10.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/4597/24
Провадження № 2-др/205/12/25
10 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сахончик Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
10 лютого 2025 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська розглянута з винесенням судового рішення цивільна справа 205/4597/24, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 34 268,34 грн., витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 4 300 грн., судовий збір у розмірі 401,80 грн.
14 лютого 2025 року представник заявника Сахончик О.О. надала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн. В обґрунтування зазначивши, що при поданні позовної заяви було вказано попередній розрахунок судових витрат позивача, зокрема позивачем пронесено витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги на загальну суму 6 000 грн., а також зазначено про надання доказів підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі 15 500 грн.
Представник заявника Сахончик О.О. сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якій просила розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без її участі та без участі позивача, вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак заперечень проти заяви суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву представника заявника та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що рішення суду у цій справі було ухвалено 10 лютого 2025 року, представник заявника звернулась 14 лютого 2025 року із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до змісту позовної заяви представником позивача Сахончик О.О. було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
В подальшому, представником позивача було подано до суду заяву про збільшення витрат на правову допомогу до 15 500 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2024 року надавала адвокат Сахончик О.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ДП №3564, виданого 15 грудня 2017 року на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №86 від 13 грудня 2017 року
Разом із заявою про винесення додаткового рішення стосовно витрат на правничу допомогу представником заявника було також подано до суду акт наданих послуг від 10 лютого 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що адвокатом Сахончик О.О. з 18 березня 2024 року по 10 лютого 2025 року було надано ОСОБА_1 юридичні послуги, а саме: вивчення матеріалів ДТП, яке сталось 10 лютого 2024 року: 1 год. х 1 000 грн.; попереднє вивчення додаткових матеріалів, формування позиції та консультування - 2 год. х 1 000 грн. = 2 000 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики - 1 год. х 1 000 грн.; написання та подання позовної заяви до суду 14 квітня 2024 року - 3 год. х 1 000 грн. = 3 000 грн.; написання та подання до суду клопотання про виклик і допит у судовому засіданні експерта - 1 год. х 1 000 грн.; участь у судових засіданнях (01 травня 2024 року, 11 червня 2024 року, 18 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 22 січня 2025 року) 5 год. х 1 500 грн. = 7 500 грн., що на загальну суму 15 500 грн.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Положеннями ст. 19 вказаного закону передбачено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, надані послуги, а саме: вивчення матеріалів ДТП, яке сталось 10 лютого 2024 року, та попереднє вивчення додаткових матеріалів, формування позиції і консультування, на загальну суму 3 000 грн., є по суті наданням правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, а тому на думку суду вартість таких юридичних послуг є завищеною і підлягає зменшенню до 2 000 грн.
Крім того, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики є по суті необхідним для написання і подання позовної заяви до суду, і не може вважатись окремою юридичною послугою в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, у цій частині витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню.
Також слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу у заявленому стороною позивача розмірі не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність для вказаної цивільної справи, зважаючи на складність справи про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заявлений обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва.
Враховуючи конкретні обставини справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для такої справи.
З огляду на викладене, з урахуванням обґрунтованості, співмірності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що стороною позивача дійсно документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, але враховуючи часткову необґрунтованість та недоведеність заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за потрібне зменшити витрати на правничу допомогу до 13500 грн., оскільки така сума є співмірною та обґрунтованою за встановлених судом обставин.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі 5 598,45 грн. (13 500 х 41,47% / 100%).
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 247, 260, 261, 270, 352 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сахончик Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 5 598,45 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.П. Терещенко