Справа № 635/12958/24 Головуючий суддя І інстанції Савченко Д.М.
Апеляційне провадження № 33/818/464/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
26 лютого 2025 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, -
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк десять діб.
Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнено на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Постановою встановлено, що лейтенант ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки військової служби 26.10.2024 року, о 10-00 годин, у АДРЕСА_2 , після вживання алкогольних напоїв знаходився у нетверезому стані під час виконання ним обов'язків військової служби, за результатами біохімічного дослідження ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 0,72% (етанол), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Волосник Є.І. просить постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2025 року скасувати та застосувати до нього положення ст.22 КУпАП, звільнивши від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції позбавив його процесуального права на захист, а тому він не розумів суворість стягнення у виді у виді арешту з утриманням на гауптвахті. Також апелянт зазначає, що судом не дотримано загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, поверхнево зясував відомості про особу правопорушника, ступінь його вини, характер вчиненого правопорушення, майновий стан та не навів у постанові відповідних мотивів накладення саме такого стягнення, яке для нього є зазнадто суворим.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягався, визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, має позитивні характеристики, нагороджений грамотою та медаллю «За оборону України», майже з самого початку повномасштабного вторгнення в Україну він безпосередньо приймав участь у бойових діях на Харківському напрямку, отримав поранення, був призначений на посаду начальника групи - заступника начальника штабу групи військової частини НОМЕР_2 , наразі виконує бойові завдання на Куп'янському напрямку, особового складу не вистачає, у зв'язку з чим просить застосувати до нього положення ст.22 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу, а також просив застосувати до нього стягнення у виді штрафу, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданої апеляційної скарги, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Диспозицією частини 1 статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в умовах особливого періоду.
За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Статтею 241 вказаного Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За наслідками судового розгляду судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення А7402/1 від 28 жовтня 2024 року; рапорту заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_3 від 28 жовтня 2024 року; письмових пояснень ОСОБА_1 від 28 жовтня 2024 року; випискою №1065 із медичної карти амбулаторного хворого КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня»; доповіддю про виявлення факту знаходження у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 від 29 жовтня 2024 року.
Зокрема, з протоколу про військове адміністративне правопорушення №А7402/1 від 28 жовтня 2024 року (а.с. 1-3), лейтенант ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки військової служби 26.10.2024 року, о 10-00 годин, у АДРЕСА_2 , після вживання алкогольних напоїв знаходився у нетверезому стані під час виконання ним обов'язків військової служби. ОСОБА_1 було доставлено до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня». 28 жовтня 2024 року були отримані результати біохімічного дослідження, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 0,72 проміле (етанол), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими доказами по справі.
Крім того, зі змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав свою вину та будь-яких заперечень не зазначав (а.с.3).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с. 6), останній вказав, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає та зобов'язуються в подальшому дотримуватися статутів Збройних Сил України і законодавства України.
Як вбачається з виписки №1065 із медичної карти амбулаторного хворого КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (а.с. 7-8), військовослужбовець ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, за результатами токсикологічного дослідження №2198 від 26 жовтня 2024 року виявлено етанол - 0,72 проміле.
Як вбачається з письмового клопотання ОСОБА_1 від 28 жовтня 2024 року, останній просив провадити судовий розгляд у справі за ч.3 ст.172-20 КУпАП за його відсутності, а також зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає повністю (а.с.4).
Згідно відомостей копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 станом на 26 жовтня 2024 року проходив службу у в/ч НОМЕР_2 , на посаді начальника групи планування штабу в/ч НОМЕР_2 , лейтенант (а.с. 9-12).
Таким чином, встановлені судом обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт перебування ОСОБА_1 26 жовтня 2024 року о 10 год. 00 хв. в стані алкогольного сп'яніння під час виконання ним обов'язків військової служби в умовах особливого періоду.
При цьому, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, що встановлені оскаржуваною постановою, просить скасувати рішення суду першої інстанції лише з підстав можливості застосування до нього положень ст.22 КУпАП та можливість звільнення його від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.
Доводи сторони захисту щодо малозначності, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП, з огляду на доводи, що викладені в апеляційній карзі, на переконання апеляційного суду, є безпідставними.
Стаття 22 КУпАП передбачає, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Разом з тим, вживання військовослужбовцем алкогольних напоїв та виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані у денну пору доби в умовах особливого періоду не може вважати малозначним.
Таке правопорушення не може вважати таким, що не має велике значення чи не заслуговує на особливу увагу.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, суд також приймає до уваги фактичні обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
З огляду на вищевикладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що, в даному конкретному випадку, застосування такого заходу як усне зауваження не буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню ОСОБА_1 та іншими військовослужбовцями вчиненню нових правопорушень, у зв'язку із чим апеляціна скарга. задоволенню не підлягає.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного стягнення, з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив змінити оскаржуване судове рішення в частині накладеного стягнення, призначивши йому стягнення у виді штрафу в межах санкції за ч.3 ст.172-20 КУпАП, посилаючись на те, що на час судового розгляду в суді першої інстанції він просив суд призначити стягнення у виді утримання на гауптвахті з тієї підстави, що на той час такий вид стягнення був для нього найбільш прийнятним через його матеріальне становище, який на цей час покращився.
Крім того, ОСОБА_1 просив призначити йому стягнення у виді штрафу з тієї підстави, що на цей час ситуація на Харківському напрямку наразі важка у зв'язку з військовою агресією з боку держави-агресора, а тому йому необхідно безпосередньо перебувати на місці служби для орагнізації особового складу військової частини.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 32-1 КУпАП, арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види адміністративних правопорушень.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 на цей час займає посаду начальника групи - заступника начальника штабу групи планування штабу військової частини НОМЕР_2 . З початку агресії рф проти України перебуває на передових позиціях бригади. Завдяки його вмілим та професійним діям, наполегливості та високому професіоналізму, поставлені завдання виконуються у повному обсязі з мінімальними втратами особового складу та військової техніки. Має добре розвинуті командні та методичні навички, швидко орієнтується в складних умовах, приймає обгрунтовані, сміливі рішення. До адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або військового адміністративного правопорушення раніше не притягувався (а.с.54).
Крім того, з матеріалів цієї справи також вбачається, що з самого початку ОСОБА_1 визнає повністю свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення обставини, що обтяжують відповідальність правопорушника, відсутні, потерпілих від правопорушення не має та матеріальна шкода не заподіяна.
На час апеляційного розгляд на території Харківської області ведуться активні бойові дії та ОСОБА_1 займає посаду заступника начальника штабу групи планування штабу військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті строком десять діб лише з тієї підстави, що останній просив про це під час судового розгляду з тієї підстави, що він мав погане матеріальне становище.
Натомість, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що його матеріальне становище покращилося та його перебування під арештом з утриманням на гауптвахті можливо негативно вплинути на боєздатність військової частини, в якій він наразі проходить військову службу, з урахуванням важкої ситуацію на Харківському напрямку.
Отже, враховуючи характер та наслідки вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, визнання ним вини та ставлення до вчиненого, відомості про його особу, несення служби в умовах воєнного стану, апеляційний суд вважає необхідним змінити постанову судді суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 інший вид стягнення, передбачений санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у виді штрафу в мінімальному його розмірі, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень та стане найбільш ефективним в умовах його застосування до військовослужбовця під час дії воєнного стану.
За таких обставин адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті не відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст. 23 КУпАП, і є занадто суворим, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова, яка оскаржується, підлягає зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, - змінити в частині накладено стягнення, наклавши на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнення у виді штрафу в розмір однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
В решті постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков