Постанова від 25.02.2025 по справі 904/4790/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4790/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участі секретаря судового засідання Громак О.В.

учасники справи:

кредитор - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник кредитора - Михайлова В.В., адвокат

кредитор - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах"

представник кредитора - Демченко С.В., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"

представник боржника - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 19.08.2024

у складі судді: Владимиренко І.В.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 11.12.2024

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А.,

Іванова О.Г.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імме"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-естейт" (далі - ТОВ "Монтана-естейт", боржник).

2. Ухвалою від 04.08.2021 Господарський суд Дніпропетровської області визнав грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах") до ТОВ "Монтана-Естейт" в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 518 510 576,40 грн. (4 черга).

3. Ухвалою від 17.11.2021 Господарський суд Дніпропетровської області, зокрема, завершив попереднє судове засідання у справі про банкрутство ТОВ "Монтана-Естейт";

господарський суд першої інстанції вирішив внести до реєстру вимог кредиторів, розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області в справі № 904/4790/21 грошові вимоги кредиторів до ТОВ "Монтана-Естейт", а саме:

- Корпорації "Інформаційні системи України" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 896 110,08 грн. (4 черга);

- ТОВ "Імме" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 1 555 636,87 грн. (4 черга);

- ТОВ "Кам'янський елеватор" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 453 283 088,40 грн. (4 черга);

- ТОВ "Аграрні технології України" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 156 456 000,00 грн. (4 черга);

- ПрАТ "СК "Інгосстрах" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 518 510 576,40 грн. (4черга);

- ТОВ "Агро Комплект" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 2 838 813 248,81 грн. (4 черга);

- ТОВ "Естейт Селлінг" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 585 325 173,75 грн. (4 черга);

- ТОВ "Агротермінал" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга) та 2 171 572 888,52 грн. (4 черга);

- АТ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. судового збору (1 черга), 1 639 453 663,36 грн. (4 черга), 367 540 930,08 грн. (6 черга).

4. Окремо суд ухвалив внести до реєстру грошові вимоги АТ "ПриватБанк" в розмірі 5 353 251,29 грн, як забезпечені заставою майна ТОВ "Монтана-Естейт" для позачергового задоволення вимог за зобов'язаннями ТВО "Корпорація "Інформаційні системи України" за Кредитним договором № DH2LKI06616 від 02.04.2015. Вартість предмета застави 13 358 226,28 грн.

5. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - скаржник, АТ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 і від 17.11.2021, постановленими за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "СК "Інго страх" і за підсумками попереднього судового засідання у справі № 904/4790/21, у якій просило відмовити ПрАТ "СК "Інгосстрах" у визнанні 2 450 000,00 грн, які ґрунтуються на умовах договору позички № 18/01/21 від 18.01.2021.

6. Заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами мотивована тим, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 визнано недійсним договір позики № 18/01/21 від 18.01.2021, невиконання умов якого стало підставою звернення з заявою про визнання грошових вимог.

Короткий зміст рішення місцевого суду

7. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 19.08.2024 частково задовольнив заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами,

скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021, постановлену за результатами розгляду заяви ПрАТ "СК "Інгосстрах" про визнання грошових вимог до ТОВ "Монтана-Естейт" на суму 2 450 000,00 грн., які виникли на підставі договору позички №18/01/21 від 18.01.2021;

прийняв нове рішення (ухвалу), яким визнав грошові вимоги ПрАТ "СК "Інгосстрах" до ТОВ "Монтана-Естейт" на суму 2 450 000,00 грн. з віднесенням до 4 черги задоволення вимог кредиторів, зі зміною мотивувальні частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/4790/21, в редакції цієї ухвали;

в іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/4790/21 залишив без змін;

ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 у справі № 904/4790/21 (за підсумками попереднього судового засідання у справі щодо визнаних вимог ПрАТ "СК "Інгосстрах" у розмірі 2 450 000,00 грн, які ґрунтуються на умовах договору позички № 18/01/21 від 18.01.2021) залишив без змін.

8. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що факт отримання боржником від ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошових коштів у розмірі 2 450 000,00 грн. при розгляді судами справи № 904/4790/21 (904/6975/21) не спростовувався, як і не заперечувався безпосередньо учасниками даної справи. Факт отримання коштів не потребує додаткового доказування в межах розгляду зави АТ КБ "Приватбанк" про перегляд ухвал за нововиявленими обставинами, а тому, враховуючи те, що саме такий розмір (2 450 000,00 грн.) було заявлено ПрАТ "СК "Інгосстрах" і визнано судом на підставі оскаржуваних банком ухвал, суд першої інстанції не вбачав підстав для відмови у задоволенні грошових вимог у розмірі 2 450 000,00 грн. до ТОВ "Монтана-Естейт" від ПрАТ "Інгосстрах", оскільки сам по собі факт визнання правочину недійсним в цій частині вимог кредитора жодним чином не впливає на розмір його вимог до боржника а також обов'язку боржника повернути кредитору саме такий (визнаний судом) розмір заборгованості.

9. Місцевий господарський суд зазначив, що на цей час ТОВ "Монтана-Естейт" не повернула грошові кошти у зв'язку з визнанням недійсним договору позички №18/01/21, укладеним 18.01.2021 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТОВ "Приватофис" (ТОВ "Монтана-Естейт"), тому в розумінні Цивільного кодексу України грошові кошти на суму 2 450 000,00 грн. є безпідставно набутим майном.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

10. Постановою від 11.12.2024 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/4790/21 залишено без задоволення;

ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір позички № 18/01/21 від 18.01.2021 є недійсним з моменту його укладення, а у ТОВ "Приватофис" виник обов'язок повернути ПрАТ "СК "Інгосстрах" отримані за цим правочином грошові кошти.

12. З огляду на визначення цивільним законодавством наслідків і моменту недійсності правочину, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання на суму 2 450 000,00 грн. існувало на момент розгляду місцевим господарським судом цих грошових вимог.

13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання недійсним правочину, на підставі якого боржник отримав зазначену суму грошових коштів, не вплинуло на момент виникнення грошового зобов'язання, що має істотне значення у справі про банкрутство, оскільки обов'язок з її повернення виник з моменту їх отримання з 21.01.2021, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим такі вимоги є конкурсними.

14. Також апеляційний господарський суд зазначив, що визнання недійсним договору лише змінює правову підставу повернення цих коштів. В той же час фактичні обставини справи, що були підставою для визнання грошових вимог, залишились незмінними, тому нововиявлені обставини не могли вплинути на правомірність задоволення грошових вимог в частині основного боргу за позикою.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

15 АТ "ПриватБанк" 26.12.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 904/4790/21.

16 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4790/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2024.

17. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024, датою проведення судового засідання визначено 25.02.2025, витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4790/21.

18. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2025 задоволено Заяву ПрАТ "СК "Інгосстрах" адвоката Демченко С.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19. Від представника ПрАТ "СК "Інгосстрах" 24.02.2025 надійшли заперечення на касаційну скаргу АТ "ПриватБанк", в яких представник Товариства просив залишити без задоволення касаційну скаргу АТ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 904/4790/21; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/4790/21 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 904/4790/21 залишити без змін.

20. В судове засідання 25.02.2025 з'явився уповноважений представник ПрАТ "СК "Інгосстрах" (в режимі відеоконференції) уповноважена представниця АТ "ПриватБанк", які надали свої пояснення та заперечення щодо доводів касаційної скарги.

21. Колегія суддів констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (25.02.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги (в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи), що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 25.02.2025.

22. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 904/4790/21 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (АТ "ПриватБанк")

23. Скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення положень статей 45, 47, 60 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 216, 530, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 86, 325 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело постановлення незаконних і необґрунтованих судових рішень.

24. У касаційній скарзі АТ "ПриватБанк" також зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, від 30.10.2024 у справі №910/862/22 (904/5476/23) та висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

25. Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості змінювати підстави заяви з грошовими вимогами, під час перегляду ухвали про визнання таких вимог за нововиявленими обставинами в межах справи про банкрутство; щодо наслідків для реєстру вимог кредиторів, визнання недійсним правочину на підставі якого було внесено відомості про кредитора.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

28. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 23 - 25 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

29. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання перегляду за нововиявленими обставинами ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 і від 17.11.2021, постановленими за результатами розгляду грошових вимог до боржника.

30. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.

31. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

32. Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

33. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

34. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

35. У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19.

36. Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

37. Крім цього, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

38. Звертаючись до категорії "істотності", Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

39. Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти росії").

40. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

41. Водночас, вирішення питання чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

42. Отже, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який:

- передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

- має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи, оскільки якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;

- існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

- не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

43. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

44. Також колегія суддів звертає увагу, що поняття "зобов'язання" безпосередньо визначене у частині першій статті 509 - ЦК України: зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

45. Отже, змістом зобов'язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов'язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов'язання, як і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов'язки його суб'єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов'язок - форми боргу.

46. Водночас за визначенням, наявним у статті 1 КУзПБ грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

47. Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав (абзац четвертий частини першої статті 1 КУзПБ).

48. Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац одинадцятий частини першої статті 1 КУзПБ).

49. Системний аналіз зазначених положень КУзПБ свідчить про те, що змістом грошового зобов'язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов'язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов'язань) незалежно від підстав виникнення такого обов'язку перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер. Водночас, визначаючи сутність грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов'язань.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

50. В якості нововиявлених, заявником визначено визнання постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 недійсним договору позички № 18/01/21 від 18.01.2021, на підставі якого суд у провадженні у справі про банкрутство ТОВ "Монтана-естейт" визнав грошові вимоги ПрАТ "СК "Інго страх" в розмірі 2 450 000,00 грн. до боржника.

51. За змістом рішення місцевого господарського суду вбачається, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні грошових вимог у розмірі 2 450 000,00 грн. до ТОВ "Монтана-Естейт" від ПрАТ "Інгосстрах", оскільки сам по собі факт визнання правочину недійсним в цій частині вимог кредитора жодним чином не впливає на розмір його вимог до боржника а також обов'язку боржника повернути кредитору саме такий (визнаний судом) розмір заборгованості.

52. Надалі, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду та, фактично, зазначив таке ж саме обґрунтування без надання самостійної правової оцінки відповідним обставинам.

53. Аналізуючи доводи скаржника, колегія суддів погоджується з передчасністю висновків судів попередніх інстанцій, зокрема, з огляду на таке.

54. За змістом постанови Центрального апеляційного суду від 17.04.2024 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) вбачається, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний правочин (договір позички № 18/01/21) суперечить пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частинам третій, шостій статті 13 ЦК України як такий, що вчинений внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам.

55. Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

56. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

57. Буквальне тлумачення змісту статті 216 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд, за існування для того підстав, задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21).

58. Разом з тим, за змістом постанови Центрального апеляційного суду від 17.04.2024 у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) вбачається, що апеляційний господарський суд не досліджував обставини на предмет необхідності застосування реституції між сторонами правочину, який судом було визнано недійсним, наявність підстав для застосування реституції суд не встановлював. Також в резолютивній частині зазначеного судового рішення відсутні будь-які посилання на необхідність застосування реституції щодо правочину, який судом було визнано недійсним.

59. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що при визнанні правочину недійсним суд встановив обставини щодо отримання коштів боржником не є безумовною підставою для застосування положень статті 216 ЦК України під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, оскільки розгляд судом кредиторських вимог не є розглядом справи по суті.

60. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

61. При цьому, суди попередніх інстанцій у справі будь-які докази ((первинні документи (угоди, накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо), які свідчили б про наявність цивільно-правових відносин сторін та підтверджували б заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору)), не досліджували.

62. Наявність таких доказів, в силу положень статей 74, 76-77 ГПК України, повинне досліджуватися в порядку позовного провадження, оскільки, за відсутності вирішення питання про застосування наслідків недійсності правочину в первинному рішенні суду, вирішення такого питання (в частині визначення фактичної суми, яка підлягає поверненню, обставини її отримання, наслідки неповернення тощо) може свідчити про наявність спору про право, а, відтак, про не безспірність відповідних грошових вимог.

63. За змістом оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції встановили наявність інших судових рішень чи обставини, які б свідчили про безспірність відповідних грошових вимог, заявлених ПрАТ "СК "Інгосстрах" до боржника.

64. Водночас, посилання АТ "ПриватБанк" на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, від 30.10.2024 у справі № 910/862/22 (904/5476/23) та висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки за змістом зазначених судових рішень не вбачається, що у зазначених справах здійснювався перегляд судових рішень аз нововиявленими обставинами.

65. Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття "нововиявлені обставини". ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдені докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.

66. Враховуючи викладене вище, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

67. У цій справі колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що визнання постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 позов у справі № 904/4790/21 (904/6975/21) договору позички № 18/01/21 від 18.01.2021 є такими обставинами, які свідчать про наявність підстав для перегляду ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 та від 17.11.2021 у справі № 904/4790/21 за нововиявленими обставинами.

68. Разом з тим, з огляду на неповне дослідження доказів у справі та обставин, які б могли свідчити про відсутність спору про право щодо суми боргу та підстав повернення відповідних грошових коштів, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що скаржником доведено в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, наявність підстав для визнання грошових вимог ПрАТ "СК "Інго страх" в розмірі 2 450 000,00 грн. до ТОВ "Монтана-естейт" та подальшого їх включення до реєстру вимог кредиторів.

69. Тому, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та матеріали справи, зазначені рішення є такими, що не відповідають положенням статей 236, 238 ГПК України, оскільки судами не було надано повної та всебічної оцінки як доводам заявника, так і наявним у матеріалах справи доказам.

70. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що касаційна інстанція згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Тому допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

72. Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду - скасуванню із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Висновки за результатами касаційного перегляду

73. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду..

74. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

75. Враховуючи зазначене вище та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

76. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, надати належну оцінку наявності/відсутності підстав, які б свідчили про безспірність відповідних грошових вимог, заявлених ПрАТ "СК "Інго страх" до боржника.

Судові витрати

77. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №904/4790/21 скасувати.

3. Справу № 904/4790/21 (в частині розгляду заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 і від 17.11.2021, постановленими за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "СК "Інго страх" і за підсумками попереднього судового засідання у справі № 904/4790/21) - направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков