Провадження № 1-кп/734/38/25 Справа № 734/808/23
іменем України
13 березня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02.02.2023 за № 1202370350000078 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше відповідно до ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
ОСОБА_5 у порушення Постанови ВРУ №2471 від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», яка забороняє громадянам мати у власності будь-яку зброю, бойові припаси та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу, Положення про дозвільну систему, затвердженого КМУ №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, перебуваючи в лісі неподалік с. Данівка Чернігівського району Чернігівської області знайшов рюкзак, в середині якого знаходились один корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, один корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 та два запали ручних гранат УЗРГМ-2, які у будь-якому конструктивному поєднанні корпусу оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та корпусу ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 із запалами ручних гранат УЗРГМ-2 являються однією оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 та однією ручною осколковою гранатою дистанційної дії РГД-5, які є вибуховими пристроями промислового виготовлення та відносяться до категорії боєприпасів; 27 патронів з маркувальними позначеннями «3 90» - калібру 5,45 (5,45х39), які використовуються в автоматах, ручних кулеметах відповідного калібру, та які є боєприпасами бойовими проміжними патронами з трасуючими кулями придатними до стрільби; 45 патронів з маркувальними позначеннями «270 71» - 39 шт., «270 70» - 4 шт., «270 65» - 2 шт. калібру 7,62 мм (7,62х39), які використовуються в автоматах, самозарядному карабіні, ручних кулеметах відповідного калібру, та які є боєприпасами проміжними патронами з кулями із сталевими сердечниками придатними до стрільби, які ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підібрав та переніс до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим здійснив придбання та носіння бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. В подальшому знайдені речі ОСОБА_5 зберігав в кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 до їх вилучення 09.02.2023 працівниками поліції під час обшуку, чим здійснив зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Своїми діями, які виразилися у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
13 березня 2025 року між прокурором Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023270350000078 від 02.02.2023, з одного боку та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у відповідності ст. 472 КПК України, згідно якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
За умовами вказаної угоди про визнання винуватості, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме: визнання своєї вини та щирого каяття у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, просив затвердити угоду, укладену між ним та прокурором, вказав, що угода підписана без примусу в присутності захисника.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України. Також обвинувачений в повній мірі розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, а саме: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України та відмову від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим.
Захисник не заперечував проти затвердження вказаної угоди про визнання винуватості. При цьому просив врахувати при ухваленні вироку, що підзахисний є інвалідом третьої групи, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та здійснює догляд за особою, яка є інвалідом армії та потребує постійного стороннього догляду.
Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України, угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
На підставі пояснень обвинуваченого, прокурора, захисника, письмових матеріалів провадження суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, умови угоди відповідають вимогам КПК України, а саме: угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховано ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаявся, характер і тяжкість обвинувачення.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, зокрема вона містить беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.
З огляду на викладене, а також те, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, укладення угоди було добровільним, відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, наявні всі фактичні підстави для визнання винуватості, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.
В порядку ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого витрати, пов'язані із залученням експертів у загальній сумі 3 398 грн. 04 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувати за відсутністю потреби.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, ст. 314, ст. 374, ст. ст. 468-469, ст. ст. 472-475 КПК України, -
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 березня 2025 року між прокурором Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023270350000078 від 02.02.2023, з одного боку та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання і встановити йому іспитовий строк в 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_6 витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 3 398 гривень 04 коп. на користь держави.
Речові докази, які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області:
- один корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, один корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 та два запали ручних гранат УЗРГМ-2, 27 патронів з маркувальними позначеннями «3 90» - калібру 5,45 (5,45х39), 45 патронів з маркувальними позначеннями «270 71» - 39 шт., «270 70» - 4 шт., «270 65» - 2 шт. калібру 7,62 мм (7,62х39), один предмет циліндричної форми, схожий на димову гранату з написом РГД-55Ч, знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя