Справа № 627/887/24
13.03.2025с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої, адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12024226010000159 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, який перебуває на військовому обліку, має повну загальну середню освіту, одружений, не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_5 23.07.2024, близько 21:30, прийшов до подвір'я домоволодіння АДРЕСА_2 , у якому мешкає ОСОБА_7 , де вчинив із останньою сварку, в ході якої у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, направлений на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 схопив правою рукою потерпілу за ліву руку в області плеча та витягнув її за двір, а потім кулаком правої руки наніс їй 1 удар в область грудної клітини. В цей час ОСОБА_9 , яка перебувала неподалік, побачивши протиправні дії ОСОБА_5 , зробила зауваження останньому і він припинив свої неправомірні дії.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження відповідно висновку судової медичної експертизи № 12-14/61-КК/24 від 26.07.2024 у вигляді синців в області тіла грудини та лівого плеча, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6).
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення , надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення кримінального проступку так, як вони встановлені судом. Цивільний позов визнав частково, оскільки вважає, що розмір його завищений .
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що потерпіла є його сусідкою. Стосунки з ОСОБА_7 у обвинуваченого не дружні, оскільки їхні діти постійно сваряться. 23.07.2024, приблизно о 19:00-20:00 додому прийшла його пасербиця Поліна. Дитина була дуже засмучена, плакала. Розповіла, що дорогою додому зустріла ОСОБА_7 , яка, схопивши її за волосся, почала на неї кричати, ображала нецензурними словами. Почувши це, обвинувачений вийшов з двору та пішов до домоволодіння потерпілої. Він постукав у хвірточку, потерпіла відкрила її майже одразу. Обвинувачений запитав ОСОБА_7 навіщо вона чіпала його дочку та довела її до сліз, на що потерпіла відповіла , що дитина розпускала плітки. Після цього, обоє почали кричати та ображати одне одного нецензурними словами і в ході сварки обвинувачений наніс потерпілій один удар рукою у грудну клітину. Потім обвинувачений пішов додому. Сторонніх осіб, окрім матері потерпілої, яка вийшла вкінці сварки, ОСОБА_5 поряд не бачив. В той день спиртні напої не вживав.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Окрім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку підтверджується показами потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні № 12024226010000159 від 25.07.2024.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_5 її сусід. У потерпілої з останнім звичайні відносини, наміру оговорити обвинуваченого вона не має. 23.07.2024, приблизно о 21:00, вона з родиною перебували вдома, у будинку по АДРЕСА_2 . В цей час почули стук у хвірточку, крик, нецензурну лайку. Потерпіла вийшла на подвір'я, відкрила ключем хвірточку і побачила обвинуваченого ОСОБА_5 , який на її думку перебував у стані алкогольного сп'яніння. Схопивши потерпілу за ліву руку та продовжуючи кричати «Виходь, я тебе уб'ю, хату вам спалю…» і ображати її, ОСОБА_5 витягнув ОСОБА_7 з подвір'я домоволодіння на вулицю. В цей час мати потерпілої та її 8-мирічна донька також вибігли на вулицю. Мати захищала доньку, просила обвинуваченого її відпустити, запитувала нащо він прийшов до них у стані алкогольного сп'яніння, та казала йому йти додому. Не дивлячись на це обвинувачений продовжував ображати потерпілу, нецензурно висловлювався в бік її матері та доньки, та наніс ОСОБА_7 удар в грудну клітину. На зауваження матері потерпілої, яка сказала, що зараз викличе поліцію, обвинувачений відповів « ОСОБА_13 . Що вони мені зроблять?» та пішов додому. Після цього мати ОСОБА_7 зателефонувала на лінію 102. Цивільний позов підтримала. Розмір моральної шкоди обгрунтовує тим, що після конфліктної ситуації та нанесення їй тілесних ушкоджень у неї погіршилося самопочуття, вона погано спить, у неї підвищується тиск, вона пережила фізичний біль, моральні страждання, проходила амбулаторне лікування. Дитина потерпілої боїться сама спати та лишатися вдома, хвилюється, що обвинувачений спалить їхній будинок, боїться за своє життя та життя своїх матері та бабусі.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є дружиною обвинуваченого. З потерпілою у неї завжди були нормальні сусідські відносини, але починаючи з минулого року відносини погіршилися, оскільки потерпіла з матір'ю та донькою постійно ображають її старшу доньку ОСОБА_14 . Свідок декілька разів зверталася у поліцію через те, що ОСОБА_15 хапали дитину за шию та волосся, ображали дочку, але ніхто на її звернення не відреагував та вона не знає яке рішення прийнято за результатами їх розгляду. 23.07.2024 свідок перебувала на подвір'ї свого домоволодіння. Додому прийшла донька ОСОБА_14 та в сльозах розповіла батькам, що ОСОБА_15 знову її ображали, казали « ОСОБА_16 , вилетиш зі школи, опозоримо». Свідок попросила чоловіка ОСОБА_5 піти поговорити з сусідкою, бо ці знущання вже не можливо терпіти, а на її неодноразові зауваження вони не реагують. Обвинувачений пішов до сусідів, його не було приблизно 10 хвилин. Свідок, перебуваючи на своєму подвір'ї, чула сварку та нецензурну лайку між її чоловіком та потерпілою і її матір'ю, чула, як чоловік стукав у хвірточку домоволодіння ОСОБА_7 . ОСОБА_17 постійно погрожує родині свідка та кажуть, що «Вам не буде тут життя». Чи наносив ОСОБА_5 удари ОСОБА_7 свідок не бачила.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілої . В кінці липня 2024 року, приблизно о 21:00, вона була на подвір'ї свого домоволодіння та почула сильний гавкіт собаки ОСОБА_7 . Свідок вирішила вийти на вулицю та подивитися, що відбувається. Підійшовши до перехрестя вул.Шевченка та пров.Садовий, свідок почула жіночий та чоловічий крик, нецензурну лайку. Хто були ці люди, що сварилися, вона не бачила, бо побоялася йти на місце події, розгубилася, а тому пішла додому. Пізніше зі слів матері потерпілої, свідок дізналася, що до ОСОБА_15 додому приходив ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Останній стукав у ворота та наніс ОСОБА_7 удар.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є матір'ю потерпілої. 23.07.2024, приблизно о 21:00, вона з родиною (донькою та онукою) перебували вдома. В цей час вона почула стук у хвірточку, крик і нецензурну лайку. Всі в будинку злякалися, «сполошилися». Донька ОСОБА_18 пішла на подвір'я подивитися, що відбувається. Оскільки двері у будинок були відчинені свідок почула як хтось каже «Виходьте! Якщо не вийдете, я зламаю хвіртку і підпалю будинок». Через це свідок пішла за донькою та побачила свою дочку вже біля хвірточки. На її зауваження обвинувачений не реагував .Вона бачила , що обвинувачений наніс доньці удар у груди та ще раз сказав ОСОБА_9 , що закопає її. Після чого свідок викликала поліцію .
Допитана у судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_12 ,в присутності законного представника ОСОБА_10 , пояснила, що обвинувачений доводиться їй вітчимом. З потерпілою та її донькою ОСОБА_19 у свідка склалися неприязні відносини. Потерпіла постійно її ображає, говорить , що її «опозорить», хоче, щоб у дівчинки не було друзів. 23.07.2024 свідок з подругою та ОСОБА_19 гуляли на вулиці. Після того як свідок сказала подрузі, що йде додому, ОСОБА_19 одразу побігла до свого будинку. Подруга провела свідка до повороту і вони розійшлися. В той час, коли свідок проходила повз будинок ОСОБА_15 , ОСОБА_19 з мамою, потерпілою ОСОБА_7 , вже сиділи на лавочці біля двору. ОСОБА_7 розпочала зі свідком розмову, в ході якої повідомила дівчинці, що якщо та ще раз щось скаже про неї та її родину, то вона її «Опозорить, вигоне зі школи ,як жабу ,і посадить у дитячу колонію». Після цього свідок зайшла у двір свого будинку, де були її батьки та розповіла про розмову, що відбулася. Батько вийшов з двору і пішов до ОСОБА_15 . Свідок зайшла до свого будинку, звідти вона чула сварку, але подробиць не чула і не знає.
- даними рапорту ст. інспектора СПД №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області від 25.07.2024 ОСОБА_20 про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло зі служби 102 , згідно якого лікар ОСОБА_21 повідомив, що до КНП «Краснокутська ЦРЛ» звернулася ОСОБА_7 . Останній було встановлено діагноз забій грудної клітки і лівого плеча. Під час огляду вона пояснила, що 23.07.2024, о 21:00, тілесні ушкодження їй наніс сусід ОСОБА_5 ;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2024, відповідно до якого дізнавач сектору дізнання Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 прийняла усну заяву від ОСОБА_7 про нанесення їй тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_5 23.07.2024 ,о 21:00 ,поблизу будинку № 2 по пров.Садовий в с-щі Краснокутськ ;
- даними рапорту ст. інспектора СПД №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області від 23.07.2024 ОСОБА_20 про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло зі служби 102 , згідно якого гр. ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_5 , який проживає у будинку АДРЕСА_3 , 23.07.2024, о 21:15, наніс її доньці ОСОБА_7 тілесні ушкодження;
-заявою ОСОБА_7 про вчинення щодо неї протиправних дій ОСОБА_5 ;
- довідкою лікаря-хірурга від 26.07.2024 та рентгенологічним обстеженням КНП ХОС «ОКЛ» , згідно якої у ОСОБА_7 встановлено діагноз : ушиб грудини , лівого плеча;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , від 26.07.2024 з фототаблицею, під час якого свідок розповіла про події, які відбулися 23.07.2024 по пров.Садовий,буд.№2 в с-щі Краснокутськ, та показала механізм нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 , від 27.07.2024 з фототаблицею, під час якого потерпіла розповіла про події, які відбулися 23.07.2024 по пров.Садовий,буд.№2 в с-щі Краснокутськ, та показала механізм нанесення ОСОБА_5 їй тілесних ушкоджень;
- висновком експерта № 12-14/61-КК/24 від 26.07.2024, відповідно до якого у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: синці в області тіла грудини та лівого плеча. Вищевказані синці виникли від ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою травматичною поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути і руки людини.По ступеню тяжкості синці, що малися у ОСОБА_7 , кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;
- висновком експерта № 12-14/66-КК/24 від 30.07.2024, з якого вбачається, що при тому механізмі , на який вказує потерпіла під час проведення слідчого експеремента від 27.07.2024, у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: синці в області тіла грудини та лівого плеча.
Покази потерпілої ОСОБА_7 , надані нею в ході проведення слідчого експерименту від 27.07.2024, щодо механізму спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , не протирічать судово-медичним даним по механізму виникнення у неї синців, які виникли від ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою травматичною поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути і кулаки рук людини, на що вона і вказала: «… в цю мить помітила ОСОБА_23 , який відразу схопив її правою рукою за ліву руку в області плеча та передпліччя і витягнув на вулицю, де продовжив кричати на неї … а потім показала, як ОСОБА_5 наніс кулаком 1 удар в область її грудної клітини…»;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 , від 01.08.2024 з фототаблицею, під час якого підозрюваний розповів про події, які відбулися 23.07.2024 по пров.Садовий,буд.№2 в с-щі Краснокутськ, та показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ;
- відповіддю СПД№2 Богодухівського РВП ГУПН в Харківській області від 03.12.2024, надану на заяву адвоката ОСОБА_6 , згідно якої встановлено , що ОСОБА_10 неодноразово зверталася на лінію 102 з приводу неправомірних дій ОСОБА_7 та її матері ОСОБА_9 , які ображають її дочку ОСОБА_24 .
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_5 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_10 ..
Враховуючи викладене та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку,що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання
Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, одружений, має постійне місце проживання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, наявність обставини, яка пом'якшує покарання щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення особою.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судам кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа №750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені уст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Виходячи з приписів статті 12 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину визнав повністю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, та саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.
VІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні
Щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 у частині стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у сумі 1010 грн та моральної шкоди у розмірі 30 000 грн , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, та із застосуванням норм ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (статті15,16 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина перша статті 1177 ЦК України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно огляду лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради» Богодухівського району Харківської області від 19.08.2024 , у потерпілої ОСОБА_7 встановлено діагноз: гостра реакція на стрес та призначено лікування .
У зв'язку із цим, потерпіла ОСОБА_7 на придбання ліків витратила грошові кошти у загальному розмірі 1010,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками Аптеки №26, №36 від 17.08.2024, 26.08.2024 ,згідно рецепту сімейного лікаря.
Таким чином, внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_7 спричинено майнову шкоду, яка полягає у витратах потерпілої на придбання медичних препаратів .
Враховуючи, що наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують понесення потерпілою ОСОБА_7 витрат на придбання ліків, відповідно до призначення сімейного лікаря у розмірі 1010,00 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої в повному обсязі.
Щодо вимог потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди , суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19)).
Відповідно до положеньстатті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання,незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Аналіз положень статей 11, 23 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №757/33629/19 (провадження № 61-18237св20), постанову від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20)).
Розглянувши позовні вимоги потерпілої про відшкодування їй моральної шкоди, суд дійшов висновку, що дійсно протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 була спричинена моральна шкода, що проявилася у фізичному болі та стражданнях, яких остання зазнала через отримані тілесні ушкодження, переживаннях, хвилюваннях, незручностях в організації свого життя, а тому вона підлягає відшкодуванню.
Щодо розміру моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн, суд вважає, що заявлені потерпілою вимоги є завищеними, оскільки потерпіла не надала суду достатніх та належних доказів, які б підтверджували заявлений нею розмір завданої моральної шкоди.
Суд, враховуючи характер вчиненого обвинуваченим правопорушення та причини виникнення конфлікту між сторонами, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, взявши до уваги те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням потерпілої і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, виваженості , суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн .
Окрім того , потерпіла просила стягнути на її користь понесені нею в кримінальному провадженні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн .
Відповідно до п.1. ч.1 КПК України процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу .
Частиною 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно ч.1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 зроблено висновок, що потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК).
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення усправі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу потерпілою надано договір про надання професійної правничої (адвокатської) допомоги №16 від 10.09.2024 ( далі-Договір), укладений між потерпілою та адвокатом ОСОБА_8 , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_7 від 10.09.2024 .
Відповідно до п.1 Договору договору про надання правової допомоги від 10.09.2024 вбачається, що клієнт зобов'язаний оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката , необхідні для виконання цього договору.
До Договору надано розрахунок до позовної заяви , згідно якого витрати адвоката складають 7000 грн , а саме вивчення матеріалів справи - 500 грн, складення та формленняґ позовної заяви - 2500 грн, представництво інтересів в суді - 4000 грн.
Квитанцією №4 від 10.09.2024 підтверджується, що адвокатом ОСОБА_8 прийнято від потерпілої ОСОБА_7 оплату за правову допомогу в розмірі 7000 грн.
У відповідності з вимогами п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, витрати на правову допомогу в розмірі 1356,60 грн (6010 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 31010 грн (заявлені позовні вимоги) = 19,38 % (процент задоволених позовних вимог), 7000 грн (загальні судові витрати) х 19,38 % : 100% = 1356,60 грн).
Таким чином розмір сплачених витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої складає 1356,60 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Речові докази та інші процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 120, 368, 369-371, 373-374, 393 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 160 (сто шістдесят) годин громадських робіт.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 1010 (одна тисяча десять ) грн 00 коп та моральну шкоду у розмірі 5 000 ( п'ять тисяч) грн 00 коп , а всього 6010 ( шість тисяч десять ) грн 00 коп .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 сплачені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1356 ( одна тисяча триста п'ятдесят шість ) грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1