Провадження № 2/641/708/2025 Справа № 641/6796/24
11 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря - Шумейко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/6796/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, в загальному розмірі 66 416,42, та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що вона була потерпілою у кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України, в рамках якого нею було пред'явлено позов до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.09.2023 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито, її цивільний позов залишено без розгляду та роз'яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.09.2023 року встановлено, що 27.07.2020 приблизно о 15 год. 30 хв., більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки на грунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_3 , діючи з умислом спрямованим на спричинення останній тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_3 один удар правої руки у потиличну зону голови, один удар кулаком правої руки у живіт та один удар правою ногою, а саме ступнею, у область колін, спричинивши останній, згідно з висновком судово-медичного експерта, гостру закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, синці на голові та лівій нозі, які утворились від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удару-стискання. Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 09-2567/2020 від 19.08.2020, за ступенем тяжкості синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткотривалий розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня). У зв'язку з вказаними обставинами, позивачу була завдана матеріальна шкоду в розмірі 4506,00 грн., яка складається з: витрат на лікування, проїзду на таксі до лікарні, купівлю ліків, оплати послуг фахівця у галузі права; 15487,66 грн. - інфляційні втрати; 2922,76 грн. - 3% рвчних; 3500,00 грн. - витрати на правничу допомогу. Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі - 40 000,00 грн., оскільки діями відповідача їй були спричинені душевні страждання. Вона була обурена вчиненням відносно неї кримінального правопорушення.
Ухвалою суду від 03.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року задоволено клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, та відмовлено у задоволення клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду за підсудністю.
06.11.2024 відповідачем ОСОБА_2 через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, завдання відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
12.11.2024 позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву зводяться виключно до констатації нормативних актів, що регулюють питання відшкодування шкоди та жодним чином не спростовують фактів викладених у позовній заяві.
29.11.2024 відповідачем ОСОБА_2 через систему Електронний суд подано заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що позовна заява, відповідь на відзив не містять жодного аргументу, відсутні докази на підтвердження заявлених позовних вимог або спростування заперечень проти заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме матеріалів кримінального провадження № 12020225540000120 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України з Ленінського районного суду м. Полтави.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року задоволено клопотання представника відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 06.02.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяв про розгляд справи за її відсутності за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що свою вину не визнає. Однак, в судових дебатах просив зменшити суму стягнення.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити. Зазначила, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем матеріальної та моральної шкоди позивачу.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи та матеріали кримінального провадження № 12020225540000120, прийшов до наступного.
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 07.09.2023 по справі № 641/6739/20, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження. Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 12.03.2024 по справі 641/6739/20, апеляційну скаргу потерпілої залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2024 залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради від 16.09.2023, позивач отримує державну допомогу малозабезпеченій сім'ї.
З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що позивачу було завдано легкі тілесні ушкодження, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, зокрема, згідно висновку експерта № 09-2567/2020 від 10.08.2020 року, на підставі судово - медичної експертизи гр-ки ОСОБА_3 та враховуючи дані медичної документації та дані консультативного огляду консультантом - нейрохірургом, у ОСОБА_3 має місце гостра закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, синці на голові на лівій нозі, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удара - стиснення в межах доби до проведення первинного огляду. За ступенем тяжкості вищевказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також матеріали кримінального провадження містять відомості щодо звернення ОСОБА_1 до медичних закладів охорони здоров'я для отримання медичної допомоги, за результатами яких надано:
-Консультативний висновок лікаря - спеціаліста КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, згідно якого ОСОБА_1 рекомендовано лікування невролога за місцем проживання;
-Висновок КНП «Міська поліклініка № 5» ХМР від 27.07.2020 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 поставлений діагноз струс головного мозку, та призначено лікування наступними ліками: пірацетам 0,2 1 таб 3 рази/добу; нейровітам 1таб з рази/добу; верошпірон 25 мг 1 таб щодня 10 днів.
Крім того, матеріали кримінального провадження, в якості доказу завдання матеріальної шкоди позивачу, пов'язаної з лікуванням містять чеки, згідно яких було придбано продукти харчування та лікарські засоби, а саме: диаформин, лідокаїн, дексаметазон, вода для ін'єкцій та аскорбінова кислота, а також 2 разових квитка на проїзд у міському транспорті.
Суд не приймає в якості доказу понесення позивачем витрат вищевказані чеки, оскільки з їх змісту неможливо встановити ким та для кого були придбані вказані ліки та продукти, а також в чеках на придбання ліків, зазначені зовсім інші лікарські засоби, аніж ті, що були призначені позивачу. Крім того, суд також не приймає в якості доказу вищевказані проїзні квитки, оскільки з їх змісту неможливо встановити ким та коли вони використовувалися.
Також позивачем заявлена вимога про відшкодування витрат, пов'язаних зі звернення до фахівця у галузі права, однак матеріали справи не містять відомостей щодо понесення позивачем вищевказаних витрат, договору про надання правових послуг матеріали справи не містять, тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги позивача.
Системний аналіз положень ст. ст. 4,5 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України дає підстави для висновку, що позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.
Ст.ст.11,16 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної)та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що слідує із ч.1 ст. 77 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом положень ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У цьому випадку КК виходить зі встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені КК підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст.49 КК України не слід вважати реабілітуючими.
За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не надано належних доказів понесення матеріальних витрат пов'язаних з лікуванням, доказів понесення витрат/ оплати послуг фахівця у галузі права) та інших витрат, на які позивач посилається як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність зобов'язальних відносин (грошового зобов'язання) між сторонами, які регулює ст. 625 ЦК України, а також відомостей про прострочення виконання такого зобов'язання. Крім цього, слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не грошове зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Таким чином з урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, та відповідно приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване статтями 32, 56, 62 Конституції України.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить зі ступеня вини відповідача, приймає до уваги характер правопорушення, ступінь душевних страждань, характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 363,36 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-82, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11-16, 509, 625, 1166-1177 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.
В іншій частині позов - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 36 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлений 13.03.2025 року.
Суддя І.В.Чайка