Провадження № 2/734/366/25 Справа № 734/312/25
іменем України
12 березня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Іванюка Т.І.,
при секретарі - Ієвлевій О.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за розпискою,-
ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з останнього борг за розпискою у сумі 20 000 гривень, інфляційні нарахування у сумі 2 085 гривень 28 коп., 3 проценти річних за користування коштами у сумі 441 гривню 04 коп., в всього 22 526 гривень 32 коп. та судові витрати у сумі 1 211 гривень 20 коп. сплаченого судового збору та 14 000 гривень 00 коп. витрат на правову допомогу. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що відповідач, ОСОБА_3 позичив (взяв у борг) у нього грошові кошти на загальну сум 20 000, 00 гривень. На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана особисто. Проте, станом на час звернення до суду вищевказану суму заборгованості відповідачем повернуто не було, що змусило Позивача звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача коштів (суми боргу) у розмірі 20000,00 гривень, а також 3 % річних за час прострочення виконання зобов'язання та індекс інфляції, а всього 22 526 гривень 32 копійки. Отже, враховуючи те, що боргова розписка від 20.04.2024 р. підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем ОСОБА_3 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходиться у позивача, тому з сукупності вказаних підстав, свої позовні вимоги вважає обґрунтованими і просить про їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.
Відповідач, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду, до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, заяв клопотань чи відру на позовну заяву не подав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, щопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за розпискою є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 у борг 20 000 гривень, що підтверджується письмовою розпискою від 20.04.2024.
Відповідно до наданих скрін-шотів переписки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній вимагав повернення йому отриманих коштів 24.11.2024.
Станом час звернення ОСОБА_2 із позовом до суду, ОСОБА_3 боргові зобов'язання не виконав та кошти не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
З наданої представником позивача розписки вбачається, що між сторонами були укладений договір позики від 20.04.2024 року згідно якого відповідач отримав від відповідача у борг грошові кошти в сумі 20 000 гривень.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст.1046,1047 ЦК Українидоговір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року, постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14).
Так, зі змісту розписки від 20.04.2024 року вбачається факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у борг, на умовах, які сторони зазначили в розписці. Фактично між сторонами було укладено договір позики від 20.04.2024 року. Факт написання розписки саме відповідачем по справі не оспорюється ним. Право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання підтверджується написаною власноручно ОСОБА_3 розпискою, наданою позивачу.
Таким чином, дослідивши боргову розписку, а також обставини укладення договорів, їх умови та їх юридичну природу з метою правильного застосування ст. ст.1046,1047 ЦК України, суд вважає встановленим, що між сторонами було укладено договір позики, за якими зобов'язання щодо повернення боргу відповідачем не було виконано, чим були порушені права позивача, які підлягають судовому захисту.
З огляду на те, що розписки підтверджують факт укладення договору позики, в них вказані умови договору, відомості про передачу у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів або інших речей, які визначені родовими ознаками, зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у визначені строки та у визначеному порядку, надані позивачем розписки підтверджують в розумінні положень ст. ст.1046,1047,1049 ЦК України існування укладеного у письмовій формі між сторонами саме договору позики.
Згідно ст.12,81ч.1ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду боргову розписку відповідача, яка свідчать про наявність у позивача права вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, яке не було виконане відповідачем.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Всупереч положенням ст.12,81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимі докази на підтвердження того, що грошові кошти не були ним отримані від позивача, тоді як розписка відповідача є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Суд зазначає, що грошові кошти, що взяті в борг за договором позики без визначеного у розписці строку повернення цих коштів, мають бути повернені у порядку та строки, що встановлені частиною першою статті 1049 ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 499/144/17.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договорами позики настав ще 24.12.2024, тобто через тридцять днів з моменту вимоги про повернення коштів, грошові кошти не ОСОБА_3 не повернув, а тому з нього підлягає стягненню борг за розпискою від 20.04.2024 року в сумі 20 000 гривень.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до наступного висновку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначив наступне. Інфляційні нарахування: сума боргу 20 000,00 гривень, дата початку виникнення заборгованості 20.04.2024 р., дата подачі позову до суду 13.01.2025 р., Інфляційні нарахування на суму боргу, згідно зі ст. 625 ЦК України складають 2 085,28 гривень, а також 3 проценти річних за користування коштами: сума боргу 20 000,00 гривень, дата початку виникнення заборгованості 20.04.2024 р., дата подачі позову до суду 13.01.2025 р., процентна ставка: 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, сума нарахованих процентів: 441.04 гривень, а всього 22 526.32 гривень.
Так, згідно вимогст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата ВС у постанові № 310/11534/13-ц зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також, Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата ВС, також зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув, тому позовні вимоги про стягнення боргу, 3 % річних та інфляційні втрати ґрунтуються на законі та відповідають положенням статті 625 ЦК України, а отже також підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
26.12. 2024 року між ТОВ «Правова допомога» та ОСОБА_2 укладений договір про надання правничої допомоги № 26122417, згідно якого ТОВ «Правова допомога» надає клієнту правничу допомогу.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.12.2024 року позивачу надані послуги загальною вартістю 14 000 грн., а саме підготовка позовної заяви до суду.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються належним чином. Зазначені витрати пов'язані з розглядом справи, є дійсними та необхідними для належного захисту інтересів позивача. Суду не надано доказів неспівмірності цих витрат зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання юридичних послуг.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 гривень 20 коп.
На підставі 16, 207, 524, 530, 533-535, 545, 610, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за розпискою задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 , ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) борг за розпискою у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, інфляційні нарахування у сумі 2 085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) гривень 28 коп., 3 проценти річних за користування коштами у сумі 441 (чотириста сорок одну) гривню 04 коп., в всього 22 526 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять шість) гривень 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1 211 гривень 20 коп. сплаченого судового збору та 14 000 гривень 00 коп. витрат на правову допомогу, а всього 15 211 гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде складено 13 березня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ):
Представник позивача - адвокат Волтарніст Маргарита Олександрівна, адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: