13 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12025262060000086, -
Ухвалою слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, який має на утриманні одну малолітню дитину, з середньою освітою, є особою з інвалідністю 3-ї групи, який не працює, в силу ст.89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, до 01.05.2025 року включно.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, визначено йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 окремі обов'язки, які передбачені п. 1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
На вказане рішення слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року і постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ЄУНС:713/669/25
НП:11-сс/822/70/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
Уважає, що застосований слідчим суддею запобіжний захід щодо ОСОБА_6 є надто суворим, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, не підтверджуються жодними доказами.
Зазначає, що твердження прокурора про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 має на утриманні одну неповнолітню дитину, в силу ст.89 КК України несудимий, є особою із інвалідністю 3 групи.
Стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_6 не подавав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі, а захисник- адвокат ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просив розгляд апеляційної скарги проводити без його участі, а тому апеляційний розгляд проведено за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником не оскаржується обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому висунуто підозру, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не ос порені, та вважає висновки слідчого судді у цій частині правильними.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, то, всупереч доводам апелянта, такі обґрунтовано існують.
Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_6 неодружений і хоч є особою в силу ст.89 КК України раніше не судимою, однак притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів.
Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також існують ризики того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків, або ж перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він проживає з потерпілою за однією адресою, на даний час досудове розслідування лише розпочато, не проведено всіх запланованих слідчих та процесуальних дій.
Отже, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного вказують на наявність підстав для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу та спростовують твердження захисника про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів з урахуванням усіх встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, доходить переконливого висновку, що жоден більш м'який запобіжний захід на даний момент не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на даному етапі кримінального провадження є виправданим.
Доводи апелянта про те, що слідчим не надано доказів на підтвердження існування ризиків, зазначених у клопотанні, є безпідставними, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Не допустив слідчий суддя порушень і при визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, адже саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ, а тому підстав для його скасування, як про це просить апелянт у поданій ним апеляційній скарзі, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.177, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3