13.03.25
33/812/100/25
Справа № 487/38/25
Провадження № 33/812/100/25
Іменем України
13 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Коломієць В.В.
із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника адвоката Трушнікова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Трушніковим Миколою Миколайовичем, на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 208389 від 30 грудня 2024 року вбачається, що 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 750 LI, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА №3654075 від 13.12.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 208292 від 30 грудня 2024 вбачається, що 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 750 LI, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, в зв'язку із чим транспортний засіб отримав пошкодження, тим самим порушив вимоги п. 2.3 «б», п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№208395 від 30 грудня 2024 вбачається, що 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя, від проходження огляду в установленому законом порядку в медичному закладів відмовився. В результаті вказаного порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2025 року справи про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП за номерами проваджень № 3/487/291/25 (справа № 487/38/25), № 3/487/293/25 (справа № 487/41/25), №3/487/292/25 (справа 487/39/25), об'єднано в одне провадження під №3/487/291/25 (справа № 487/38/25). ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130, ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Трушніков М.М., подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2025 року скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник Трушніков М.М. зазначав, що 29 грудня 2024 року ОСОБА_1 знаходився разом із своєю дівчиною ОСОБА_2 у друзів в м. Миколаєві в районі ПТЗ, а 30 грудня 2024 року вночі ОСОБА_2 раптово стало погано, так як вона має вроджену ваду серця з дитинства, тому було прийнято рішення терміново їхати додому та до лікарні, однак в районі Аркасівського кільця машину зупинили співробітники патрульної поліції та ОСОБА_1 було заявлено, що у нього тремтять руки та він знаходиться під дією наркотичних речовин, хоча з відео вбачається, що руки у нього не тремтять, алкотестер не застосовувався, він чітко відповідав на всі поставлені питання та пояснив працівникам поліції, що причиною ДТП стало те, що його засліпила машина поліції. За такого захисник ОСОБА_3 вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також захисник звертає увагу, що вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ст. 124 КУпАП, пояснюється надзвичайною ситуацією - так як ОСОБА_1 доставляв до лікарні свою хвору дівчину. В постанові суду вказано на повторність правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але ніяких доказів цього в матеріалах справи немає. Суд зробив висновки на основні припущень, зокрема зазначаючи, що ОСОБА_1 не доведено, що небезпека для здоров'я ОСОБА_2 не могла бути усунена іншими засобами, зокрема викликом швидкої допомоги або таксі, та що надані медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_2 не підтверджують необхідність надання медичної допомоги ОСОБА_2 у цей день та час та не спростовують, що небезпека для її здоров'я не могла бути усунена іншими засобами. З огляду на наявні суперечності в матеріалах справи, з урахуванням того, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, захисник Трушніков М.М., що відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Також звертав увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис без даних про технічні характеристики засобу фіксації, за допомогою якого здійснено відеозйомку, роблять результати такої фіксації недопустимими, що відповідає висновкам Верховного Суду Касаційного адміністративного суду у справі №428/2769/17 від 24 січня 2019 року, № 524/5536/17 від 15 листопада 2018 року.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - та його захисника - адвоката Трушнікова М.М., дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважаю, що суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства дотримався.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, статті 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, не маючи права керування, і таке правопорушення скоєне ним повторно протягом року; порушив вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, відповідають фактичним обставинам та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Згідно вимог п.п."а" пункту 2.1. Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Якщо недотримання зазначеної вимоги Правил дорожнього руху України спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п.п."а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 30 грудня 2024 року серії ЕПР1№208389, 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 750 LI д.н.з., НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА № 3654075 від 13.12.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. Від підпису в протоколі та наданні пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено у протоколі (а.с. 55).
В матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3654075 від 13 грудня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 65).
Отже дані протоколу про адміністративне правопорушення узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 30 грудня 2024 року серії ЕПР1№208292, що 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, в зв'язку з чим транспортний засіб отримав пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду, тим самим порушив вимоги п. 2.3 «б», п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Від підпису в протоколі та наданні пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено у протоколі (а.с. 33).
До протоколу додана схема місця ДТП, яка складена відповідно до вимог, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 (а.с. 39).
Вказана схема місця ДТП складена за участю водія ОСОБА_1 та підписана ним без зауважень. Відповідно до зазначеної схеми на ній зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП (вул. Рюміна, проспект Центральний, вул. Захисників Миколаєва), вона містить графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставин, що стосуються події.
На вказаній схемі міститься зображення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди та вказані координати його розміщення відносно елементів проїзної частини, вказано місце зіткнення, напрямок руху транспортного засобу та результати інших вимірів, які мають істотне значення для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди. Також зафіксовані пошкодження транспортного засобу BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: передня частина транспортного засобу, задні колеса.
Отже наведені у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього обставини підтверджують факт порушення водієм автомобіля BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , вимог п.п. 2.3 «б» та 12.1 ПДР України та свідчить про те, що дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинно - наслідковому зв'язку з ДТП, що мала місце 30 грудня 2024 року.
За таких обставин, вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП знайшла своє підтвердження відповідно до зібраних у справі доказів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 грудня 2024 року серії ЕПР1№208395, 30 грудня 2024 року о 02 год 19 хв по проспекту Центральному, 60 в м. Миколаєві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 750 LI д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя, від проходження огляду в установленому законом порядку в медичному закладів відмовився. В результаті вказаного порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Від підпису в протоколі та наданні пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено у протоколі (а.с. 1).
Відеозйомкою, проведеною працівниками поліції на нагрудну боді-камеру, підтверджується, що працівники поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , встановивши у нього ознаки наркотичного сп'яніння, пропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився (відео 02:22:50 -02:23:55).
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність присутніх в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов'язку водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 КУпАП, повністю доведена вказаними доказами, які суд проаналізував в їх сукупності та взаємозв'язку.
Аргументи апеляційної скарги про те, що правопорушення за ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП було вчинено у зв'язку з надзвичайною ситуацією, так як ОСОБА_1 потрібно було везти до лікарні хвору дівчину, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (стаття 17 КУпАП).
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №686/5225/17.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
З відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на місці події не зазначав, що діє у стані крайньої необхідності, за обставин викладених його захисником в апеляційній скарзі. Більш того, на запитання поліцейського до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (які стоять поряд): «Чи потрібна комусь медична допомога, ні в кого нічого не болить?» ОСОБА_4 відповів: «Ні» та ОСОБА_2 цього не заперечувала ( відео 02:25:25- 02:25:28). На проведеній працівниками поліції відеозйомці жодного разу не зафіксовано, щоб ОСОБА_1 посилався на те, що він діяв у стані крайньої необхідності.
Отже, наявні у справі докази не свідчать про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124 КУпАП у стані крайньої необхідності, а надані до суду першої інстанції документи щодо результатів медичного обстеження ОСОБА_2 від 24.11.2016 року, 04.02.2025 року та проходження нею стаціонарного лікування в період з 03.02.2025 року по 07.02.2025 року самі по собі не підтверджують доводів апелянта про те, що скоєння правопорушень було пов'язане з необхідністю усунення небезпеки для здоров'я ОСОБА_2 .
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
Факт виявлення у ОСОБА_1 таких ознак наркотичного сп'яніння як: зіниці очей, які не реагують на світло, блідість шкірного покриву обличчя - підтверджується відеозаписом з боді-камери працівника поліції. Так, поліцейський за допомогою ліхтаря перевіряє реакцію зіниць очей ОСОБА_1 на світло та повідомляє йому, що його зіниці взагалі не реагують на світло та також є блідість шкірного покриву (відео 02:22:50 - 02:23:18). Також дані ознаки відображенні у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За такого, не можуть вважатись обґрунтованим посилання апелянта на відсутність встановлених працівниками поліції ознак наркотичного сп'яніння.
Також апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що працівники поліції порушили встановлений законом порядок направлення водія на огляд на стан сп'яніння, не запропонувавши пройти такий огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера.
Так, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
За змістом частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).
Пункт 3 розділу І Інструкції № 1452/735 визначає ознаки алкогольного, а не наркотичного сп'яніння. Ознаки останнього визначені у пункті 4 розділу І Інструкції № 1452/735. Отже, саме у випадку алкогольного сп'яніння передбаченийогляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Вказане підтверджує назва та зміст розділу ІІ Інструкції № 1452/735 "Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів", який регламентує проведення поліцейським огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Тому приписи розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, відповідно до якого у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції № 1452/735, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто не проводить огляду на стан таких різновидів сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
З огляду на викладене аналіз підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють процедуру проведення огляду, дає підстави дійти висновку, що огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я, де такий огляд проводиться шляхом проведення лабораторного дослідження біологічних матеріалів особи, яка оглядається.
Отже, дії працівника поліції, який запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відповідали вимогам пунктів 2, 3, 5 Порядку № 1103 та пункту 12 розділу ІІ зазначеної Інструкції, з урахуванням вимог частини 6 статті 266 КУпАП.
Не можуть бути враховані і посилання захисника про відсутність в матеріалах справи доказів повторності правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП, оскільки в матеріалах справи є копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Не беруться до уваги і посилання захисника Трушнікова М.М. на те, що причиною ДТП було засліплення ОСОБА_1 фарами поліцейського автомобіля, який їхав позаду, так як ці обставини нічим не підтверджені.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з пояснень ОСОБА_1 та його захисника слідує, що дії працівників поліції вони не оскаржували. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неналежним доказом, через незазначення технічних характеристик засобів фіксації, за допомогою якого зроблено відеозапис, то слід зазначити наступне.
Вимоги щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, передбачені ст. 283КУпАП та стосуються змісту постанови про адміністративне правопорушення, а не протоколу про адміністративне правопорушення, про що і йдеться у постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17, від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, на які посилається апелянт.
Крім того в протоколах про адміністративні правопорушення ЕПР1№ 208389, ЕПР1№208395, ЕПР1№ 208392 від 30 грудня 2024 року зазначено технічний засіб відеозапису, а саме - БК474945, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність даних про технічні характеристики засобу фіксації, за допомогою якого здійснено відеозйомку.
На переконання апеляційного суду надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Отже, ані доводи апеляційної скарги, ані надані ОСОБА_1 та його захисником Трушніковим М.М. пояснення в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст.130, ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції повно і всебічно дослідивши матеріали справи, дав вірну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст.130, ст. 124 КУпАП та вірно призначив стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, що відповідає вимогам закону, з чим погоджується і апеляційний суд.
За такого прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Трушніковим Миколою Миколайовичем - залишити без задоволення.
Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.В. Коломієць