Справа № 138/1709/24
Провадження № 22-ц/801/717/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Голота Л. О.
12 березня 2025 рокуСправа № 138/1709/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 138/1709/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2025, постановлену у складі судді Холодової Т. Ю. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, -
5.06.2024 ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом (вх № 8533) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі частки заробітку (доходів) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня подачі даного позову і до закінчення нею навчання в Національному технічному університеті України «КПІ ім. Ігоря Сікорського» або до досягнення позивачем двадцяти трьох років в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.
30.01.2025 ОСОБА_2 подав до суду клопотання (вх № 1442) про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПКУ країни з тих підстав. що на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.07.2023 № 437-ос зарахований до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону та проходить військову службу за контрактом по цей час.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2025 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 повідомити Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області про усунення обставин, що стали підставою зупинення провадження у справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Грабарем С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх. № 1778 від 14.02.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою поновити провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не звернув увагу на те, що відповідач постійно знаходиться у місті, приймає активну участь в розгляді справи, подає заяви, клопотання, проходить військову службу в АДРЕСА_1 , що йому дає змогу відвідувати судові засідання, давати пояснення по суті справи. Відповідач зловживає своїми процесуальними правами, інтереси відповідача у справі може представляти також адвокат; відповідачем не надано доказів перебування у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан; зупинення провадження не відповідає завданню цивільного судочинства, змісту та меті частини першої статті 3 ЦПК України, суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану; зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи й перебування учасників справи в стані невизначеності; затримка у стягненні аліментів може негативно вплинути на матеріальне становище дитини, що суперечить як принципам цивільного процесуального законодавства, так і нормам Конвенції ООН про права дитини; суд не врахував альтернативні можливості участі відповідача в процесі в режимі відеоконференції згідно зі статтею 212 ЦПК України.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, тобто існують обставини, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.
Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає таким, що зроблений з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідним є переведення військової частини на воєнний стан та участь військовослужбовця цієї частини у виконанні бойових завдань. Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, який дозволяє лише на час існування вказаних обставин правомірно припинити з тієї підстави розгляд справи та вчинення інших процесуальних дій.
Верховний Суд у постановах від 9.11.2022 у справі № 753/19628/17 і від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Верховний Суд у постанові від 5.06.2024 року у справі № 317/3364/21 звернув увагу на те, що для застосування припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто (пункт 54 постанови), а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини (пункти 57-61 постанови).
Передбачений у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Вінницький апеляційний суд зазначає про те, що предметом спору у справі є стягнення аліментів на повнолітньою дитину, яка продовжує навчання, інтереси відповідача в суді першої інстанції представляє адвокат Заболотна Г. В. /а. с. 54/, відповідачем не надано суду доказів перебування у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Відповідно до довідки від 3.12.2024 начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_2 майстер-сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за контрактом в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (у військовій частині НОМЕР_2 ) з 7.07.2023 по теперішній час /а. с. 53/.
Суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не звернув увагу на те, що відповідач постійно знаходиться у місті в якому судом розглядається справа, приймає активну участь в розгляді справи, подає заяви, клопотання, проходить військову службу в АДРЕСА_1 .
Надані відповідачем докази не є достатніми для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не підтверджують, того що відповідач перебуває на службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи. Необґрунтоване зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і порушення прав позивача.
Колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги про безпідставне зупинення провадження у справі заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги в яких ставиться питання про поновлення провадження у справі є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 374 ЦПК України до повноважень апеляційного суду не відноситься поновлення провадження у справі у разі скасування ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при постановлені ухвали про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкових висновків про задоволення клопотання відповідача, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2025 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський