65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 522/6429/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №522/6429/19
За позовом: ОСОБА_1
До відповідачів: Лиманської районної ради Одеської області (67500, Одеська обл., Лиманський район, смт Доброслав, проспект 40-Річчя Визволення, буд. 1; код ЄДРПОУ 24527249); Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області (67500, Одеська обл., Лиманський район, смт Доброслав, проспект 40-Річчя Визволення, буд. 1; код ЄДРПОУ 37804031)
Про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05грн. та моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 , паспорт
Від відповідачів: не з'явилися
Встановив: ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, пред'явленим до прокуратури Комінтернівського району Одеської області, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Державної казначейської служби України, Комунального підприємства “Доброслав» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, КП “Доброслав» про відшкодування шкоди відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, КП “Доброслав» про відшкодування шкоди. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Роз'яснено ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
10 січня 2024 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій остання просила справу №522/6429/19 направити за підсудністю.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2024р. заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Комунального підприємства “Доброслав» про відшкодування шкоди передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024р. справу №522/6429/19 було передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025р. прийнято справу №522/6429/19 до свого провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "26" лютого 2024 р. о 12:45. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.02.2024р. о 12:45.
26.02.2024р. судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2024р. призначено судове засідання по справі №522/6429/19 на "13" березня 2024 р. о 12:45. Викликано учасників справи у засідання, призначене на 13.03.2024р. о 12:45.
13.03.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2024р. о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2024р. повідомлено відповідачів по справі №522/6429/19 Лиманську районну державну адміністрацію Одеської області, Комунальне підприємство “Доброслав» про судове засідання, яке відбудеться "01" квітня 2024 р. о 12:00.
14.03.2024р. до суду позивачем надано клопотання про залучення доказів.
29.03.2024р. до суду представником Комунального підприємства “Доброслав» надано клопотання про заміну неналежного відповідача.
01.04.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на "29" квітня 2024 р. о 12:10.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024р. повідомлено відповідача по справі №522/6429/19: Лиманську районну державну адміністрацію Одеської області про судове засідання, яке відбудеться "29" квітня 2024 р. о 12:10.
15.04.2024р. до суду Комунальним підприємством “Доброслав» надано клопотання про залучення доказів.
16.04.2024р. до суду Комунальним підприємством “Доброслав» надано клопотання про залучення доказів.
19.04.2024р. до суду позивачем було подано заяву про заміну відповідачів вх. №ГСОО 16091/24, відповідно до поданої заяви позивач просив суд замінити відповідачів по справі - Лиманську районну державну адміністрацію Одеської області, Комунальне підприємство “Доброслав» на Доброславську селищну раду Лиманського району Одеської області та Комінтернівське виробниче управління житлово-комунального господарства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2025р. заяву ОСОБА_1 від 19.04.2024р. вх. № ГСОО 16091/24 задоволено. Замінено неналежних відповідачів на Доброславську селищну раду Одеського району Одеської області, Комінтернівське виробниче управління житлово-комунального господарства. Відкладено підготовче засідання на 27 травня 2024р. о 12:40. Зобов'язано позивача направити на адресу відповідачів - Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Комінтернівського виробничого управління житлово-комунального господарства позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Роз'яснено Доброславській селищній раді Одеського району Одеської області та Комінтернівському виробничому управління житлово-комунального господарства право заявити клопотання про здійснення розгляду справи спочатку. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.05.2024р. о 12:40.
21.05.2024р. до суду позивачем було надано "позовну заяву про відшкодування шкоди у зв'язку з неправомірними діями державним органів (зі змінами)".
23.05.2024р. до суду Доброславською селищною радою Одеського району Одеської області надано відзив.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області; Комінтернівського виробничого управління житлово-комунального господарства про відшкодування шкоди у справі №522/6429/19 залишено без руху. Позивачу встановлено: надати суду докази, які підтверджують відправлення на адресу відповідачів Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Комінтернівського виробничого управління житлово-комунального господарства копії позовної заяви з додатками. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду. Повідомлено ОСОБА_1 , що в силу вимог ч.13 ст.176 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. не прийнято до розгляду та повернуто ОСОБА_1 заяву від 21.05.2024р. вх. № ГСОО 20490/24.
12.06.20204р. до суду позивачем надано заяву на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024р. продовжено розгляд справи №522/6429/24. Підготовче засідання у справі призначено (у зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 26.06.2024р. по 26.07.2024р.) на "29" липня 2024 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.07.2024р. о 12:00.
29.07.2024р. на задоволення усного клопотання позивача, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.08.2024р. о 10:20.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2024р. повідомлено відповідачів: Доброславську селищну раду Одеського району Одеської області та Комінтернівське виробниче управління житлово-комунального господарства по справі №522/6429/19 про судове засідання, яке відбудеться "19" серпня 2024 р. о 10:20.
19.08.2024р. до суду надійшло клопотання від позивача про відкладення підготовчого засідання.
На задоволення клопотання позивача, суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.09.2024р. о 11:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. повідомлено учасників справи №522/6429/19 про підготовче засідання, яке відбудеться "04" вересня 2024р. о 11:30.
28.08.2024р. до суду позивачем було надано заяву зі змінами, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Лиманської районної ради Одеської області та Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» суму матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Також, 28.08.2024р. до суду позивачем було надано заяву про заміну сторін відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2024р. заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024р. вх. № ГСОО 31484/24 задоволено. Замінено неналежних відповідачів на: Лиманську району раду Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області. Відкладено підготовче засідання на "30" вересня 2024р. о 11:10. Зобов'язано позивача направити на адресу залучених відповідачів позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Роз'яснено Лиманській районній раді Одеської області та Комунальному підприємству “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про право заявити клопотання про здійснення розгляду справи спочатку. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.09.2024р. о 11:10.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення Лиманської районної ради Одеської області про судове засідання, 30.09.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.10.2024р. об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024р. повідомлено Лиманську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про підготовче засідання, яке відбудеться "28" жовтня 2024 р. об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2024р. закрито підготовче провадження у справі №522/6429/19. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "25" листопада 2024 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.11.2024р. о 12:30.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення відповідачів про судове засідання, 25.11.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 18.12.2024р. о 15:45.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024р. повідомлено учасників справи №522/6429/19 про судове засідання, яке відбудеться "18" грудня 2024 р. о 15:45.
18.12.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 27.01.2025р. о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2024р. повідомлено Лиманську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про судове засідання, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) "27" січня 2025 р. о 12:00.
27.01.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 19.02.2025р. о 14:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р. повідомлено Лиманську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про судове засідання, яке відбудеться "19" лютого 2025 р. о 14:00.
19.02.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 05.03.2025р. о 15:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025р. повідомлено Лиманську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про судове засідання, яке відбудеться "05" березня 2025 р. о 15:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачами - Лиманською районною радою Одеської області та Комунальним підприємством “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використали, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на їх адресу ухвал суду.
Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У судові засідання представники відповідачів не з'явились, про поважність причин відсутності суд не повідомили.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 05.03.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.03.2025р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що в 2003 році - була взята ОСОБА_1 в оренду земля площею 0,5668 га, за адресою: Одеська обл., територія Сичівської сільської ради, 55 км автодороги Одеса-Мелітополь -Новоазовськ, 2 «г».
Позивачем було зазначено суду, що раніше цією землею ніхто не користувався, там знаходився смітник, територія була закинута та нікому не потрібна.
За поясненнями позивача, в 2003 році ОСОБА_1 побудувала туристичний комплекс кафе «Народна кухня» на площі 0,5668 га, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, 25 травня 2004 року був укладений між ОСОБА_1 та Сичавською сільською радою типовий Договір оренди землі та 06 червня 2006 року був укладений договір про спільне використання земельних ділянок рекреаційного призначення, де зазначається, що ОСОБА_1 є орендарем вищезазначеної земельної ділянки та має права на розробку проекту відведення земельної ділянки та технічної документації.
Позивачем було зазначено суду, що 26 червня 2007 року була здійснена оплата за користування земельною ділянкою. Комінтернівська райдержадміністрація доручила перерахувати кошти у розмірі 12000,00 тис. грн. на придбання комп'ютерів та дані кошти повинні мали бути зарахованими в рахунок орендної плати, що складає оплату оренди на 10 років.
Позивачем було зазначено суду, що на протязі 2008-2012 роках всі державні органи відмовляли по будь-яким причинам робити документи, був тиск зі сторони Комінтернівської прокуратури і Комінтернівської райдержадміністрації.
Позивач зазначає, що в 2011 року прокуратура Комінтернівського району подає в Господарський суд Одеської області на ОСОБА_1 позов, з мотивів нібито незаконно самовільно зайнятої земельної ділянки.
24 травня 2012 році підписаний договір оренди землі з Коблевською сільською радою та 28 травня 2014 року підписаний договір оренди землі з Коблевською сільською радою.
За посиланням позивача, в 2014 році КП ЖКГ «Комінтернівський» (зараз Комінтернівське ВУ ЖКГ) в особі Ангелова Олега Олеговича за розпорядженням Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, повністю зніс всю нерухомість ОСОБА_1 , а саме туристичний комплекс кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на площаді 0,5668 га, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса), а нова: АДРЕСА_2 (біля торгівельного майданчику «Міні Привоз» вул. Кишинівська, 2Д) чим наніс шкоду позивачу ОСОБА_1 .
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що вище вказані доводи позивача підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 12014150150000081 за фактом незаконного знесення туристичного комплексу кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та справа ЄО №3341 від 03.06.2014 року за повідомленням ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 заважає провести повне знесення туристичного комплексу кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зареєстровані в Комінтернівському (зараз Лиманський) РВ ГУМВС України в Одеській області) .
В кримінальній справі №12014150150000081, як пояснює позивач, свідки, робітники які знесли туристичний комплекс кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомляють, що працювали за розпорядженням Ангелова Олега Олеговича.
Як вказує позивач, в справі ЄО №3341 від 03.06.2014 року, зареєстрована за повідомленням ОСОБА_2 , де він зазначає що працював за розпорядженням Комінтернівської сільської ради, що нібито КП «Комінтернівське» (зараз Комінтернівське виробниче управління житлово-комунального господарства) прибирало сміття яке там було під час непогоди, але то є неправда, як вказує позивач, ОСОБА_1 приїхала туди та зняла на відео що вони там прибирали не сміття, а її туристичний комплекс кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а матеріали кримінальної справі № 12014150150000081 це також підтверджують.
Позивачем було зазначено суду, що 01.12.2015 року була проведена експертиза у Одеському Науково-дослідному Інституті Судових Експертиз, яка встановила у висновку №9540, що дана земельна ділянка знаходиться на території населеного пункту Коблеве, бережанського району, Миколаївської області.
Відповідно до копії квитанцій щодо витрат на створення кафе «Народна кухня» на 132322,00 грн. на 2003 рік 1 долар коштував 5 грн. 29 копійок (копія інформації з сайту finance.ua додається), сума дорівнює 25013,61 долара США, шо еквівалентно 1029310,05грн.
Моральна шкода позивачем оцінюється в розмірі 300000,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 направлено на стягнення з Лиманської районної ради Одеської області Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» в рівних долях суму матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05грн. та моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача за час розгляду справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.
В обгрунутвання поданого позову позивачем було зазначено суду, що в 2014 році КП ЖКГ «Комінтернівський» (зараз Комінтернівське ВУ ЖКГ) в особі Ангелова Олега Олеговича за розпорядженням Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, знесено нерухомість ОСОБА_1 , а саме туристичний комплекс кафе «Народна кухня» на площі 0,5668 га, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса), а нова: АДРЕСА_2 (біля торгівельного майданчику «Міні Привоз» вул. Кишинівська, 2Д), чим нанесено шкоду позивачу ОСОБА_1 та позовні вимоги направлено на стягнення з Лиманської районної ради Одеської області та Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» в рівних долях суму матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05 грн. та моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.
Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 21.04.2021 року у справі №913/335/20.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як з'ясовано судом, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №25-10-19/17-4849-2011 за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до відповідача: Фізичної особи - підприємця Горбатюк Світлани Борисівни про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення збудованих на ній будівель та споруд.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2016р. у справі №25-10-19/17-4849-2011 відмовлено Прокурору Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області в задоволенні позову повністю та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вказаним рішенням суду встановлено, що Листом №Г-3493-24 від 22.12.2011р. Комінтернівська районна державна адміністрація у відповідь на звернення ФОП Горбатюк С.Б. відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки загальною площею 0,5668га під розміщення туристичного комплексу на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, посилаючись на те, що у неї згідно з п.3 ст.122 Земельного кодексу України відсутні повноваження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рекреаційного призначення в оренду.
Згідно листа КП «Комінтернівське РБТІ» №380 від 22.02.2012р. не зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: територія Сичавської сільської ради 55 км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ,2 «г» Комінтернівського району Одеської області та інвентаризація цього об'єкту не проводилась; за гр. Горбатюк С.Б. право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.
Відділ Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області листом №13-13-04/496 від 23.02.2012р. повідомив про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (поза межами населених пунктів).
Із наданої Комінтернівською райдержадміністрацією копії Пояснювальної записки до технічного звіту перенесення в натурі (на місцевість) межі між Одеською та Миколаївською областями в районі баз відпочинку «Коблево» від 2001р., з 1957 р. вбачається, що межа між Одеською та Миколаївською областями не змінювалась.
Із копії рішення Сичавської сільської ради №296-IV від 08.02.2006р. «Про надання попередніх погоджень на створення комісії по вибору земельних ділянок, згідно поданих заяв громадян» вбачається, що надано попереднє погодження на створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення туристичного комплексу площею 0,5668га Горбатюк С.Б.
Відповідно до акту польового обстеження та узгодження адміністративних меж Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 21.11.1991р., межа Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області проходить по воді Тілігульського лиману протяжністю 6,4км та по відкритій території пойми між сільськими радами 1,8 км. Межа проходить по лінії, що є адміністративною межею між Одеською та Миколаївською областями.
Згідно листа Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №204 від 05.03.2012р. нею розроблений проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради, який затверджений рішенням №2 VI сесії шостого скликання Миколаївської обласної ради від 23.09.2011р., згідно чого спірна земельна ділянка площею 0,5668 дійсно знаходиться в рекреаційній зоні та входить в межі села Коблеве, Березанського району Миколаївської області.
Рішенням Сичавської сільської ради №296-IV від 08.02.2006р. надано попереднє погодження на створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення туристичного комплексу площею 0,5668га Горбатюк С.Б.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі №1570/292/2012 відмовлено у позові ФОП Горбатюк С.Б. до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи - Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
24.05.2012р. між Коблівською сільською радою та Горбатюк С.Б. укладено угоду №30 про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування до оформлення правовстановлюючих документів на землю, згідно з умовами якої Горбатюк С.Б., яка користується земельною ділянкою площею 500кв.м. (забудовані землі) для комерційного призначення в с.Коблеве по вул. Кишинівська, Березанського району Миколаївської області, зобов'язалась сплачувати на користь Коблівської сільської ради кошти за фактичне користування земельною ділянкою.
За висновком ОНДІСЕ №9540 від 01.12.2015р., земельна ділянка, якій присвоєно адресу: Одеська область, Комінтернівський район, територія Сичавської сільської ради, 55км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 2 «г», на якій розміщене та експлуатується кафе «Народна кухня», знаходиться у межах адміністративно-територіальної одиниці Коблевської сільської ради, в межах населеного пункту Коблево Березанського району Миколаївської області, та вказана земельна ділянка знаходиться у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.
Суд у вказаній справі дійшов висновку щодо відмови Прокурору Комінтернівського району Одеської області в задоволенні заявлених позовних вимог та судом було встановлено, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, яка прокурором визначена позивачем у справі, не має ніякого відношення до здійснення розпорядчих дій стосовно спірної земельної ділянки, як такої, що розмішена на території іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Також було з'ясовано, що у матеріалах справи наявна угода, укладена 24.05.2012р. між Коблівською сільською радою та Горбатюк С.Б. про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування до оформлення правовстановлюючих документів на землю, звідси, та зазначено, що прокурор не довів суду самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки з підстав наявності волевиявлення Коблівської сільської ради на таке користування шляхом укладення угоди.
Поряд з цим, у даній справі позовні вимоги позивача обґрунтовані фактом знесення нерухомості позивач, а саме туристичного комплексу кафе «Народна кухня» на площі 0,5668 га, у зв'язку з чим, як вважає позивач, відповідачі - Лиманська районна рада Одеської області та Комунальне підприємство “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» в рівних долях повинні відшкодувати суму матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05 грн. та моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Як з'ясовано судом у даній справі, 17.02.2014 року позивач звертався до СВ Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області з заявою про те, що не встановлені особи пошкодили металевий каркас торгівельного кіоску, розташованого на території належної їй земельній ділянці в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області.
За вказаним фактом до ЄРДР 18.02.2014 року були внесені відомості за №12014150150000081 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України
Постановою слідчого СВ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 13.04.2014 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014150150000081 від 18.02.20214 року за фактом пошкодження металевого каркасу торгівельного кіоску, який був розміщений в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (а.с. 226, т.1).
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, положеннями ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд констатує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, який дозволив би безпосередньо пов'язати заявлені до стягнення з відповідачів позивачем збитки, у вигляді матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05 грн. із протиправними діями відповідачів у даній справі, встановити обставини, на якій позивач посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, оскільки постановою слідчого СВ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області 13.04.2014р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014150150000081 від 18.02.20214 року за фактом пошкодження металевого каркасу торгівельного кіоску, який був розміщений в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області, було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а отже, належними та допустимими доказами позивач не довів суду наявності обставин, з якими пов'язує підставу своїх позовних вимог у даній справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведений факт протиправної поведінки відповідачів, а отже, завдання ними збитків позивачу.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені у пунктах 6.11, 6.12, 6.13 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, згідно із якими, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у пункті 40 постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/17451/21.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (пункти 41, 42 постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/17451/21).
Отже, до предмету доказування у цій справі входять наступні обставини: неправомірність дій (бездіяльність) Лиманської районної ради Одеської області та Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське», наявність моральної (немайнової) шкоди позивача та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів, у випадку їх наявності, і заподіяною моральною (немайновою) шкодою, як об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як вже встановлено судом, позивачем у даній справі не доведено суду, неналежне виконання Лиманською районною радою Одеської області та Комунальним підприємством “Житлово-комунальне господарство “Лиманське», своїх повноважень, що призвело б до порушення прав людини.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано до суду жодних доказів, які б, за твердженням позивача, підтверджували його доводи та його твердження, що були зазначені у позові.
Таким чином, на думку суду, позивачем не доведено факт заподіяння йому протиправною діяльністю відповідачів моральної шкоди.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про відмову у позові у даній частині також.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Суд враховує, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі №913/335/20).
Підсумовуючи все вищевикладенене, суд зазначає, що оскільки позивачем не доведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, позов про стягнення з Лиманської районної ради Одеської області Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» в рівних долях суми матеріальної шкоди у розмірі 1029310,05 грн. та моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн. - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської районної ради Одеської області, Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Лиманське» Лиманської районної ради Одеської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Повне рішення складено 12 березня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко