мережі України»
про видачу судового наказу про стягнення з
ОСОБА_1
заборгованості за послуги з розподілу природного газу
У січні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 1 жовтня 2023 року по 31 грудня 2024 року.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 січня 2025 року у видачі судового наказу відмовлено з підстав відсутності виникнення або порушення права вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Не погодившись з ухвалою судді, заявник ТОВ «Газорозподільні мережі України» подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що заява про видачу судового наказу подана ним з дотриманням загальних правил підсудності, тобто за встановленим місцем реєстрації боржника, яке перевіряється судом шляхом направлення запитів до органу реєстрації місця проживання або користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру, та за місцем знаходження нерухомого майна, що належить боржнику на праві власності та за яким відкрито особовий рахунок.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу суддя місцевого суду виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження користування ОСОБА_1 послугами за адресою, зазначеною заявником, а відповідно і виникнення права вимоги до нього, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 165 ЦПК України.
З такими висновками погодитися неможна, оскільки вони суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
В статті 163 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до зави про видачу судового наказу.
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, в тому числі і передбачені пунктом 8 частини 1 у разі якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З матеріалів заяви ТОВ «Газмережі України» вбачається, що товариством подана письмова заява про стягнення боргу з боржника ОСОБА_1 , яка підписана уповноваженим представником підприємства. У заяві зазначені повні дані учасників наказного провадження, викладені вимоги та обставини на їх обґрунтування. Сплачено судовий збір, додані докази та повноваження.
До заяви також додано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витяг з особового рахунку боржника, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є власником 13/60 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 та за цією адресою на його ім'я товариством відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 зі споживання послуг з газопостачання (а.с.5-6).
Отже, такі відносини, що виникли між газопостачальним підприємством, газорозподільним підприємством та фізичною особою (населенням) - побутовим споживачем газу, регулюються: Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ); Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила); постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 20 червня 2013 року №709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу»; Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року №184; Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2498 (далі - Типового договору) та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2500.
Підпунктами 1, 2, 5 пункту 5.2, підпунктом 1 пункту 6.1, пунктом 6.2 Типового договору, пунктами 21- 23 Правил визначено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника, укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу для набуття права правомірного відбору газу, а постачальник, в свою чергу, отримувати від побутового споживача плату за поставлений газ.
За пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем визначається фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що побутовим споживачем є фізична особа, що придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Тому положеннями Кодексу ГРМ на побутового споживача, яким може бути, як власник чи співвласник або користувач житла, що отримує послугу з розподілу газу для власних потреб, врегульовано спрощений порядок укладення договору розподілу газу (пункт 1 глава 3 розділ VІ Кодексу), де побутовий споживач приєднується за фактом підписання заяви-приєднання або за фактом сплати наданих послуг. А якщо об'єкт побутового споживання перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка у заяві-приєднанні.
Такі умови виконання обов'язку з оплати отриманих послуг для індивідуального споживача, яким є побутовий споживач газу, регулюються додатково положеннями пункту 5 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких індивідуальний споживач, як власник або співвласник нерухомого майна, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, що з ним укладено. Тому для побутового споживача комунальними послугами, у цьому розумінні, є, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу (пункт 2 частина 1 статті 5 вказаного Закону України).
Аналізуючи наведені норми матеріального права та додані заявником докази, слід дійти висновку, що діючим законодавством для побутових споживачів встановлено спрощений порядок укладення договору на приєднання, яким є, зокрема, фактична оплата отриманих послуг з відкриттям особового рахунку, оскільки в іншому випадку, таке споживання газу кваліфікується за положеннями Кодексу ГРМ, як несанкціонований відбір газу.
Заявником такі обставини підтверджені належними доказами, які дають підстави для стягнення суми боргу за надані послуги з розподілу газу в порядку наказного провадження саме зі споживача ОСОБА_1 , з яким ТОВ «Газмережі України» укладено договір, у розумінні положень Кодексу ГРМ та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Тобто ТОВ «Газмережі України» подана заява про стягнення боргу у відповідності до вимог, передбачених статтями 161, 163 ЦПК України, внаслідок чого суд помилково послався на підстави для відмови у видачі судового наказу, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 165 ЦПК України.
Таким чином, висновок суду про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу не відповідає положенням процесуального законодавства.
Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, то вона у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376, статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 січня 2025 року скасувати і направити справу про видачу судового наказу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова