Справа № 127/35583/24
Провадження № 33/801/256/2025
Категорія: 225
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
13 березня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 , 21 жовтня 2024 року близько 16 год. 30 хв., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , проводив господарську діяльність з продажу мобільних телефонів без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із такою постановою суду, 19 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перебував у магазині «YABLUKA» та проводив консультування клієнтів щодо технічних можливостей техніки, яка продавалася.
Причини складення протоколу йому невідомі, оскільки він пояснював працівникам ГУ ДПС, що не здійснює продаж будь-якої техніки, а лише проводить консультування. Працівники ГУ ДПС не запитували у ОСОБА_1 чи є він фізичною особою-підприємцем, не перевірили виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Представники ГУ ДПС у Вінницькій області прийшли на фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 . Перед початком фактичної перевірки, співробітниками податкової було проведено контрольно-розрахункову операцію відповідно до п. 20.1 ст. 20 ПК України, отримано фіскальний чек, з якого встановлено що господарську діяльність в даному магазині здійснює ФОП ОСОБА_2 .
В подальшому податківці надали копію наказу про проведення фактичної перевірки № 6962 від 21 жовтня 2024 року, а також запит про надання документів.
Враховуючи вищевказане, представники ГУ ДПС у Вінницькій області вже розпочали фактичну перевірку відносно вищевказаної особи. Будь-які інші накази про проведення фактичної перевірки відносно інших суб'єктів господарювання у державних інспекторів були відсутні.
Окрім того ОСОБА_1 є зареєстрованим суб'єктом господарювання, що підтверджується відповідною випискою.
Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги, мотивуючи поважність його пропуску тим, що про розгляд справи він не був повідомлений, про існування постанови він дізнався після відкриття виконавчого провадження №77187064 від 13 лютого 2025 року, в межах якого було накладено арешт на належні ОСОБА_1 кошти.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції, захисник Швеця А. Є. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова винесена 07 листопада 2024 року, відтак останній день десятиденного строку на її апеляційне оскарження припадав на 18 листопада 2024 року (понеділок).
Доказів вручення ОСОБА_1 судових повісток матеріали справи не містять.
Як видно зі змісту постанови, ОСОБА_1 присутнім при її винесенні не був.
Докази вручення копії постанови ОСОБА_1 будь-яким способом у матеріалах справи відсутні.
На підставі постанови місцевого суду постановою про арешт коштів боржника, 13 лютого 2025 року у рамках ВП №77187064 було накладено арешт на належні ОСОБА_1 кошти, що містяться на відкритих рахунках, електронних гаманцях тощо у межах суми стягнення, яка становить 19 000 грн.
Апеляційна скарга подана, як зазначалося, засобами поштового зв'язку 19 лютого 2025 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з метою недопущення позбавлення ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя та на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП).
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2024 року серії ВАД №153056, ОСОБА_1 21 жовтня 2024 року близько 16 год. 30 хв., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , проводив господарську діяльність з продажу мобільних телефонів, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Свідками у протоколі вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 1-2).
Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 21 жовтня 2024 року №5385к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 » було наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відділ продажу «YABLUKA», вул. Миколи Оводова, 51, м. Вінниця, з 21 жовтня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 20 жовтня 2024 року по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) (а. с. 7).
На здійснення перевірки уповноважено головного державного інспектора відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Олега Черватюка, що підтверджується направленням на перевірку від 21 жовтня 2024 року №6962 (а. с. 22).
Як видно із пояснень ОСОБА_3 , наданих ПОГ СПОГ ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, на виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 21 жовтня 2024 року №5385к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 » було здійснено вихід на фактичну перевірку відділу продажу «YABLUKA» за адресою вул. Оводова, 51, м. Вінниця (ТЦ «SKY PARK») разом з головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Черватюком О. Г.
З метою проведення контрольної операції перед початком фактичної перевірки, продавцю ОСОБА_5 (ім'я на бейджику) запропоновано продати кабель для зарядки по ціні 699 грн. Продавцем надано консультації стосовно зарядного кабелю та показано товар. Однак в зв'язку з непрацюючою базою (зі слів продавця ОСОБА_5 ) в продажу відмовлено.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було пред'явлено службові посвідчення, надано копію наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку. Продавцем було відмовлено у надання персональних даних, також відмовлено у інформації стосовно підприємця або підприємства, які здійснюють діяльність у даній господарській одиниці. Також продавець сказав, що не має жодного відношення до відділу продажу «YABLUKA». Після чого було здійснено виклик за телефоном 102 працівників поліції (а. с. 5).
Як видно із пояснень ОСОБА_4 , наданих ПОГ СПОГ ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, на виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 21 жовтня 2024 року №5385к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 » було здійснено виїзд на фактичну перевірку СГ на відділ продажу «YABLUKA» за адресою вул. Оводова, 51, м. Вінниця (ТЦ «SKY PARK») разом з ГДІ ОСОБА_3 .
Перед початком фактичної перевірки, для проведення контрольної розрахункової операції була спроба придбати зарядний кабель «APPLE TYPE-C» по ціні 699 грн у продавця ОСОБА_5 (ім'я вказане на бейджику). Після того як продавець ОСОБА_5 проконсультував щодо товару та показав його, однак у продажу відмовив, оскільки, як він заявив, у них ще не працювала «база».
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було пред'явлено службові посвідчення, направлення та копію наказу на проведення перевірки.
Після ознайомлення із документами продавець ОСОБА_5 відмовився від підпису направлення та від надання своїх даних, сказавши при цьому, що не має ніякого відношення до даної торгової точки. Було викликано працівників поліції (а. с. 6).
З огляду на викладене апеляційний суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до статі 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, важливими і обов'язковими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та її здійснення суб'єктом на власний ризик з метою одержання прибутку.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2024 року серії ВАД №153056 ОСОБА_1 ставиться у вину провадження господарської діяльності із продажу мобільних телефонів без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Як видно із пояснень працівників ГУ ДПС у Вінницькій області, 21 жовтня 2024 року продавець ОСОБА_1 консультував їх щодо зарядного кабелю.
Відтак в матеріалах справи відсутні докази реалізації ОСОБА_1 мобільних телефонів, не зазначено жодних осіб, які б придбавали у нього зазначені товари. Так само не підтверджується матеріалами справи систематичність здійснення продажу таких товарів, що є обов'язковою ознакою здійснення господарської діяльності відповідно до зазначених вище норм закону.
Із матеріалів справи встановлено, що працівники ГУ ДПС у Вінницькій області здійснювали перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 у відділі продажу «YABLUKA» за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, особі, яка складала протокол відносно ОСОБА_1 , було достеменно відомо, що господарську діяльність у вказаному відділі продажу здійснює ФОП ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , який відповідно до наданих працівниками ГУ ДПС письмових пояснень був продавцем у вказаному відділі, з огляду на що не має обов'язку із реєстрації як суб'єкта господарювання.
Водночас як видно із наданої ОСОБА_1 виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він зареєстрований як фізична особо-підприємець з 24 липня 2024 року, при цьому одним із видів економічної діяльності ОСОБА_1 визначено 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткування у спеціалізованих магазинах.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції порушив принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст. ст.7, 247, 280, 283, 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційну оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук