Справа № 716/350/25
13.03.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Стрільця Я.С.,
з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення.
Просить розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 27.02.2018 виконавчим комітетом Хрещатинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, за актовим записом № 01. За час спільного проживання, як подружжя, у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що на протязі останнього часу їх шлюб з відповідачем носить формальний характер. З початку 2025 року спільно не проживають, фактичні шлюбні стосунки припинені. Причиною розпаду сім'ї послужила несумісність характерів та різних поглядів на життя, що в кінцевому результаті призвело до припинення шлюбних відносин. В зв'язку із вказаним позивач вважає, що їх шлюб розпався, носить формальний характер, тому просив його розірвати.
12.03.2025 за вхідним номером 1336/25 від позивача до суду надійшла позовна заява у новій редакції, в якій наполягав на розірванні шлюбу. Також просив, малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із ним , на його самостійному вихованні та утриманні, так як саме він забезпечує її всім необхідним для життя, розвитку та виховання.
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, попередньо подав до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про розгляд справи в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести в її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходило.
Суд, врахувавши заяви сторін, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 27.02.2018, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.02.2018. За час перебування у шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружні стосунки між сторонами погіршилися та з початку 2025 року вони не підтримують будь-яких відносин та припинили спільне проживання. Враховуючи відсутність у сторін бажання зберегти сім'ю, відсутність між ними протягом тривалого часу будь-яких відносин, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе, збереження сім'ї суперечить інтересам сторін, шлюб розпався, носить формальний характер, а тому його необхідно розірвати. Даний факт також вбачається із заяв поданих сторонами.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.02.2018 вбачається, що відповідач під час реєстрації шлюбу змінила своє прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З огляду на наведене та враховуючи те, що відповідачка не заявила вимогу про відновлення їй дошлюбного прізвища, суд, керуючись вимогами ст. 113 СК України, вважає за необхідне після розірвання шлюбу прізвище відповідачки залишити без змін.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Після припинення шлюбних стосунків та спільного проживання спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з позивачем ОСОБА_1 . Останній самостійно займається її вихованням та утриманням.
Той факт, що дитина проживає разом з батьком та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні підтверджується нотаріально посвідченим договором між батьками щодо місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні від 10.03.2025 засвідчена та обставина, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній зобов'язується забезпечувати доньку всім необхідним та не перешкоджати у спілкуванні із матір'ю.
З витягу сайту МВС України вбачається, що позивач ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Характеристикою від 25.02.2025 №56 виданою Кадубовецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що за час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, як працьовитий, ввічливий та таким, що користується авторитетом у односельчан. Є людиною спокійною та врівноваженою, одружений, виховує доньку.
Довідкою від 18.02.2025 №1799/41/29/02-2025 виданою Департаментом патрульної поліції Управлінням патрульної поліції в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 про те, що він в період з 28.08.2017 по теперішній час дійсно проходить службу в управлінні патрульної поліції в Чернівецькій області.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 24.02.2025 №55 вбачається, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 , 15.09.1993; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. У суду не має підстав сумніватись в достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд вважає, що позивачем доведений факт самостійного виховання та утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаних обставин та з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне також встановити такий факт в судовому порядку, оскільки це відповідатиме законним правам та інтересам позивача, а також малолітньої дитини.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України у випадку відсутності згоди щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
На підставі викладеного, ст.ст. 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 200, 206, 235, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.02.2018 виконавчим комітетом Хрещатинської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, за актовим записом № 01.
Малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його самостійному вихованні та утриманні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм запис № НОМЕР_3 , документ № НОМЕР_4 від 22.02.2019, орган, що видав 7316, проживає на АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм запис № НОМЕР_5 , документ № НОМЕР_6 від 13.04.2018, орган, що видав 7316, проживає на АДРЕСА_1 .
Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ