адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.03.2025 Справа № 917/1048/24
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О. , розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Південний район, вул. C. X. Горобця, 6.20, ідентифікаційний код: 30095458)
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307)
про стягнення 28 805 910,28 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Сухорук А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 28 805 910,28 грн., у тому числі: заборгованість в розмірі 26 000 000,00 грн. основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 3320/2/2118 від 30.11.2016 року; 1 706 238,15 грн. інфляційних нарахувань та 1 099 672,13 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням від 08.10.24 суд ухвалив позов задовольнити повністю, стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" 26000000 грн. основного боргу, 1706238,15 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 1099672,13 грн., 432088,65 грн. витрат по сплаті судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №13664), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 16.10.24 суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" до розгляду, розгляд заяви призначити на 12.11.2024.
16.10.24 від заявника надійшло клопотання про залучення до матеріалів заяви доказів.
Від боржника 01.11.24 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі.
Разом з тим, 07.11.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 05.11.24, згідно якої суд постановив витребувати у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1048/24 (абз.1 резолютивної частини ухвали).
Ухвалою від 08.11.24 суд постановив зупинити провадження у справі № 917/1048/24 щодо ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області.
Матеріали справи № 917/1048/24 повернулися до господарського суду Полтавської області.
Ухвалою від 05.02.25 суд постановив поновити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" про ухвалення додаткового рішення по справі, розгляд заяви призначити на 06.03.2025 р.
У судовому засіданні 06.03.2025 представник заявника участі не брав (був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи), представник боржника проти задоволення заяви заперечив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
За вказаного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в судовому засіданні 06.03.25.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, судом встановлено, що:
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Унаслідок існування зв'язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з відповідним позовом, в позовній заяві позивачем було повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи №917/1048/24 в суді першої інстанції, складає 100 000,00 грн.
З заявою про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в господарському суді першої інстанції та доказами їх понесення позивач звернувся засобами електронного зв'язку 14.10.2024, тобто в межах встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.
16.10.2024 позивачем також подано клопотання про залучення до заяви від 14.10.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1048/24 додаткових документів відповідно поза межами п'ятиденного строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску, що не відповідає положенням ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження надання правничої допомоги позивачем було надано в сукупності наступні документи: копію довіреності від 21.06.2024 виданої ТОВ "ІНДЕКО" адвокату Вінниченко О.О.; копію договору про надання правової допомоги № 1 від 01.09.2023, укладеного між Адвокатським Об'єднанням «Конфідент» та ТОВ "ІНДЕКО"; копію додаткової угоди № 2 від 01.06.2024 до договору № 1 від 01.09.2023 про надання правової допомоги; копії акту №8 здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2024 за договором № 1 від 01.09.2023, акту №12 здачі-приймання наданих послуг від 28.06.2024 за договором №1 від 01.09.2023, акту №18 здачі-приймання наданих послуг від 11.10.2024 за договором №1 від 01.09.2023, лист вих.№39 від 01.10.2024, платіжна інструкція №3621 від 22.08.2024, платіжна інструкція №3599 від 15.07.2024, платіжна інструкція №3555, платіжна інструкція №3554 від 24.07.2024, рахунок-фактура №К-008 від 31.05.2024, рахунок-фактура №К-012 від 28.06.2024, рахунок-фактура №К-018 від 11.10.2024.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги (стаття 1, частини 3 та 4 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд зазначає, що зі змісту договору №1 про надання правової допомоги від 01.09.2023 зокрема вбачається, що він не містить підпису зі сторони Адвокатського Об'єднання «КОНФІДЕНТ», а саме В.В. Шевцова, як і не містить посилання який саме спір є предметом договору.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи є визначальним.
Докази які свідчили про підписання вказаного договору згідно Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» № 2155-VIII від 05.10.2017 матеріали справи також не містять.
У частині другій статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Тому підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника (учасників правочину), забезпечує їх ідентифікацію, а також цілісність документа, яким формалізується правочин.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює адвокат фізична особа.
Незалежно від обраної адвокатом організаційно-правової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, його форма та зміст якого визначені законодавцем (статті 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Також, за результатами перевірки інших документів, зокрема додаткової угоди №2 саме до договору про надання правової допомоги №1 від 01.09.2023, наданих позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат, встановлено, що вказані документи складені та підписані директором ТОВ "ІНДЕКО" О.П. Арабським та директором АО «КОНФІДЕНТ» В.В. Шевцовим.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у справі представляв адвокат Вінниченко О.О. на підставі довіреності від 21.06.2024, виданої ТОВ "ІНДЕКО" в особі директора Арабського О.П.
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
До судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога має надаватися саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження будь якої приналежності адвоката Вінниченко О.О. до Адвокатського Об'єднання «КОНФІДЕНТ», тобто наявності договірних чи трудових відносин між Адвокатським Об'єднанням «КОНФІДЕНТ» та адвокатом Вінниченко О.О., який представляв інтереси позивача при вирішенні господарським судом першої інстанції спору у справі № 917/1048/24.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу за представництво інтересів ТОВ "ІНДЕКО" Адвокатським об'єднанням «КОНФІДЕНТ», адвокатом Вінниченко О.О.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
В пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення не було надано належних доказів підтвердження наявності трудових або договірних відносин між Адвокатським Об'єднанням «КОНФІДЕНТ» та адвокатом Вінниченко О.О., який представляв інтереси позивача при вирішенні судом першої інстанції спору у справі №917/1048/24, в тому числі відсутність доказів належного підписання договору №1 про надання правової допомоги від 01.09.2023, звернення з клопотанням від 16.10.2024 про залучення до заяви від 14.10.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1048/24 додаткових документів відповідно поза межами п'ятиденного строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДЕКО» адвоката Вінниченко О.О. про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 123, 124, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України суд
В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 12.03.2025 р.
Суддя Киричук О.А.